46. Об’єкти контент-аналізу.

Об'єктами контент-аналізу виступає зміст газет, публічних виступів, теле-і радіопередач, громадських та особистих документів, соціальних інтерв'ю, відповідей на відкриті запитання анкет та ін Контент-аналіз базується на тому, що в документах виділяються і потім аналізуються легко підраховувані смислові одиниці :

поняття, виражені в словах або термінах. Наприклад, ринок меблів, інвестиційний клімат, губернатор, соєві продукти і т.п.; тема, виражена в цілих смислових абзацах, частинах тексту, статтях і т.п. (наприклад, проблема зниження купівельної спроможності населення чи критика дій президента країни); назви великих фірм чи торгових марок, конкретних товарів і т.п. Одиницею рахунки можуть бути не тільки частота згадок, але і газетна площа, ефірний час, і т.д.

47. Сутність пропагандистського аналізу інформації.

Пропагандистський аналіз застосовується для дослідження масової комунікації (газети, радіо, телебачення, реклама). Він акцентує на тому, коли і як подавати споживачам негативну і позитивну інформацію, як ці типи інформації сполучати, «дозувати» тощо. Методики пропагандистського аналізу спрямовані на вивчення групових норм, оскільки людина може чинити так, як чинить група, навіть якщо це суперечить її поглядам. Активно вивчається вплив візуальних засобів на споживачів інформації та ін.

48. Модель викривленого джерела в пропаганді.

Модель викривленого джерела має на увазі, що пропагандист (об’єкт, якому потрібно поширити необхідну інформацію) створює викривлене джерело, з якого виходить повідомлення. Одержувач(цільова аудиторія) розглядає цю інформацію як таку, що надійшла з доступного йому джерела, оскільки оригінал йому невідомий.

49. Особливості моделі легітимізації(Стремление индивида или группы представить собственные действия как общественно значимые и оправданные) джерела в пропагандистській інформації.

У випадку моделі легітимізації джерела пропагандист таємно поміщає оригінальне повідомлення у легітимне джерело. Це повідомлення в іншому(зміненому) вигляді передається пропагандистом отримувачу (цільовій аудиторії) інформації під виглядом іншого повідомлення в якості такого, яке вийшло з другого джерела.

50. Особливість методу аналізу чуток.

Модель слухового джерела: інформація використовується при відсутності вказівки на джерело. Чутки – валідне джерело інформації про суспільну думку, політичні настрої, ставлення до керівництва країни, державного устрою, засобів масової інформації тощо. Аналіз чуток, що циркулюють у суспільстві, суттєво доповнює картину, котра складається на підставі традиційних і, як правило, прямолінійніших методів. Значний інтерес до феномена чуток, як і їх активації, спостерігається під час перехідних етапів у суспільстві, при виникненні напруги в ньому, під час революцій і війн.

Чутки є соціальними смислопобудовами. Смисл задається конкретними словами, фразами, реченнями, які втілюються в тексті. Передумовою поширення чуток слугує відповідна фонова ситуація в суспільстві та відповідність екстралінгвістичного контексту, тобто відповідність обстановки, місця й часу, до яких відноситься висловлювання, а також реальна дійсність, що дозволяє реципієнтові правильно інтерпретувати інформацію. Умовою сприйняття й поширення чуток є лінгвістичний контекст, тобто мовне оточення, в якому використовується конкретна одиниця мови в тексті.

Слід зазначити, що іманентно зв’язаний і цілісний текст повинен бути, за задумом адресанта, декодований реципієнтом певним чином. Відповідно, з одного боку, він має будуватися на архетипах і стереотипах масової свідомості, а з іншого – на установках, потребах, уявленнях адресата. Саме друга обставина вимагає індивідуально-психологічного підходу адресанта до адресата, що зумовлює, в свою чергу, видозміну початкової інформації. Отже, похідна інформація щоразу змінюється: деякі деталі можуть з’являтися, інші відпадати. В той же час внутрішня змістова організація тексту, частіш за все, не змінюється, хоча акценти розставляються інакше. Зрозуміло, що чутки, аби дістати поширення, повинні містити емоційно-оціночні компоненти. Це може додатково пояснювати видозміну інформації в процесі передачі, проте не пояснює того, що спонукає індивідуума до її поширення.

51. Специфіка наративного аналізу текстів. Аналіз текстів здійснювався на двох рівнях:

· на рівні історії, де об’єктом вивчення були провідні теми наративів (що відображають вибір суб’єкта, найзначиміші ідентичності та самовизначення);

· на рівні безпосередньо оповіді, де об’єктом вивчення були характеристики змісту (що визначали, яким чином респондент у наративі змальовує героя, його середовище, а також характер взаємодії героя з середовищем).

І.Брокмейер та Р.Харре розглядають наратив як специфічну форму дискурсу, що одночасно є моделлю світу і моделлю особистого “Я”. Розглянутий під таким кутом зору наратив є засобом конструювання власної особистості і має такі властивості: він чутливий до мінливої природи людської реальності, оскільки є частиною цієї реальності; задає порядок і надає узгодженості досвіду людини; змінює порядок і узгодженість, коли досвід чи його осмислення змінюється (побудова нової історії життя); зумовлений структурою, формою і цілями письмової чи усної презентації.

в процесі дослідження були виділені наступні ознаки наративу:

• в процесі породження наративу виявляється афективне ставлення оповідача до подій власного життя (К.Бремон);

• наратив, на відміну від інших видів текстів, не просто засіб репрезентації реальності, а певний специфічний спосіб її конструювання (Дж.Брунер);

• крім тлумачення минулих подій, які кардинально вплинули на розвиток особистості, в процесі породження наративу створюється ескіз бажаного майбутнього, формулюються бажання, плани (Т.М.Титаренко);

Одним із видів тексту-наративу, що відповідає розкритим вище ознакам, може бути такий його різновид як автобіографія, в процесі повідомлення якої особистість не просто фіксує зовнішні події, а переважно описує своє внутрішнє життя. В такому розумінні автобіографію можна вважати автонаративом, що розглядається як засіб розкриття внутрішніх основ особистості, змісту її “Я-концепції”, шляхом опису тих подій життя, які кардинально вплинули на усвідомлення власного “ Я” та розвиток особистості.