Ціна: сутність та функції
Найпростіше перше визначення ціни дав К. Маркс: ціна — це грошовий вираз вартості товару. Більшість економістів зазначають, що таке визначення надто загальне, невичерпне і не відображає складний процес формування ціни. Ю. Палкін вважає, що ціна є «грошовим виразом вартості товару лише у тому разі, коли існує рівновага між попитом і пропозицією», і пропонує універсальніше визначення: "ціна — це грошова сума, яку одержують за конкретний товар". У навчальному посібнику "Ринкова економіка" виокремлено кількісний та якісний аспекти ціни: кількісний охарактеризовано як грошовий вираз вартості товару, а якісний — як "форму виразу економічних (мінових) відносин людей в умовах товарної економіки". Англійські вчені визначають ціну як те, "... від чого необхідно відмовитись, для того, щоб придбати це благо або послугу". За своєю суттю ціна є історичною категорією, яка зародилась у процесі розвитку суспільства на етапі виробництва та обміну товарів і появи грошового еквівалента. При первинному здійсненні процесів обміну товарів уже визначалися різні засоби еквівалентного обміну в натуральному, а потім і грошовому вигляді. Без такого еквівалента не можливий процес реалізації товарів і стадія виробництва взагалі втрачає зміст. За допомогою ціни споживач має можливість порівнювати різні товари і вибирати ті, які найбільше задовольняють його за різними ознаками.
В економіці виокремлюють два поняття ціни:
• як економічну категорію, яка за своєю суттю є ланкою, що пов'язує процеси виробництва та реалізації товарів або послуг;
• як різноманіття цін, що утворюються в різних економічних системах і виконують відповідні функції та завдання.
Ці поняття є досить впливовим важелем у всьому економічному механізмі держави і визначають свій ціновий механізм.
З одного боку, на думку вченого Л.О. Шкварчука, це сукупність цін, їх структура, склад, динаміка, а з іншого — правила встановлення цін та методологія їх змін залежно від завдань, які вони виконують. Останнє є головною і найбільш складною частиною загального механізму ціноутворення. При визначенні ціни в першу чергу враховується вартість товару, тобто та сума, яку витрачають виробник та підприємство, що реалізує товар. Тобто ціну можна визначити як грошове вираження вартості товару [5, 157c].
Ціна є економічною формою, в якій сфокусовані економічні відносини ринкової економіки виробництва (пропозиції) та споживання (попиту) будь-якого товару. Вона є «нервом» економіки, найважливішою ланкою ринкового механізму. Без її економічного обґрунтування неможливе нормальне функціонування господарюючих суб'єктів і цілих галузей та забезпечення соціальної справедливості в суспільстві.
Відповідно до Закону України «Про ціни і ціноутворення» ціна це – виражений у грошовій формі еквівалент одиниці товару» [1].
Наведу ще декілька поширених визначень ціни:
Ціна — грошова оцінка товару, що відображає його споживчі властивості (корисність), витрати на його виробництво та інші параметри цінового і нецінового порядку; грошове вираження споживчої вартості та вартості товару [8, 254c].
Ціна — фундаментальна економічна категорія, яка означає кількість грошей, за яку продавець згоден продати, а покупець готовий купити одиницю товару. Ціна певної кількості товару складає його вартість, тому правомірно говорити про ціну як грошову вартість одиниці товару.
Ціна — це грошове вираження вартості товару. В умовах товарного виробництва і обертання продукти праці виробляються і реалізуються як товари. Ціна кожного окремого товару не обов'язково збігається з вартістю: вона може відхилятися вгору і вниз від вартості залежно від попиту і пропозиції на даний товар [2, 45c].
Ціна зумовлює всю систему суперечностей, пов'язаних з проблемами ринку, втілює всі суперечності економічних інтересів, їх погодження, гармонійне поєднання. У ній закладені умови виробництва та споживання. Ціна впливає на ефективність і є інструментом, за допомогою якого оцінюють результати діяльності господарюючих суб'єктів та їх матеріальне винагородження. Вона є стимулом праці й економії витрат за одночасного підвищення якості створюваних благ і послуг.
Водночас ціна є інформаційним сигналом, який господарюючі суб'єкти отримують у процесі купівлі-продажу товарів стосовно визнання суспільної корисності їх праці. Тобто ціна — це інформація про зв'язок між вартістю та споживчою вартістю товару. Вона також вказує, від чого необхідно відмовитися, щоб отримати бажані товари і послуги, примушує покупців враховувати ціну альтернативних благ, коли приймаються рішення про спосіб використання власного обмеженого доходу.
Ціна компенсує виробникам їхні зусилля і витрати, подає сигнали, які спонукають продавців обирати певний варіант використання ресурсів, впливає на прибутковість альтернативних благ і послуг.
Ціна є важилем встановлення пропорцій у господарстві в умовах конкуренції. Якщо в країні панує монополія державної власності на засоби виробництва, ціна втрачає роль регулятора економіки, перестає бути поряд з конкурентною боротьбою рушійною силою розвитку виробництва.
В умовах ринку чистої (досконалої, вільної) конкуренції ціни повністю залежать від співвідношення попиту і пропозиції. Коливання цін незначне. Продавець не може маніпулювати цінами.
Протилежна ситуація з ціноутворенням на ринку чистої монополії, де панує єдиний у конкретній галузі товаровиробник і продавець продукту і який не має замінників. Функція ціноутворення реалізується тут самим господарським суб'єктом - виробником (фірмою) або посередницькими структурами, що доставляють товар на ринок. Межі монопольної ціни визначаються рівнем реалізації ринкової влади (можливістю впливати на ринкові ціни).
Монопольна ціна, як правило, перебуває між двома протилежними граничними точками. Одна з них - ціна та обсяг виробництва, які максимізують монопольний прибуток. Друга - ціна та обсяг виробництв, що не дають жодного додаткового продукту понад нормальний. Першому варіанту надає перевагу монополія, яка йде на ризик потенційного суперництва і має перевагу порівняно з новими продавцями, другий варіант обирається монополією, яка намагається уникнути потенційної конкуренції. В кожному випадку ціноутворення в ринкових умовах реалізується через цінову стратегію продавця а не покупця. Від споживача залежить тільки кількість продукції купленої за цю ціну [10, 187c].
Ціна повинна відображати інтереси як виробників, так і споживачів товарів: виробникові — відшкодування витрат з певною прибутковістю, а споживачеві — економічну вигоду від експлуатації даного товару.
Економічна суть ціни проявляється насамперед через виконання нею окремих функцій. Основні функції відображені в рис. 2.1: