76. Суперечливі методи пошуку і збору інформації

До суперечливих методів інф. Відносяться такі як:

Пошук і збір інф. З чековою книжкою – під ним розуміється купівля інф. Часто така журналістика діє за принципом «хто більше заплате». Найчастіше таким способом користуються бульварні видання, які таким способом боряться за наклад (найчастіше такі видання скуповують провокуючі фотографії і т.д.). Надзвичайно сумнівною є журналістика з чековою книжкою, коли йдеться про політичні події, економіку, сучасну історію і злочинність – тобто про теми, опрацювання яких і так належать до «суспільного завдання» мас-медіа: тут викривальний пошук і збір інф. Не має тавати питанням грошей чи конкуренції між виданнями.

Отже, чим краща репутація у публіцистичного продукту серед людей, тим частіше конфеденційні матеріали пропонують безоплатно і навпаки.

Шукати і збирати інф. Приховано: метод Вальрафа – журналіст, який збирає інф в приховує ким він є насправді і видає себе за когось іншого, аби дістати інф., яку він як представник преси, можливо не отримав би. Фактично метод рольової гри виправдовується передусім по відношенню до державних установ, інституцій, груп і закладів, махінації яких явлають собою загальний (публічний інтерес) інтерес, проте вони приховуються від журналістів. Якщо інф відповідає дійсності і має підвищенний суспільний інтерес, не важливо яким чином ця інф була здобута.

Прихована зйомка – якщо прихованою камерою здійснюється пошук і збір інф. Яка є суспільно-важливою, слугує громадському інтересу, і тому головні дійові особи , які були таємно зняті, і вони є особами які пов’язані з подією, можуть бути показані і без їхньої згоди.

77. Правила поводження з інформаторами.

- гарна інформація передбачає розбудову мережі інформаторів, а вона є продуктом багаторічного підтримування зв’язків з інформаторами; - інформатори не завжди однозначні, і не завжди їх можно правильно оцінити, часто вони переслідують власні інтереси; - «співробітники зі зв’язків громадськості, відділ з роботи з пресою» з одного боку слугують передавачами інф, і тому є неупередженими, з іншого вони є представниками інтересів певної організації, і тому не можуть бути нейтральними; - ціність інформатора-експерта визначається наскільки широким є його знання зі справи, та наскільки він готовий надавати відомості, перш ніж зустрітися з експертом варто знати сфери його діяльності та спеціалізацію; - свідків події доречно опитувати двічі: 1 – мають розповідати про подію як найточніше, 2 про суперечності у показах різних свідків; не використ. Ефект дракули – вкусили, висмоктали інф. Та зникли – треба підтримувати зв'язок з інформаторами та дякувати за надання інф.; - узгодження з інформаторами написання матеріалу, зазначення його імя і т.д.; - правила тлефоного опитування – Журналіст починає розмову наз. Своє імя, посаду, мету дзвінка, тон діловий, стриманий, якщо висловлювання співрозмовника різняться з наявним матеріалом, про ці відхилення слід згадати на прикінці розмови, запис не припустимий без згоди співрозмовника, запитання ставляться таким чином щоб відповідь можна було процитувати; захист джерела – не видавати особу, якщо вона цього бажає.