3.2. Інформаційна політика Організації Об’єднаних Націй

Серед основних напрямків сучасної інформаційної політики Організації Об’єднаних Націй можна виокремити такі:

• інфраструктура: її фінансування, розвиток і стійкість;

• визначення і подолання бар’єрів, що перешкоджають створенню інформаційного суспільства;

• роль урядів, бізнесу і громадянського суспільства у просуванні ІКТ з метою розвитку інформаційного суспільства;

• освіта, розвиток людських ресурсів і професійна підготовка;

• доступ до інформаційних і комунікаційних технологій;

• безпека інформації в мережевому середовищі;

• розробка політики і регламентних рамок;

• види застосування ІКТ (освіта, охорона здоров’я, культура, ліквідація бідності, державне управління, працевлаштування, бізнес).

Слід відзначити, що активна діяльність ООН у напрямку сприяння і розвитку побудові інформаційного суспільства у якомога більшої кількості країн світу, розпочалася ще у 1996 році з прийняттям концептуального документа "ЮНЕСКО та інформаційне суспільство для всіх", в якому стратегічні позиції цієї організації визначено таким чином: "Організація Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО) уповноважена її 185 державами-членами, зокрема, сприяти вільному поширенню ідей словесно і образотворчими засобами і сприяти розвитку міжнародного співробітництва у сфері комунікації, інформації й інформатики з метою скорочення наявного розриву у цих сферах між розвиненими країнами і країнами, що розвиваються. У Середньостроковій стратегії ЮНЕСКО на 1996-2001 роки приділялася особлива увага питанням застосування комунікаційних та інформаційних технологій в інтересах розвитку, демократії і світу".

Так, на думку фахівців ЮНЕСКО, у найближчому майбутньому суспільство зіштовхнеться з низкою нових проблем, які передусім стосуються:

• права на комунікацію, яке передбачає також і забезпечення доступу до телекомунікаційних засобів за низькими цінами для інтелектуальних секторів (освіта, наука, культура, засоби інформації, бібліотеки й архіви), які відіграють вирішальну роль у розвитку національних інформаційних інфраструктур;

• підтримки мовного і культурного різноманіття. Глобалізація, зумовлена розвитком інформаційних і комунікаційних технологій, сприймається багатьма як загроза для місцевих звичаїв, цінностей і вірувань.

• Крім того, поширення доступу до взаємозалежних мереж і баз даних породжує серйозні етичні і правові проблемц, такі, наприклад, як конфіденційність інформації і право кожного перевіряти дані, які його стосуються, регламентація змісту інформації, поширюваної інформаційними магістралями (інформація нетерпимого, расистського, насильницького або порнографічного характеру і, особливо, її доступність для дітей), комп’ютерне піратство й інші злочини в області інформатики, авторське право та ін.

• Вплив комп’ютерних технологій на особистість і її соціальну поведінку також має суперечливий характер: вже сьогодні перед людиною відкриті величезні можливості щодо доступу до різних галузей знань. Це може невиправдано завищити значення зв’язку "людина – машина" на шкоду осмисленню, самостійності і розвитку здібностей особистості.

Починаючи з 2000 року увага міжнародної спільноти все більше зосереджується на питаннях сприяння розвиткові інформаційного суспільства. З цією метою було створено спеціальну групу експертів з інформаційних і комунікаційних технологій, перший звіт якої був підготовлений у 2000 році і включав аналіз питань щодо стану цифрової нерівності та досвіду її подолання в різних країнах світу. У 2001 році в межах ООН було створено цільову групу з питань ІКТ (інформаційно-комунікаційних технологій). З 2002 року ООН проводить широкомасштабну підготовку до проведення двоетапної Всесвітньої зустрічі на вищому рівні з питань інформаційного суспільства (Женева, 2003 – Туніс, 2005). З цією метою у більшості регіонів світу були проведені міжнародні конгреси з найбільш важливих питань, що стосуються розвитку інформаційного суспільства, зокрема впливу та значення ІКТ для всіх сфер суспільного життя. У результаті були напрацьовані основні аспекти майбутніх дій світової спільноти, які стосуються розв’язання найбільш болючих проблем людства у сфері інформації, зокрема, подолання цифрової нерівності, запровадження електронного уряду, розвиток свободи слова та плюралізму за до­помогою як традиційних засобів масової інформації, так і нових тощо.

На сьогодні під час першого етапу Всесвітньої зустрічі на вищому рівні з питань інформаційного суспільства (Женева, 10-12 грудня 2003 року), країни – члени ООН заявили про своє загальне прагнення і готовність побудувати орієнтоване на інтереси людей інформаційне суспільство для усіх, у якому кожен міг би створювати інформацію і набувати знань, мати до них доступ, користуватися й обмінюватися ними, для того щоб дати як окремим особам, так і громадам, і народам можливість повною мірою реалізувати свій потенціал і неухильно підвищувати якість свого життя. В межах цієї зустрічі було розроблено також План дій, який включає 11 напрямків здійснення сучасної інформаційної політики.