6.3. Методологія системного аналізу

Поняття методології. Не претендуючи на повноту змісту, під методологією системного дослідження розуміють сукупність системних методів і засобів, спрямованих на розв’язання складних і комплексних проблем. Тут системний метод являє собою загальний підхід до розв’язання якої-небудь проблеми об’єкта із врахуванням його цілісності, спосіб досягнення цілі, певним чином впорядковану діяльність, а системним засобом виступає сукупність принципів і понять.

Скільки досліджень, стільки й різних постановок задач системного аналізу. Природно, що при такому розмаїтті цілей, постановок задач, об'єктів дослідження неминуче існування різних методик системного аналізу. Всі вони представляють різні варіанти методик, побудованих на принципах єдиної методології.

В той же час існують об'єктивні закони людської діяльності, які проявляються у вирішенні будь-якого типу проблем. Ці закономірності, виявлені частково шляхом узагальнення досвіду і теоретичних досліджень, складають основу методології системного аналізу. Тому, не зважаючи на різноманіття постановок завдань системного аналізу, можна спостерігати значну одноманітність дій в їх вирішенні, значну подібність методик, розроблених для різних конкретних випадків.

Поки що можна говорити про наявність єдиної принципової методології системного аналізу та різних варіантів методики її реалізації, які застосовуються в залежності від обставин. Подальший розвиток йде в напрямку все більшої уніфікації методів дослідження, виявлення типових, стандартних процедур на всіх етапах системного аналізу, їхньої формалізації і комп’ютерної реалізації.

Методика задач системного аналізу. Застосування системного аналізу для розв’язання проблеми являє собою досить складну процедуру, яка включає представлення об’єктів досліджень у вигляді систем, їх аналіз, організацію процесу колективного прийняття рішення з використанням різних методів моделювання і методів активізації інтуїції осіб, які приймають рішення. Для організації такого процесу потрібно виділити послідовність етапів, рекомендувати методи для виконання цих етапів, передбачити, за необхідності, повернення до попередніх етапів. Така послідовність певним чином виділених і впорядкованих етапів (можливо і підетапів) з рекомендованими методами або прийомами їх виконання представляє собою методику системного аналізу.

Неодноразово мали місце спроби створення загальної методики проведення системного аналізу. Приклади виділення етапів у перших методиках системного аналізу наведені в таблиці:

За С.Оптнером	За Е.Квейдом	За С.Янгом	За Ю.Черняком
1. Ідентифікація симптомів 2. Визначення актуальності проблеми 3. Визначення цілі 4. Розкриття структури системи і її дефектних елементів 5. Визначення структури можливостей 6. Знаходження альтернатив 7. Оцінка альтернатив 8. Вибір альтернативи 9. Складання рішення 10. Визнання рішення колективом виконавців і керівників 11. Запуск процесу реалізації рішення 12. Управління процесом рішення 13. Оцінка реалізації і її наслідків	1. Постановка задачі (визначення сутності проблеми, цілей і меж задачі) 2. Пошук (збір необхідних даних, визначення альтернативних засобів досягнення цілей) 3. Тлумачення (побудова моделі і її застосування) 4. Рекомендація (визначення альтернативи або курсу дій, яким надається перевага) 5. Підтвердження (експериментальна перевірка розв’язку)	1. Визначення цілей організації 2. Виявлення проблем організацій 3. Дослідження проблем і постановка діагнозу 4. Пошук розв’язку проблеми 5. Оцінка всіх альтернатив і вибір найкращої з них 6. Погодження розв’язку в організації 7. Затвердження рішення 8. Підготовка до введення 9. Управління використанням рішення 10. Перевірка ефективності рішення	1. Аналіз проблеми 2. Визначення системи 3. Аналіз структури системи 4. Формування загальної цілі і критерію 5. Декомпозиція цілі, виявлення потреб в ресурсах і процесах 6. Виявлення ресурсів і процесів, композиція цілей 7. Прогноз і аналіз майбутніх умов 8. Оцінка цілей і засобів 9. Відбір варіантів 10. Діагноз існуючої системи 11. Побудова комплексної програми розвитку 12. Проектування організації для досягнення цілей

Аналізуючи їх можна побачити, що, маючи спільну логіку, ці методики відрізняються в деталях: в одних більше уваги приділяється розробці і дослідженню альтернатив прийняття рішень (Е.Квейд, С.Оптнер), в іншій – означенню та структуризації цілей (Ю.І.Черняк), в третіх – процесу реалізації вже прийнятого рішення (С.Янг). Перші етапи часто пов’язані з дослідженням існуючої системи і виявленням проблеми. Зауважимо, що кожна методика системного аналізу – це також модель (модель процесу проведення аналізу), яка має специфіку, закладену їхніми авторами. Тому стверджувати, що можна створити єдину універсальну методику, немає змісту. Можна лише говорити про доцільність розробки методики проведення системного аналізу конкретної системи (проблеми), виходячи із загальних методичних міркувань.

На практиці, для більш чіткої організації робіт при реалізації методик, виникає необхідність більшої деталізації етапів шляхом розкладання їх на підетапи. Наприклад, у методиці Ю.Черняка названі 12 етапів поділяються на 72 підетапи. Включати відразу таку велику кількість етапів і підетапів в єдину методику незручно – вона стає малозрозумілою і малопридатною для практичного використання. Як правило, такий поділ здійснюють поступово, в міру необхідності.

ЛІТЕРАТУРА: [1], [2], [3], [4], [5], [6], [7], [32], [33], [41], [54].