І. Земельні ресурси та ефективність їх використання

МЕТОДИЧНІ ПОЯСНЕННЯ

до розв’язування задач

1. Рівень інтенсивності використовування земельних ресурсів визначають за такими показниками:

• ступінь господарського використання землі, яка розраховується діленням площі сільськогосподарських угідь на загальну земельну площу господарства;

• ступінь розораності, що обчислюється як частка від ділення площі ріллі та площі землі в обробітку багаторічних культурних насаджень на площу сільськогосподарських угідь;

• ступінь меліорованості визначається як відношення площі меліорованих земель (зрошуваних і осушених) до загальної площі сільськогосподарських угідь;

• питома вага інтенсивних культур (цукрових буряків, картоплі, льону, овочів, соняшнику, зернової кукурудзи, коноплі) у загальній посівній площі підприємства (інтенсивна культура є та, що дає максимальний прибуток з 1 га посіву);

• коефіцієнт повторного використання землі, який визначається відношенням посівної площі разом з площею повторних посівів до посівної площі господарства.

1. Про економічну ефективність використання землі судять на основі системи натуральних і вартісних показників.

До натуральних показників відносять:

- урожайність сільськогосподарських культур, ц/га;

- виробництво окремих видів тваринницької продукції на 100 га відповідних земельних угідь (продукцію скотарства і вівчарства розраховують на 100 га с. г. угідь, свинарства – на 100 га ріллі, птахівництва - на 100 га посіву зернових культур).

До вартісних показників відносять:

• виробництво валової продукції в порівняльних цінах в розрахунку на 100 га с.г. угідь;

• товарну продукцію в поточних цінах реалізації в розрахунку на 100 га с.г. угідь;

• чисту продукцію і прибуток в розрахунку на 100 га с. г. Угідь;

• собівартість виробництва одиниці рослинної продукції.

2. Грошова оцінка земель сільськогосподарського призначення.

• За офіційною методикою грошова оцінка земель с. г. призначення передбачає капіталізацію земельної ренти, тобто здійснюється за одержаними сукупним рентним доходом, що є сумою диференціального і абсолютного рентного доходу.

• Диференціальний рентний дохід ( Дрд) визначають за формулою:

Дрд = [( У ∙ Ц – Вв) –(Вв ∙ 0,35)] : Ц,

де У – урожайність зернових, ц/га;

Ц – ціна реалізації 1 ц зерна, грн.;

Вв – виробничі витрати на 1 га, грн.;

0,35 – коефіцієнт рентабельності.

По Україні диференціальний рентний дохід з 1 га орних земель складає 7,4 ц.

Абсолютний рентний дохід (Ард), згідно з прийнятою методикою, становить 1,6 ц.

Отже, сукупний рентний дохід становить:

7,4 ц + 1,6 ц=9,0 ц

• Грошова оцінка сільськогосподарських земель (орних, багаторічних насаджень, сінокосів і пасовищ) з урахуванням фактора капіталізації рентного доходу здійснюється за формулою:

• ДО = (Дрд + Ард) ∙ Тк ∙ Ц,

• де Ард – абсолютний рентний дохід (постійна величина 1,6 ц/га);

Тк – строк капіталізації рентного доходу, встановлений з урахуванням світового досвіду і дорівнює 33 рокам;

Ц – поточна ціна 1 ц зерна, грн..

Диференціальний рентний дохід з 1 га земель під багаторічними насадженнями, природними сіножатями і пасовищами розраховується на основі співвідношень диференціальних рентних доходів цих угідь і рентного доходу на орних землях за економічною оцінкою виробництва зернових культур за формулою:

Др.д.(б.н.,с.,п.)= , де

Др.д.(б.н.,с.,п.) – диференціальний рентний дохід з 1 га земель під багаторічними насадженнями (б.н.), сіножатями (с.) і пасовищами (п), ц;

Др.д.1 – диференціальний рентний дохід з 1 га орних земель, ц;

Др.д.(б.н.,с.,п.) – диференціальний рентний дохід з 1 га земель під багаторічними насадженнями (б.н.), сінокосами (с.) і пасовищами (п.) за економічною оцінкою земель, грн.;

Др.д.2 – диференціальний рентний дохід з 1 га орних земель за економічною оцінкою виробництва зернових культур,грн..

• Оціночний бал визначають за формулою:

• В = ,де

• В – оціночний бал, одиниць;

• ВП, ОЗ, ДД – показники на досліджуваних землях, грн., (ц);

• ВПб, ОЗб, ДДб – показники на кращих землях, прийняті за 100 балів.

Важливим народногосподарським показником є землезабезпеченість. Її визначають як відношення площі відповідних угідь до наявного населення країни (області, району, підприємства). Зі зростанням населення показник землезабезпеченості знижується.