Індивідуальне завдання №5 постановка цілі і результати

Ситуація 1. Коли я навчалася в четвертому класі музичної школи, то поставила собі за ціль: «Я хочу чудово грати на фортепіано». Але протягом року ніяких зрушень в моїй музичній грі не було.

А справа виявилася в тому, що я нечітко сформулювала свою ціль. Я вказала лише на область, у якій хочу досягти успіху. Цілі, що сформульовані в загальному вигляді, як правило, залишаються лише намірами. Щоб ціль була досяжною (а не залишилася лише наміром), вона повинна бути конкретизована за допомогою питання: «Як цієї загальної цілі можна досягти?», а також постановки конкретних завдань, чітко розписаних у часі.

Зрозумівши сама, що в мене нічого не виходить, у п’ятому класі я визначила для себе, що кожного дня, по годині, я буду виділяти на самостійне вивчення теорії сольфеджіо й розучування композицій, незалежно від домашнього завдання. Також я поставила собі за мету кожного тижня самостійно підбирати ноти відомої пісні й відтворювати її в ідеалі.

Висновок: завдяки конкретно поставленим цілям, з чітко визначеними термінами, до закінчення музичної школи, я мала чудові навики гри й отримала диплом з відзнакою.

Ситуація 2. Узимку 2011 року я вирішила набути гарної фізичної форми (позбутися зайвої ваги, а саме – 5 кг, та зробити свій прес живота більш пружнім) до початку літа. Для досягнення цієї цілі я поставила собі такі задачі:

1) ходити до спортзали два рази в неділю щотижня;

2) кожного ранку робити зарядку;

3) качати прес щодня і з кожним днем збільшувати інтенсивність вправ;

4) раз у тиждень ходити на баскетбол;

5) не їсти перед сном;

6) обмежити вживання висококалорійної їжі;

7) не вживати алкогольні напої.

Ще в травні я досягла поставленої цілі.

Висновок: ціль повинна бути чітко сформульована, орієнтована на дії та встановлювати кінцевий результат.

Індивідуальне завдання №6 раціональне планування часу та викорис­тання методів прийняття рішень

Нове покоління менеджерів і бізнесменів приділяє дуже велику увагу плануванню й ефективній організації своєї праці, більш раціональному використанню робочого часу, тому що невпорядкованість дня створює непродуктивний стиль і приводить до нераціонального використання часу у всіх сферах діяльності.

Практичний досвід свідчить, що збільшення витрат часу на планування приводить до скорочення часу на виконання і, у кінцевому рахунку, до економії часу в цілому.

Ситуація 1. Раніше я планувала свій день, просто записуючи усі види діяльності на аркуші. Та помітила, що в кінці дня з цього списку я викреслювала менше половини, що означало більшість незакінчених справ. Зрозумівши, що так в мене довго будуть «висіти» справи, я почала встановлювати часові рамки для виконання тої чи іншої роботи. Але ніколи в мене не виходило вкластися в зазначений термін. І ось чому:

Основним принципом планування є дотримання співвідношення 60:40. Це означає, що складати план треба лише на визначену частину свого робочого часу, як показує досвід, найкраще на 60%. Події, що важко передбачити, моменти що відволікають («поглиначі часу»), а також події особистого плану не можуть бути заплановані цілком. Треба завжди враховувати цей час.

Ситуація 2. Мені необхідно було виконати ІНДЗ з інформатики. Робота ця була глобальною та складною. Плануючи свій день, я вписала цю справу в мій розпорядок. Але не зробила її. І так продовжувалося цілий тиждень, доки зовсім не «припекло», і я в останній день здачі сиділа цілу ніч над виконанням цього завдання. Тоді б мені дуже допомогло знання деяких правил складання плану робочого дня, а саме:

1) При плануванні дня необхідно розподілити пріоритети і згідно з ними складати план виконання робіт. Найпріоритетнішими є ті справи, які:

• є невідкладними;

• є трудомісткими.

Тобто, основну увагу під час планування треба приділяти тій справі, робота над якою обов'язкова, регламентована в часі і вимагає значних зусиль для її виконання.

2) Якщо заплановані справи були невиконані в зазначений день, в такому випадку необхідно брати їх до уваги під час планування наступного дня і, як правило, ставити їх на перше місце в переліку завтрашніх справ. Тобто, незавершені справи вчорашнього дня є пріоритетними сьогодні. Такий принцип допомагає в роботі, оскільки пере­шкоджає накопиченню незавершених справ.

Якщо б я дотримувалася цих правил, то змогла б спокійно виконати ІНДЗ раніше і виспатися перед заняттями.

Таким чином, я переконалася, наскільки важливо планувати свою щоденну діяльність, що правильно складений план є запорукою результативної роботи.

Ситуація 3. Після закінчення 11 класу переді мною постала проблема, до якого вищого навчального закладу мені піти навчатися. Я вже мала якісь пе­вні думки щодо того, ким я хочу бути. Але в моєму розпорядженні не було достатньої необхідної інформації, тому одразу прийняти рішення я не була готова.

Тож, перше, що я зробила – це визначила, які вищі навчальні заклади Запорізької та Дніпропетровської області мають економічні факультети, з'ясувала, які умови прийняття до ВУЗу та організація подальшого навчання.

Тільки володіючи необхідною інформацією, можна приймати рішення і знаходити той варіант, який найбільше задовольняє мої потреби. В даному випадку я прийняла рішення вступати до ДДФА.

Наведена ситуація є прикладом неструктурованої проблеми, що вимагала незапрограмованих рішень. Існує три підходи до прийняття рішень - раціональність, обмежена раціо­нальність та інтуїція.

В реальному житті більшість рішень доводиться приймати в умовах об­меженої раціональності, як вчинила і я.

Взагалі процес прийняття рішення складається з восьми етапів:

1. ідентифікація проблеми - виникнення необхідності вступу до ВУЗу;

2. визначення критеріїв, що впливають на рішення (умови навчання, працевлаштування, оплата і т.д.);

3. розподіл критеріїв за ступенем значущості;

4. визначення варіантів (різних навчальних закладів);

5. аналіз варіантів;

6. вибір оптимального варіанту (проаналізувавши всі варіанти, я обрала місцем свого навчання ДДФА);

7. реалізація рішення;

8. оцінка ефективності рішення.

Існують ще структуровані проблеми - це прості визначені проблеми, що повторю­ються з певною регулярністю і вимагають запрограмованих рішень. Прикладом структурованих проблем в моєму житті є підготовка до сесії, правильне виконання домашніх завдань.