53. Особливості рольового аналізу

Загальну сукупність підходів до аналізу документів можна розділити на 3 групи. Перша група дослідницьких методів поєднує варіанти традиційного аналізу, що враховує поверхневі, технічні характеристики матеріалу, цільові й структурні особливості тексту, обсяг, розміщення, ступінь ефективності. Друга група базується на кількісному (формалізованому) аналізі документів, що враховує частоту появи аналізованих категорій і характер їхньої спрямованості. Третя група містить у собі, методики якісного аналізу, що орієнтуються на вивчення текстів: психологічний, мотиваційний, рольовий аналіз.

Рольове уособлення є невід’ємним елементом будь-якої рольової гри, емоційним входженням дюдини в образ реальної чи уявної людини відповідно до попередньої (стартової, базової) інформації щодо її соціальної, етнічної приналежності, політичних, естетичних, релігійних поглядів тощо. В нашому випадку важливо виявити особливості (можливості)  його використання за умови, якщо базова інформація закладена у пропонованих учневі історичних джерелах.

Документальний характер навчальної інформації надає їй втаємничено-романтичного, конкретного і образного вигляду.  Це відповідає віковим особливостям підліткового періоду, протягом якого діти мислять переважно образами, а не абстракціями. З іншого боку, учнів традиційно підкуповує можливість перевірити не лише власні дослідницькі, але й акторські здібності. Тому мотиваційно рольове уособлення є цілком самодостатнім.

Найбільш поширеним є індивідуальне входження в образ

Гуртове рольове уособлення надає старшокласникам можливість позбавитись тих психологічних комплексів, котрі частенько гальмують творчість та ініціативу. „Ховаючись" за роль, підліток досліджує власні здібності, почуття, реакції, яких за звичних обставин може соромитись. Особливо це стосується (актуально) дітей, які ще не віднайшли  комфортної ролі у колективі і не мають особливого впливу на оточення, отже – не ризикують різко (помітно) змінювати свій імідж. Рольове уособлення, таким чином, дозволяє учневі експериментувати із пошуком лінії особистісної поведінки, яка найбільше відповідає його генетичним особливостям. У свою чергу це забезпечує максимально повну і глибоку самореалізацію особистості

Утім найповніше задовольняє потребу рольової самореалізації старшокласників їх  проективна активність. Саме вона дозволяє широко практикувати принципи змінності, кооперації та вільного вибору у функціонуванні цільових учнівських мікрогруп.

54. Аналітика як спосіб оцінювання дійсності.

Аналітична журналістика - одна із середовищ інтелектуально-політичного ландшафту. І, можливо, один із критеріїв цілісності ідейно-політичного поля - здатність "аналітиків" бачити в ньому своє місце. Ніякі факти, події не можуть розглядатися самі по собі. Їх необхідно вивчати взаємозв'язки з іншими. Явища. Події, процеси, ситуації повинні розглядатися усвідомлено, подумки співвідноситися з об'єктивним світом і оцінюватися у співвідношенні з ним. Для розуміннясуспільних проблем важливо перш за все бачити активну дієвий зв'язок між подіями, явищами і наслідками практичного плану, змінами в реальному житті. Тому в журналістській роботі важливо орієнтуватися на ланцюжок:''тип підстави - ​​результат''(причинна залежність),''засіб - мета''(фінальна залежність),''змінні взаємодії - об'єктивні протиріччя''(певний вид поперемінного взаємодії). Таким чином, характеризуючи аналітичну журналістику, можна стверджувати, що висловлювання про взаємозв'язки явищ реальності утворюють її головну субстанцію.Вони виступають у тексті як тези чи аргументи, посилки або ув'язнення. Інформація, притаманна аналітичного способу викладу, передає взаємозв'язку реальності і є основною тканиною аналітичного тексту.тЖурналіст-аналітик виступає як дослідник, що допомагає аудиторії розібратися у взаємозв'язках актуальною дійсності.