56. Зміст, методологічне значення і світоглядний аспект основних законів діалектики.

Класики марксизма, материалистически изучив учение Гегеля сформулировали учение о законах и категориях. Закон - отражение определенной связи между явлениями, объектами. процессами Связь внутренняя, существенная, повторяющаяся, необходимая связь между явлениями и объектами материального мира Законы могут быть различными Частные (специфические) законы используются в ограниченной сфере деятельностиэ Сфера применения законов диалектики практически безгранична. Они находят проявление в природе, обществе, человеческом сознании.

Законы диалектики

• Закон единства и борьбы противоположностей

• Закон взаимоперехода количественных и качественных изменений

• 3аікон отрицания отрицания

1) вскрывает проблему источника, причины развития Существовали теория первоидеи, первотолчка, однако, в конце концов эти идеи приводили к Богу. В диалектике признается саморазвитие и самодвижение. т.е каждый объект мира развивается не в силу каких-либо внешних причин, а в силу наличия в себе противоположных процессов.

Закон єдності та боротьби протилежностей відображає фундаментальну особливість об'єктивної дийсності, котра полягає в тому, що всі її предмети, явища і процесії мають суперечливі моменти тенденції, сторони, шо борються і взаємодіюгь між собою. Для з'ясування сутнісних моментів закону необхідно розглянути ряд категорій, що його конкретизують. Почнемо з поняття тотожності Тотожність - це рівність предмета самому собі Розрізняють два види тотожності: 1) тотожність одного предмета; 2) тотожність багатьох предметів (процесів, явищ тощо). У будь-якому конкретному предметі тотожність і відмінність є протилежностями, які взаємодіючи, зумовлюють одна одну. Взаємодія цих протилежностей, як писав Гегель, є і суперечністю. У філософській літературі розрізняють поняття "джерело розвитку" і "рушійна сила розвитку". При цьому виходять з того, що існують безпосередні, внутрішні причини розвитку й опосередковані, зовнішні. Перші є джерелом розвитку, другі - рушійними силами. Поняття "джерело розвитку" ширше за своїм змістом оскільки воно є одночасно і рушійною силою. Джерелом розвитку виступає суперечність, вона ж - рушійна сила розвитку. Суперечності не є стабільними, їхні зміни пов'язані з набуттям у процесі свого розвитку певної специфіки Розрізняють такі форми суперечностей: 1) тотожність-відмінність, 2)відмінність. 3)суттєва відмінність; 4)протилежність тотожність-відмінність як зародкова "ембріональна" суперечність; відмінність як щось; суттєва відмінність як відмінність по суті; протилежність як нетотожність Стосовно суспільства соціальні суперечності набувають нових форм, як скажімо, соціальний конфлікт, антагонізм. Поняття "антагонізм" дає уявленні про одну з форм суперечностей, котра характеризується гострою, непримиренною боротьбою ворогуючих сил, тенденцій, напрямів. Рорізняють такі види соціальних атагонізмів у суспільстві: 1) між уречевленою (нагромадженою) і живою працею; 2) між старим укладом житгя і елементами нового; 3) між окремими соціальними групами: 4) між окремими особами і суспільством; 5) між груповими, корпоративними інтересами, за якими стоять певні владні структури, і суспільством у цілому тощо. З'ясувавши форми суперечностей в об'єктивному світі, можна перейти до питання про те, як ці суперечності розгортаються, які етапи у своєму розвитку вони проходять.

2. Закон взаимоперехода количественных и качественных изменений вскрывает механизм диалектического развития, т.е отвечает на вопрос: как. каким образом происходит развитие в природе и в человеческом сознании. Согласно этому закону, развитие происходит путем постепенных количественных изменений, а затем скачкообразного перехода к новому качеству Щоб з'ясувати суть закону взаємного переходу кількісних змін у якісні, його прояви й діяння, необхідно розкрити зміст таких категорій, як якість. кількість, властивість, міра, стрибок. Якість - це тотожна буттю визначеність. Якщо річ втрачає визначеність. то вона втрачає і свою якість. Однак таке визначення ще не дає повного уявлення про якість речі. Розрізняють якість як безпосередню визначеність, що сприймається органами чуття, і якість як сукупність суттєвих властивостей речі, що сприймається опосередковано через мислення, абстрагування. Властивість як категорія визначає одну із сторін речі Якість речі визначається виключно через її властивості. Між властивістю і якістю існує діалектичний взасмозв'язок. Поняття якості у буденному і філософському розумінні не збігаються. Отже є така якість, яка сприймається відчуттям (мова може йти про відчуття несуттєвих властивостей предмета), г якість як філософська категорія, котра означає сукупність суттєвих властивостей предмета, із втратою яких предмет неодмінно втрачає свою визначеність.

Кількість філософська категорія, що відображає такі параметри речі, явища чи процесу, як число, величина, обсяг, вага, розміри, темп руху, температура тощо. Спочатку кількісні зміни не зачіпають якості предмета і тому на це не завжди звертають увагу, зауважує Гегель. Якісні зміни, що відбуваються в об'єктивному світі, здійснюються лише на основі кількісних змін. Іншого шляху до появи нового просто не існує. Кожний перехід кількісних змін у якісні означає одночасно і перехід якісних змін у нові кількісні зміни.

