
- •2.Типи джерел інформації в журналістиці
- •3.Людина як джерело журналістської інформації
- •4. Наочно-речове середовище як тип інформаційного джерела
- •5.Документ як джерело інформації.
- •6.Структура творчого процесу.
- •7. Поняття «метод» у гуманітарній сфері знання.
- •8.Загальнофілософські засади методу журналістики.
- •10.Традиційні емпіричні методи (спостереження, бесіда)
- •11.Нетрадиційні методи (опитування, експеримент, вивчення документів).
- •12.Спостереження в системі методів збору інформації
- •13.Типи спостереження
- •14.Правила дій журналіста під час збору інформації
- •16.Сутність методу бесіди.
- •17.Типи отримуваних даних
- •18.Бесіда як метод збору фактів
- •19.Опитування як продуктивний емпіричний метод соціології
- •20.Типи методу опитування
- •21. Сутність інтерв’ювання як методу збору інформації
- •22.Принципи застосування методу анкетування
- •23.Інтервю в журналістиці:жанр і метод.
- •24. Типологія інтерв’ю як методу збору інформації
- •25. Логіка інтерв’ювання.
- •26. Специфіка індивідуального інтерв’ю
- •27. Групове та масове інтерв’ю.
- •28. Анкетування як метод ксд.
- •30.Масове анкетування
- •31. Персональне анкетування.
- •32.При розробці анкет необхідно дотримуватися таких правил:
- •33. Особливості методу експерименту.
- •34. Типологія експерименту.
- •35. Специфіка журналістського експерименту.
- •36.Документальні джерела інформації
- •37.Документи можна класифікувати
- •40. Специфіка використання методів збору інформації при підготовці матеріалів інформаційного жанру.
- •41. Методи збору інформації при підготовці матеріалів групи аналітичних жанрів.
- •42. Збір інформації для написання художньо-публіцистичних жанрів
- •43. Інтернет як джерело журналістської інформації
- •44. Типологія методів аналізу в теорії комунікації.
- •45. Контент-аналіз: сутність.
- •46. Об’єкти контент-аналізу.
- •47. Сутність пропагандистського аналізу інформації.
- •48. Модель викривленого джерела в пропаганді.
- •50. Особливість методу аналізу чуток.
- •53. Особливості рольового аналізу
- •54. Аналітика як спосіб оцінювання дійсності.
- •55. Загальна характеристика аналітичних жанрів
- •56. Роль різних жанротворчих факторів у формуванні аналітичних жанрів.
- •57. Специфіка аналізу економічної інформації.
- •58. Аналіз правової інформації.
- •59. Аналіз інформації в політичній сфері.
- •60. Особливість аналізу екологічної інформації.
- •61. Аналіз інформації зі сфери освіти і культури
- •62. Репрезентація економічної інформації у різних аналітичних жанрах.
- •63. Типологія класифікації (хронологізація, ранжирування).
- •65. Поняття і системність пошуку і збору інформації.
- •66. Цілі та межі діяльності з пошуку та збору інформації.
- •69. Перевірка як найважливіша робота з пошуку і збору інформації.
- •70. Доповнення як найчастіша робота з пошуку і збору інформації.
- •71. Ризиковані методи пошуку і збору інформації: контроль тез.
- •72. Поводження з минулим: реконструкційний пошук і збір інформації.
- •73. Серії публікацій: «безпервний» пошук і збір інформації.
- •74. Викривальний пошук і збір інформації.
- •75. Пошук і збір інформації на місці події.
- •76. Суперечливі методи пошуку і збору інформації
- •77. Правила поводження з інформаторами.
- •78. Як знаходити джерела інформації
- •79. Захист джерела.
- •80. Написання статті за результатами пошуку і збору інформації
- •81. Пошук і збір інформації зі складних тем.
76. Суперечливі методи пошуку і збору інформації
До суперечливих методів інф. Відносяться такі як:
Пошук і збір інф. З чековою книжкою – під ним розуміється купівля інф. Часто така журналістика діє за принципом «хто більше заплате». Найчастіше таким способом користуються бульварні видання, які таким способом боряться за наклад (найчастіше такі видання скуповують провокуючі фотографії і т.д.). Надзвичайно сумнівною є журналістика з чековою книжкою, коли йдеться про політичні події, економіку, сучасну історію і злочинність – тобто про теми, опрацювання яких і так належать до «суспільного завдання» мас-медіа: тут викривальний пошук і збір інф. Не має тавати питанням грошей чи конкуренції між виданнями.
Отже, чим краща репутація у публіцистичного продукту серед людей, тим частіше конфеденційні матеріали пропонують безоплатно і навпаки.
Шукати і збирати інф. Приховано: метод Вальрафа – журналіст, який збирає інф в приховує ким він є насправді і видає себе за когось іншого, аби дістати інф., яку він як представник преси, можливо не отримав би. Фактично метод рольової гри виправдовується передусім по відношенню до державних установ, інституцій, груп і закладів, махінації яких явлають собою загальний (публічний інтерес) інтерес, проте вони приховуються від журналістів. Якщо інф відповідає дійсності і має підвищенний суспільний інтерес, не важливо яким чином ця інф була здобута.
Прихована зйомка – якщо прихованою камерою здійснюється пошук і збір інф. Яка є суспільно-важливою, слугує громадському інтересу, і тому головні дійові особи , які були таємно зняті, і вони є особами які пов’язані з подією, можуть бути показані і без їхньої згоди.
77. Правила поводження з інформаторами.
- гарна інформація передбачає розбудову мережі інформаторів, а вона є продуктом багаторічного підтримування зв’язків з інформаторами; - інформатори не завжди однозначні, і не завжди їх можно правильно оцінити, часто вони переслідують власні інтереси; - «співробітники зі зв’язків громадськості, відділ з роботи з пресою» з одного боку слугують передавачами інф, і тому є неупередженими, з іншого вони є представниками інтересів певної організації, і тому не можуть бути нейтральними; - ціність інформатора-експерта визначається наскільки широким є його знання зі справи, та наскільки він готовий надавати відомості, перш ніж зустрітися з експертом варто знати сфери його діяльності та спеціалізацію; - свідків події доречно опитувати двічі: 1 – мають розповідати про подію як найточніше, 2 про суперечності у показах різних свідків; не використ. Ефект дракули – вкусили, висмоктали інф. Та зникли – треба підтримувати зв'язок з інформаторами та дякувати за надання інф.; - узгодження з інформаторами написання матеріалу, зазначення його імя і т.д.; - правила тлефоного опитування – Журналіст починає розмову наз. Своє імя, посаду, мету дзвінка, тон діловий, стриманий, якщо висловлювання співрозмовника різняться з наявним матеріалом, про ці відхилення слід згадати на прикінці розмови, запис не припустимий без згоди співрозмовника, запитання ставляться таким чином щоб відповідь можна було процитувати; захист джерела – не видавати особу, якщо вона цього бажає.