Тема 4. Цикл життя систем

4.1. Цикл життя систем

Однією з перших тем досліджень та узагальнень загальної теорії систем є циклічність, яка проявляється в усіх системах, природних і штучних систем, живих і неживих. Системи, незалежно від того, як і ким створені вони, живуть або функціонують певний час, потім активність їх зменшується і вони розчиняються в середовищі. Інша справа, як це виглядає на часовій шкалі для різних систем. Вивітрювання скель триває мільйони років, життя рослин і звірів – щонайбільше кілька сот, життя людини – в межах ста років, технічні систем – від кількох років до кількох сотень років.

4.2. Цикл життя природних систем

В усіх природних системах маємо три етапи або фази життєвого циклу. Етап перший є формулювання сукупності вимог на створення системи і створення відповідних зовнішніх умов. Для неживих систем ними може бути, наприклад, тиск і температура, потрібні для формування скель. Для живих систем це буде реалізація (матеріалізація) записаного генетичного коду ДНК в зародку живої системи. Другий етап – це відносно стабільний період життя і функціонування, часом боротьби з оточенням, який триває аж до третього завершального етапу відмирання системи, її розпаду та розчинення в середовищі.

З досліджень можна бачити, що чим складнішою є система, тим більше вирізняються етапи перший та кінцевий, який завжди завершуються трагічно.

Загалом ще раз можна сказати, що природні системи є відкритими системами, які обмінюються із середовищем матеріальними ресурсами, енергією та інформацією, живуть в три послідовних етапи: 1). виділення із середовища (оточення); 2). життя та співпраця із середовищем з повною ефективністю; 3). остаточна втрата ефективності і повернення в середовище.

Отож у природних системах маємо замкнений цикл “середовище – система – середовище”.

4.3. Цикл життя штучних систем

Подібний трьохетапний цикл життя можна виділити і для штучних систем – великих технічних систем, антропотехнічних і соціотехнічних, символічних систем.

Життєвий цикл систем має такі ж етапи, як і цикл життя природних систем, однак у даному випадку він починається та завершується на користувачеві: "користувач – система – користувач". Система формується у користувача або на підставі його знань, через усвідомлення його потреб, уподобань і переваг. Кінець життя системи припадає також на користувача, адже саме від вирішує долю цих систем після їхньої моральної чи повної фізичної зношеності системи.

Очевидно, що для конкретної фізичної системи життєвий цикл може в дечому відрізнятися.

ЛІТЕРАТУРА: [6], [10], [23], [27], [32], [78].

Тема 5. Моделі систем і моделювання

5.1. Моделювання як етап цілеспрямованої діяльності людей

Моделювання як невід’ємний атрибут людської діяльності. Пізнання навколишнього світу людина здійснює в процесі моделювання, намагаючись побудувати наближену модель реального об’єкту (системи) доступними їй засобами. Важливим організаційним елементом будь-якої діяльності є ціль – образ бажаного майбутнього, тобто модель стану, на реалізацію якого спрямована діяльність.

Системність діяльності проявляється також в тому, що вона здійснюється за певним планом або алгоритмом. Ось цей алгоритм або план як образ майбутньої діяльності є її моделлю.

Таким чином, моделювання є обов’язковою, неминучою дією будь-якої цілеспрямованої діяльності, пронизує й організовує її, є невід’ємним атрибутом цієї діяльності.

Модель як інструментарій свідомої діяльності людини. Модель може свідомо використовуватися людиною для спрощення роботи, економії, кращого розуміння явищ тощо. У процесі дослідження об'єкта часто буває недоцільно або навіть неможливо мати справу безпосередньо з самим об'єктом. Зручніше замінити його іншим об'єктом, подібним до даного у тих аспектах, які важливі для цілей дослідження.