84. Вернадський в. І. Наукова думка як планетне явище (біосфера як основна галузь наукового знання; біогеохімічна енергія та її нова форма: енергія людської культури, яка створює ноосферу).

Вчений із світовим іменем, мислитель–натураліст, основоположник учення про біосферу та ноосферу, організатор і перший президент Всеукраїнської Академії наук.

Вернадський здійснив кардинальну корекцію стійкої наукової картини світу, де не було місця живому, розробив вчення про живу речовину, біосферу, запровадив поняття всюдності життя, тиску життя, його швидкості та згущення. Життя космічне — така ж вічна складова буття, як матерія й енергія. Колосальні зміни стійкого порядку речей, що відбуваються від втручання людини в природу, Вернадський ставить на точну наукову основу шляхом розроблення уявлень про культурну біогеохімічну енергію. Біохімічна енергія – це вільна енергія, що утворюється життєдіяльністю природних організмів; викликає міграцію хімічних елементів біосфери і тим формує її історію.

Поява людини в ряду висхідних життєвих форм означає, що еволюція переходить до використання нових засобів — психічного, духовного порядку. Еволюція у першій мислячій істоті породила небувале знаряддя подальшого розвитку — розум, якому притаманна самосвідомість, з можливістю глибинно пізнавати та перетворювати себе і світ. З першої думки людини про світ і про себе, з першого малого практичного винаходу, ідея і проект якого стали передаватися, вдосконалюватися далі, розпочався той інформаційний потік відомостей, що оперезав нині всю планету, потік знань, концепцій, теорій, який дає уявлення про нову специфічну оболонку Землі (ноосферу), яка немовби накладається на біосферу, але не зливається з нею, а все більше справляє на біосферу перетворюючий вплив. Тому вона й зветься сферою розуму, що провідну роль у ній відіграють розумні, ідеальні реальності: творчі відкриття, духовні, художні, наукові ідеї, що матеріально здійснюються у природі та штучних системах.

На поверхні планети вирішальну роль у геохімічних процесах відіграють живі організми й енергія Сонця. Для Вернадського живі організми стали в новому світі — як особлива геохімічна сила.

Вернадський розглядав біосферу як особливе геологічне тіло, будівля і функції якого визначаються особливостями Землі і Космосу. А живі організми, популяції, види і вся жива речовина — це форми рівні організації біосфери.

Розвиваючи вчення про біосферу, Вернадський прийшов до наступних висновків (біогеохімічним принципам): «Біогенна міграція хімічних елементів у біосфері прагне до максимального свого прояву». Втягуючи неорганічну речовину в «вихор життя», у біологічний круговорот, життя здатне згодом проникати в раніше недоступні їй області планети і збільшувати свою геологічну активність. Цей біогеохімічний принцип Вернадського стверджує високу пристосованість живої речовини, пластичність, мінливість у часі. Вчений зв'язав вчення про біосферу з діяльністю людини не тільки геологічною, але і взагалі з різноманітними проявами буття особистості і життя людського суспільства

Для Вернадського було дуже важливо виділити роль думки, знань у розвитку планети. Думка направляє діяльність людини. Вернадський розглядав людську діяльність як геологічний фактор, багато в чому визначальний подальший розвиток Землі. Для Вернадського людина була насамперед носієм розуму.

Центральною темою вчення про ноосферу є єдність біосфери і людства. Вернадський у своїх роботах розкриває корені цієї єдності, значення організованості біосфери в розвитку людства. Це дозволяє зрозуміти місце і роль історичного розвитку людства в еволюції біосфери, закономірності її переходу в ноосферу.

Однією з ключових ідей, що лежать в основі теорії Вернадського про ноосферу, є те, що людина не є самодостатньою живою істотою, що живе окремо за своїм законами, вона співіснує всередині природи і є частиною неї. Ця єдність обумовлена насамперед функціональною нерозривністю навколишнього середовища і людини, що намагався показати Вернадський як біогеохімік. Людство саме по собі є природне явище і закономірно, що вплив біосфери позначається не тільки на середовищі життя але і на стані думок.

Але не тільки природа впливає на людину, існує і зворотний зв'язок. Причому він не поверхневий, що відбиває фізичний вплив людини на навколишнє середовище, він набагато глибший. Це доводить той факт, що останнім часом помітно активізувалися планетарні геологічні сили.

Ми є спостерігачами і виконавцями глибокої зміни біосфери. Причому перебудова навколишнього середовища науковою людською думкою за допомогою організованої праці навряд чи є стихійним процесом. Корені цього лежать у самій природі і були закладені ще мільйони років тому в ході природного процесу еволюції.

При цьому людина вперше реально зрозуміла, що вона житель планети і може і повинна мислити і діяти в новому аспекті, не тільки в аспекті окремої особистості, родини чи роду, чи держав їхніх союзів, але й у планетному аспекті. Вона, як і все живе, може мислити і діяти в планетному аспекті тільки в області життя — у біосфері, у визначеній земній оболонці, з яким вона нерозривно, закономірно зв'язана і піти з якої вона не може. ЇЇ існування є її функцією. Вона несе її із собою всюди. І вона її неминуче, закономірно, безупинно змінює.

Таким чином, можна зробити наступні висновки щодо позицій Вернадського:

1) Людина, як вона спостерігається в природі, як і всі живі організми, як всяка жива речовина, є визначена функція біосфери, у визначеному її просторі–часі;

2) Людина у всіх її проявах являє собою частина біосфери;

3) Прорив наукової думки підготовлений всім минулим біосфери, має й еволюційні корені. Ноосфера — це біосфера, перероблена науковою думкою, що підготовлене всім минулим планети, а не короткочасне і перехідне геологічне явище.

Вернадський вважав за необхідне утворити “Інтернаціонал вчених”, що культивував би свідомість моральної відповідальності вчених” за використання наукових відкриттів і наукової праці для руйнівної, що суперечить ідеї ноосфери, мети. Вернадський високо цінував значення філософії для наукового дослідження, вказував на необхідність систематичної розробки логіки та методології природознавства.