8.Загальнофілософські засади методу журналістики.

Як пізнавальна діяльність журналістика спирається на загаль-нофілософські методологічні засади, серед яких найважливішими є засади об'єктивності та інтелектуальної чесності. Найвищим загальнолюдським обов'язком журналіста є пошук істини і приведення до неї своїх читачів. При цьому слід розуміти, що істина — це процес все більш глибокого осягнення світу, рух від незнання до знання, від неповного знання до більш повного, рух, який не може припинитися, бо світ невичерпний. Пошук істини, однак, ніколи не буває прямолінійним процесом, а передбачає наявність плюралістичних підходів, подолання численних суперечностей, розв'язання парадоксів і т. ін. Істина перемагає на ринку ідей. Унаслідок цього важливою засадою філософського пізнання є діалогічність, стан сталої суперечки, обговорення важливих проблем. Діалог у журналістиці 1) виступає неминучим у силу множинних підходів до способів пошуку істини; 2) є надійним способом руху до неї, породженим внутрішньою дішюгічністю людського розуму; 3) гарантує найбільшу міру наближення до істини на кожному етапі її осягнення.Невід'ємним елементом загальнофілософської методології, використовуваної в журналістиці, є критика, як спосіб суджень про предмети і явища, за допомогою якого долаються суперечності, вивчається внутрішня, глибинна природа речей, досягається їх адекватна нинішньому рівню людського інтелекту інтерпретація.

Спільною рисою філософської і журналістської методології є проблематизація предмета вивчення. Вона несумісна з пасивним ставленням до пізнаваних предметів і речей, а передбачає певний зсув у баченні предмета, перетворення його на рухому модель, у якій окреслення втрачають стабільність, набувають плинності, мінливості, відносності. Явище втрачає уявну однозначність, піддається запереченню, але не повному, а частковому, проблемному. Суб'єкт перебуває в стані здивування, іронії, сумніву. А відтак, у нього й виникає нове сприйняття явища чи процесу. Унаслідок застосування цих засад народжується журналістський текст, який, особливо на вищих рівнях його існування: аналітичних чи художньо-публіцистичних жанрів, — не зводиться до логічно впорядкованої схеми, пасивної передачі отриманої із зовнішнього світу інформації, а набуває форми розгорнутого обговорення дійсності, свідомого вичленування парадоксів і труднощів піднятої проблеми, діалогічного співставлення поглядів на неї та шляхів її розв'язання.

10.Традиційні емпіричні методи (спостереження, бесіда)

Спостереження. Спостереження — пасивний метод наукового дослідження, при якому дослідник, тобто спостерігач не впливає на розвиток подій. Його примітивною формою — життєвим спостереженням — користується кожна людина у своїй повсякденній практиці.

Одним з найбільш типових емпіричних методів і є способом роботи дослідника - спостереження за об'єктом (людиною, групою) в очікуванні, коли його цікавить явища проявляться таким чином. Що їх можна буде зафіксувати й описати. Спосіб роботи, при якому дослідник, не втручаючись у події, лише відстежує їх зміна називається спостереженням. Воно є одним з основних методів на етапі отримання емпіричних даних. Невтручання дослідника є найбільш важливою характеристикою методу, що визначає як гідність, так і недоліки методу спостереження. Перевагою є те, що об'єкт спостереження, в основному, не відчуває себе таким, і у звичайних для нього умовах (робота, гра, урок) веде себе природно. До недоліків методу можна віднести: а) дослідник в якійсь мірі може передбачити, що в ситуації, яку він спостерігає, можуть відбуватися деякі зміни, які він не в змозі контролювати і які можуть приводити до зміни гіпотетичної зв'язку між явищами, виявлення якої становить мета дослідження; б) дослідник з різних причин не може зафіксувати всі зміни ситуації і виділяє ті, які вважає для себе найбільш важливими; при цьому що виділяється, і як оцінюється, залежить від суб'єктивних чинників самого дослідника; в) дослідник, прагнучи знайти підтвердження своєї гіпотези, може несвідомо ігнорувати суперечать їй факти. Щоб уникнути подібної суб'єктивності спостереження проводиться не одним, а кількома дослідниками, провідними незалежні протоколи, застосовуються технічні засоби (аудіо-та відеотехніки) складають спеціальні шкали оцінки поведінки об'єкта (з обгрунтуванням критерієм критеріїв оцінки) і ін

Бесіда. Вона передбачає виявлення зацікавлень дослідника та зв'язків на основі емпіричних даних, отриманих в реальному двосторонньому спілкуванні . Однак при проведенні бесіди перед дослідником постає низка складних проблем, що стосуються відвертості випробовуваних, їх відносини до дослідника. Успіх бесіди залежить від кваліфікації дослідника, що передбачає вміння встановити контакт з випробуваним, дати йому можливість максимально вільно висловлювати свої думки і «відокремлювати» особисті відносини від змісту бесіди.