2.4. Нові парадигми в науці, технології і економіці

Традиційна та нова парадигми в науці. В результаті розвитку загальної теорії систем і застосування системного підходу в науці сформувалася нова парадигма наукового мислення, яку можна назвати холістичною (цілісною), екологічною, системною, хоча жодна з цих характеристик сама по собі не розкриває його природи. Нова парадигма суттєво відрізняється від традиційної, основи якої закладені ще в часи Р.Декарта, І.Ньютона та Ф.Бекона. Найбільш відчутно оцінити різницю між парадигмами можна за критеріями:

1). перехід від поняття ”частини” до поняття “цілісність”. Мислення в рамках традиційної парадигми передбачало, що для складної системи динаміку цілісності можна зрозуміти на підставі цілей складових частин цієї цілісності. В сучасній парадигмі за основу береться зворотний процес: мету складових можна зрозуміти лише на підставі цілісності, без цілого самі складові існувати не можуть;

2). перехід від поняття “структури” до поняття “процесу”. Традиційна парадигма вважає первинною існуючу структуру, а не сили та механізми здійснення процесів у системі. В сучасній парадигмі кожна структура стає зрозумілою як прояв процесів в системі, при цьому мережа взаємозв’язків має динамічну природу;

3). перехід від “об’єктивної” науки до “епістемологічної” науки. Традиційна парадигма вважає, що науковий опис є об’єктивним, а знання – незалежним від дослідника та процесу пізнання. Сучасна парадигма базується на епістемології, і, щоб зрозуміти процес формування знань, слід стати безпосереднім “учасником” досліджуваних явищ;

4). перехід від поняття “будівлі” до поняття “мережі” як метафори знань. Розуміння знань як “будівлі”, яка утворена з фундаментальних та абсолютних істини, засад, концептуальних понять (цеглинок) тощо, домінувала в науці та філософії Заходу тисячі років. В рамках зміни парадигми ламаються фундаменти знань. В уяві сучасної парадигми метафора "будівлі" поступилася місцем метафорі “мережа”. Нині ми спостерігаємо дійсність як мережу взаємних відносин і, описуючи її, також створюємо мережу взаємних відносин, утворених між досліджуваними явищами. В такій мережі немає ні абсолютної ієрархії, ні абсолютних підвалин. Наприклад, нова метафора “мережі” порушує давню істину про фізику як ідеал, який служить основою та моделлю для інших наук, а також головним джерелом метафор наукового опису.

5). перехід від поняття “істини” до поняття “наближеного опису”. Парадигма Р.Декарта спиралася на переконання, що наукове знання спроможне дати абсолютну й остаточну істину. В контексті сучасної парадигми вважається, що будь-яке поняття, теорія та відкриття є обмеженими і наближеними, наука ніколи не досягне цілісного й остаточного розуміння дійсності. Науковці ніколи не досягають істини (в розумінні цілковитої відповідності між описом та описуваним явищем), а обмежуються наближеними описами дійсності, які слід постійно піддавати перегляду.

Еволюція економічних парадигм. Системні уявлення мали також визначне значення для зміни економічної парадигми. Зауважимо, що в технології та економіці зміни парадигми відбуваються набагато швидше. За Фріманом, перша парадигма технологічна та економічна базувалася на силах природи, зокрема на людській силі та силі тварин, а потім вітру та води. Парова сила, як друга парадигма, вийшла на економічну арену в XVII ст. Сила електрична як третя парадигма була запроваджена XIX ст., коли на кінець століття було опановано генерування та передачу на відстані електричного струму. Засади масової продукції – четверта парадигма – почали застосовуватися спочатку в обробній промисловості та автомобілебудуванні, а потім в промисловості в цілому, здобули перевагу в ХХ ст. Теперішня п’ята парадигма – інформаційні технології – розвивається після другої світової війни як поширення та втілення в практику системних уявлень.

