71. Гегель г.В.Ф. Енциклопедія філософських наук (філософська система гегеля: 1) логіка; 2) філософія природи; 3) філософія духу)

Великий представник німецької класичної філософії, всесвітньо історична заслуга котрого полягає у створенні розвинутої системи діалектики як синтезу діалектич­них "уроків" розвитку багатьох галузей знання. Свою філософію назвав "абсолютним ідеалізмом", а висхідне поняття її — "абсолютною ідеєю", що символізувала прагнення охопити весь універсум, весь природний і духовний світ єдиним поняттям. Основні роботи: "Феноменологія духу" ), "Наука логіки" "Енциклопедія філософських

Основний твiр Гегеля, де розгорнуто його розумiння дiалектичного методу, складаеться з трьох частин:"Вчення про буття", "Вчення про сутнiсть", "Вчення про по-няття". Виникнення і розвиток філософії, викладені у своєрідній формі зовнішньої історії, зображуються як історія цієї науки. Ця форма надає ступеням розвитку ідеї характеру випадкової послідовності філософських учень і створює видимість того, що між їхніми* принципами і розробкою останніх існують одні лише відмінності... Історія філософи показує, по-перше, що здавалося б різні філософські учення являють собою лише одну філософію на різних ступенях її розвитку; по-друге, що особливі принципи, кожний з яких лежить в основі однієї якоїсь системи, - лише відгалуження одного і того ж цілого. Останнє за часом філософське учення є результат усіх попередніх філософських учень і повинно тому містити у,собі принципи всіх їх; тому воно, якщо тільки воно - філософське учення, є найрозвинутішим, найбагатшим і найконкретнішим

Філософствування без системи не може мати в собі нічого наукового; крім того, таке філософствування саме по собі виражає скоріше суб'єктивний умонастрій, воно ще й випадкове за своїм змістом. Усякий зміст отримує виправдання лише як момент цілого, поза яким воно є необгрунтоване припущення, або суб'єктивна впевненість. Чимало філософських творів обмежуються тим, що висловлюють, таким чином, лише умонастрої і думки. Під системою помилково розуміють філософське вчення, що основується на обмеженому, відмінному від інших принципі; насправді ж принцип істинної філософії полягає саме в тому, що він містить у собі всі особливі принципи

Заслугою Гегеля було дослiдження i виклад логiки як цiлiсноi системи, побудова системи логiчних кате-горiй. Цю систему визначае як процес, в якому кожна наступна сходинка зберiгае результат попереднього роз-витку, виступаючи як бiльш розвинуте конкретне цiле. Система логiчних категорiй розпадаеться на три пiдгру-пи: 1) буття - 2) сутнiсть - 3) поняття, якi в свою чергу дiляться ще:

Систему логiки Гегель пояснюе як узагальнення iсторii пiзнання, яке переходить вiд неопосередкованого до опо-середкованого, вiд буття до сутностi, а далi до усвiдомлення своiх пiзнавальних форм в iх спiввiднос-ностi з предметним змiстом.

Мышление - не только субъективноя человеческая деятельность, а и независимо от человека объективная суть, первооснова всего сущего Абсолютная идея - это не недвижимая, неизменная первосуть, а процес схождения от низшего к высшему. Она активна, деятельна, познает саму себя, проходя три этапа: 1)до возникновения природы и человека, когда абс.идея была вне времени и пространства в стихии “чистого мышлениия” и выступает системой логических понятий и категорий, как система логики; 2)это духовное начало из самого себя рождает природу - “инобытие” абс.идеи; 3) абс.идея оставляет созданую природу и возвращается к самой себе, в форме человеческой мысли.(самопознание идеи) - абсол.дух.

Логика. Гегель выдиляет три степени диалекического метода: 1) рассудок ; 2) негативний разум как промежуточный этап между рассудком и разумом.; 3) спекулятивный разум, которого невозможно постичь мышлением, направлен на конечные природные цели.Гегель считал разум - это высшее проявление мышления. Разум и россудок должны составлять одну восходящую последовательность. Задание логики состоит в анализе научного метода мышления. Гегель пытался показать что происхождение разнообразного из одного начала может быть предметом рационального познания, орудием которого есть логическое мышление, а основной формой- понятие. Поэтому логика сходна с наукой про вещи, которые постигаются мыслью. Значительным достижением Гегеля было исследование и преподавание логики как целостной системы принципов и категорий. Эта система есть отображение процеса развития, который происходит по определенной схеме: утверждение (тезис), отрицание этого утверждения (антитезис), отрицание отрицания (синтез). Система логических категорий распадается на соответственно триаде: бытие-сущность-понятие. Бытие имеет категории: качество, количество, мера. Сущность - видимость,тотожность, отличие. Понятие: переход от субъективного понятия к объективному(суждение), переход к идеи (жизнь, познание, абс.идея). Понятия пребывают в непрерывном движении, изменяются, переходят в свою противоположность, выявляя противоречия которые и составляют движущую силу их саморазвития.

Гегель сформулировал основные принципы диалектики: принцип перехода от количественных изменений в качественные и наоборот; принцип тождественности противоположностей; принцип отрицания отрицания.

Если логика у Гегеля - это наука про идею в себе и для себя, то философия природы есть наука про идею в ее “инобытие”, в ее отчужденном состоянии. Но как происходит переход от чистой логической идеи к природе Гегель не поясняет. Он считал, что абсолютная идея решает свободно отпустить саму з себя в качесве природы. Природа находится под волей рассудка и есть наиболее понятной ему, она есть царством рассудка.

Философия духа включает в себя учение про субъективный дух (антрополоия, психология), учение про объективный дух (право, государство), учение про абсолютный дух (искусство, религия, философия).

В основе гегелевского понимания истории лежит понятие мирового духа. Прогрес свободы выполняется схематически: в основе истории лежит мировой дух как субъект, который не осознается отдельными индивидами. Они выходят в своей деятельности не из понятия мирового духа, а из своих приватных индивидуальных интересов . Неодин из индивидов не руководится мировым духом. Дух действует подсознательно. Каждый индивид преследует свои цели. Поэтому часто получаются разные результаты. Несоответствие между целями и результатами. Из столкновения возникает что-то единое, которое не преследуется какил-либо индивидом. Это историческое событие, котороя есть проявлением мирового духа. Мировой дух реализует себя через отдельных индивидов - “хитрость разума”. Развитие свободы и вся история проходит три етапа 1) восточний; 2) греко-римский; 3)немецкий. Свободный деспот, потом отдельная группа, потом все.