25. Логіка інтерв’ювання.

Порівняно з анкетуванням, інтерв'ю має певні переваги та недоліки. По-перше, інтерв'ю надає можливість більш глибоко проникнути у соціально-психологічні причини людської поведінки. По-друге, під час його проведення можливо встановити ступінь відвертості респондента. По-третє, інформація, що збирається за допомогою інтерв'ю, надходить більш швидко й повно; вона, зазвичай, є безпосередньою та яскравою.

Під час інтерв'ю контакт між дослідником і респондентом здійснюється за допомогою інтерв'юера, котрий ставить запитання, передбачені дослідженням, організовує та спрямовує бесіду з кожною людиною, фіксує одержані відповіді згідно з інструкцією. Для одержання одного й того ж обсягу інформації при використанні методу інтерв'ю дослідник витрачає більше часу та засобів, ніж при анкетуванні. Додаткових витрат вимагають добір і навчання інтерв'юерів, контроль за якістю їхньої роботи.

26. Специфіка індивідуального інтерв’ю

Індивідуальне інтерв’ю, як правило, є вільним, нестаедартизованим. Голован їх мета – вивчення особистісних характеристик даної особистості. Цей вид інтрв’ю поділяють на клінічні, глибинні, фокусовані. Кліннічні інтерв’ю спрямовані на виявлення акцентуацій особистості, пошук стресогенних чинників, причин негативних психічних станів. Глибинні інтевю – не з’ясування подій і переживань опитуванного в минулому, що находиться в глибинах його пам’яті. Фокусоване інтерв’ю концентрує увагу опитуваного на конкретній життєвій події, проблемі. Які мають для нього значення.

27. Групове та масове інтерв’ю.

Групові інтерв’ю проводяться одночасно з усією групою, у напіввільній формі, передбачають проведення групової дискусії з певного кола питань. Індивідуальні думки членів групи при висловлюванні їх у групі можуть бути значно викривлені в силу конформізму, групової солідарності, під впливом лідера, тощо.Тому доцільним є поєднання індивідуального та групового інтерв’ю.

Масові інтрвю призначені для дослідження масових явищ; громадської думки; настроїв, соціальної напруженості, тощо. Воно визначається як «усне стандартизоване опитування людей, відібраних за статистичною ознакою. Воно заздалегідь заплановане до деталей опитування «за схемою», хоча для самих опитуваних воно може сприйматися як «жива, приватна і досить невимушена в силу анонімності бесіда». Масове інтерв’ю максимально формалізоване. Стандартизація стосується не тільки послідовності і формулювання запитань, але й можливих варіантів відповідей.

28. Анкетування як метод ксд.

Анкетування-це метод отримання даних про стан суспільного розуміння, суспільної думки, суспільної практики за допомогою усного опитування багатьох людей. Найскладнішим в цій справі є формулювання питань, на які можна отримати гідну відповідь. Анкетування-це метод отримання тих самих даних, але за допомогою спеціальних анкет, які оформлюються письмово. Такі анкети можуть бути закритими і відкритими. Закриті пропонують вибрати наявний варіант відповіді, зазначений в анкеті, а відкриті дають змогу вільного формування відповіді. Для створення опитування дуже важлива грамотність-найголовніше для отримання точних результатів. Не завадить також консультація із соціологом по цьому питанню, особливо якщо предмет вивчення потребує від автора анкети особливих знань. Такі опитування мають величезні можливості, наприклад-свобода, адже при правильній постановці відповідь можна отримати майже на будь-яке запитання. Але це також дуже суб'єктивне джерело інформації, адже кожна людина особлива і має свої індивідуальні погляди на ту чи іншу сторону життя.

29.Загалом анкетування має кілька різновидів:

- очне та заочне,

- суцільне й вибіркове,

- відкрите та анонімне.

Очне анкетування передбачає одержання анкети безпосередньо з рук соціолога. Цей вид анкетування найнадійніший, гарантує добросовісне заповнення анкет, майже стовідсоткове їх повернення, але багато в чому залежить і від уміння соціолога встановити психологічний контакт з респондентами, створити сприятливу атмосферу при опитуванні.

Заочне анкетування полягає в розсиланні анкет й отриманні на них відповідей поштою. Воно дає змогу одночасно провести опитування на великій території. Водночас заочне анкетування має чимало недоліків: неповне повернення анкет, отримання відповіді не від тих, кому надсилались анкети, групове заповнення, використання порад інших осіб.

При суцільному анкетуванні бланки заповнюють усі особи визначеної категорії, а при вибірковому – тільки певна частина таких осіб. Достовірність в останньому випадку досягається через випадковий добір одиниць вибіркової сукупності та рівні можливості для кожної одиниці генеральної сукупності увійти до вибірки.

При відкритому анкетуванні респонденти вказують відомості про свою особу (прізвище, ім’я, по-батькові, час і місце народження, місце проживання, посаду), тож можливий елемент нещирості. При анонімному анкетуванні особа респондента залишається невідомою, що дає їй змогу бути більш щирою, а це підвищує репрезентативність інформації про неї.