Єдність, взаємозв'язок і взаємозалежність якості і кількості виражаються в понятті міра. Будь-який предмет, явище, процес мають свою міру, тобто якісно-кількісну визначеність Міра - це межа кількісних змін, в рамках якого предмет 'залишається тим, чим ' він є, не змінюючи своєї якості як сукупності корінних його властивостей. Порушення міри предмета веде до переходу в інше. Стара якість зникає, а нова виникає. Разом з тим виникає і нова міра. Так відбувається розвиток всього сущого. Важливою категорією в розумінні закону взаємного переходу кількісних змін у якісні є стрибок. У діалектиці взаємозв'язку кількісних і якісних змін стрибок означає перехід від старої якості до нової. Стрибки здійснюються по-різному в різних сферах буття. Є дві найбільш загальні форми стрибків: а) стрибки у формі разових, одноактних змін; б) стрибки у формі поступових якісних перетворень. Приклади разових одноактових стрибків: політичний переворот у суспільному житті; скасування віджилих форм господарювання: різного роду катаклізми у природі тощо. Приклади поступових якісних змін: виникнення нових видів тварин і рослин: становлення людини; становлення і розвиток мови. Форми якісних змін залежагь від: 1) характеру внутрішніх суперечностей, які притаманні даному процесу і є джерелом його розвитку, 2) умов розвитку того чи іншого процесу. Один і той процес, маючи в основі однакові суперечності, може відбуватися у різних формах - і разово, і поступово. Таким чином, закон взаємного переходу кількісних змін у якісні конкретизується через ряд категорій (якість, кількість, властивість, міра, стрибок), котрі дають цілісне уявлення про його зміст як загального закону розвитку. Даний закон розкриває внутрішній механізм переходу до нової якості у будь-якій сфері об'єктивної дійсності, відповідаючи на запитанню як, яким чинам відбувається розвиток і рух всього сущого.

3. Закон отрицания отрицания показывает направленность развития Согласно этому закону развитие представляет собой процесс бесконечных отрицаний, в результате которых npoисходит поступательное развитие от простого к сложному, от низшего к высшему. Закон заперечення заперечення - один із основних законів діалектики, який відображає поступальність, спадкоємність у процесі розвиті предметів і явищ об'єктивної дійсності. Вперше у філософії розгорнуту характеристику закону заперечення заперечення дав Гегель, але він тлумачив його з ідеалістичних позицій. В основі закону лежить діачектика заперечення як об'єктивний і суттєвий момент процесу розвитку. Діалектичне заперечення означає не просто знищення чи механічне відкидання старої якості, a її подолання, зняття. Воно включає момент внутрішнього зв'язку зі старим, утримання та збереження позитивного, що міститься у старій якості, і тим самим становить умову подальшого розвитку, можливість нового заперечення. Діалектичне заперечення - це насамперед зумовлена суперечливістю предмета внутрішня неминучість його якісного перетворення. Як уже зазначалося все існуюче має свої внутрішні суперечності, які наростають, загострюються і зрештою досягають такого стану, коли подальший розвиток предмета стає неможливим без їхнього розв'язання. Процес розвитку відношення протилежностей у рамках певної суперечності має такі етапи: 1) вихідний стан об’єкта, 2) розгортання протилежностей, роздвоєння єдиного, перетворення об'єкта - набуття нового якісного стану (перше заперечення), поява нових протилежностей, 3) розгортання нових протилежностей, роздвоєння єдиного (як нової якості), перетворення об'єкта - набуття нової якості (друге заперечення), і т д. В цьому процесі кожний з етапів виступає запереченням попереднього, а весь процес розвитку - запереченням заперечення. Сутність закону заперечення заперечення полягає у відображенні напрямку і форми процесу розвитку в цілому Повторимо, він відображає спадкоємність як характерну рису процесу розвитку; бо в кожному новому ступені розвитку зберігається те позитивне, що було на попередній стадії розвитку. Водночас кожний новий ступінь розвитку - це не просте, механічне поєднання позитивного змісту попередніх стадій розвитку, а перехід у вищу фазу розвитку, ствердження якісно нового, більш ширшого змісту. Умовно процес розвитку можна зобразити у вигляді спіралі. Чому? Оскільки має місце повторюваність старого на вищій основі, то виявляється, що розвиток іде не по прямій, а начебто по спіралі. наближаючись з кожним циклом до старого, оскільки є повторюваність, і віддаляючись від нього, оскільки це нове. Важливо підкреслити, що розвиток - це складний і суперечливий процес. У ньому є і висхідна, і низхідна лінії, і прогрес, і регрес. Нелогічно виключати регрес з розвитку. Бо регрес - це теж форма розвитку, хоч і зa низхідною лінією Закон заперечення заперечення, як і інші закони діалектики, є законом будь-якого розвитку, будь-якого руху взагалі і не лише за прогресивною, висхідною лінією, а й за нисхідною регресивною.

9. ЯКІСТЬ	Філософська категорія, що виражає істотну визначеність предмета, завдяки якій він є саме цим, а не іншим предметом, і відрізняється від інших предметів.
10. КІЛЬКІСТЬ	Категорія, що виражає загальне і єдине в речах і явищах, їх схожість. Кількість знаходить своє вираження у величині, числі, об’ємі, мірі і інтенсивності розвитку сторін об’єкта, в просторово-часових властивостях явищ.
11. МІРА	Категорія, що виражає діалектичну єдність якісних і кількісних характеристик предмета, явища, що виявляє, в яких кордонах зміна кількості не веде до зміни якості.
12. СТРИБОК	Процес діалектичного переходу кількісних змінв якісні, що починається по досягненню об’єктом, що змінюється, кордону міри. Перерив поступовості в розвитку.