Інформаційна цивілізація. Новий перелом цивілізації настав вже в роках 60-х на заході в США, а саме в 1968, коли чисельність працівників промисловості стала меншою половини працюючих (“білі” та “чорні” комірці). Саме цей час можна ототожнити з моментом переходу до інформаційної цивілізації, а дехто веде мову про навіть інформаційну революцію. Для цивілізації третьої хвилі, інформаційної, А. і Х.Тофлери вважають мірилом поступу, влади, творення й інших показників цивілізації інтенсивність надходження та обміну знаннями та інформацією. Однак умовою переходу до нової цивілізації є високоінтелектуальна економіка з плоскими безпосередніми зв’язками, безпосереднім доступом до знань та інформації, які служать замінником більшості джерел продукції, енергії, матеріалу, людської праці, капіталу тощо. Країни першої та другої хвилі щораз більше стають ринками збуту держав третьої хвилі, та джерелами сировини та дешевої робочої сили.

Переваги економіки третьої хвилі. Будь-які економічні здобутки залежать від суспільно нагромаджених та використаних засобів. Економісти і підприємці найчастіше в своїх розрахунках враховують капітал, робочу силу, землю. Тим часом як зараз найважливішим капіталом стають знання та інформація. Сьогодні нагромаджуються не тільки факти, а здійснюється тотальна перебудова створення та розподілу знань, а також символів, засобів та технологій, які служать для передачі знань та інформації.

В економіці третьої хвилі саме зміни в системі знань перекладаються на мову економічних зрушень. Зупинимося на прикладі масової продукції другої хвилі. У більшості традиційних фабрик кожна зміни продукції з огляду на масштабність обходилися надзвичайно дорогою, для цього треба було зорганізувати конструкторів, технологів, інших фахівців. Відтак для економії витрат необхідно було забезпечити масовість продукції.

Натомість, в економіці третьої хвилі, на виробництві з використанням інтегрованих комп’ютерних технологій продукція втрачає масовий характер, завдяки інформатиці вартість різноманіття практично зводиться до нуля, з'являється можливість індивідуального виробництва продукції та оперативної доставки її в потрібний час та потрібне місце. Ці перетворення стосуються не лише кінцевих продуктів, але матеріалів, енергії, капіталу і робочої сили. Завдяки мініатюризації, продукція меншою за обсягом і легшою, а це знижує використання матеріалів, вартість продажу і транспортування. В кінцевому підсумку знання дозволяють заощаджувати не лише матеріали, працю, транспортні засоби та енергію, але й час.

В умовах, коли ми проблемою є не відсутність, а надлишок інформації, коли необхідно якнайшвидше переробити існуючу інформацію і прийняти оперативні рішення, системне мислення в усіх сферах стає необхідною умовою розвитку суспільства.

Зміни в економіці інформаційними технологіями та системним мисленням. Отже, від середини 70-х рр. рушієм нової парадигми є технології, пов’язані з комп’ютерами, мікроелектронікою, мехатронікою. В міру їхнього проникнення в економіку сталися надзвичайні зміни, для яких характерні:

• швидкі та часті зміни проектування нових продуктів і технологічних процесів;

• значне розширення асортименту продукції та краща адаптація до вимог і потреб індивідуального клієнта;

• запровадження детального моніторингу і контролю стану (якості) процесів та об’єктів, використання енергії та ресурсних матеріалів;

• зниження кількості та частки механічних складових багатьох продуктів;

• зменшення частки тих сфер економіки, які базуються на масштабних технології масової продукції;

• скорочення термінів досліджень, проектування, впровадження та маркетингу;

• створення в більшій мірі інтегрованої мережі (не лише географічний фактор) доставки, кооперування, служби налагодження, консультування клієнтів;

• швидке зростання чисельності малих і середніх інноваційних фірм, які пропонують послуги на створення технічного та програмного забезпечення, біотехніки, гуманітарних технологій, проектування, надання інформації та консультаційних послуг.

Вказані результати стали можливими саме завдяки впровадженню у виробництво інформаційних технологій та системного підходу. Конкретний вияв їх впровадження отримало у:

• проектуванні – використання систем комп’ютерного проектування типу CAD і віртуальної інженерії;

• виробництві – використання комп’ютерних інтегрованих технологій і систем CIM;

• управлінні та розрахунках – використання управлінських інформаційних систем.

ЛІТЕРАТУРА: [2], [3], [4], [5], [6], [20], [64], [65], [81], [82].