55. Сутність і значення творчості у діяльності людини. Основні форми творчості.

Перші підходи осягнути проблеми творчості знаходимо в філософії Стародавньої Греції. Платон: основа творчості - є світова Душа. Він виділяє два роди творчості: людська і Божа. В "Метафізиці" Аристотеля відтворюється аналіз процесів в сфері ідеального. В Античності творчість розглядається як наслідування природи, в середньовічній філософії два підходи - теологічний ( творчість - прероготива Бога) і логіко-гносеологічний. Філософія Нового часу (Мантень, Бекон и др.) відстоювала логіку, аналіз в творчості. Німецька класична філософія (Кант - "пізнання починається з досвіду", Гегель - розробка проблем свідомості, логіки і теоретико-творча проблематика:"творення - це діяльність абсолютної ідеї", Фейєрбах: 1) основа творчої діяльності є матеріально-чуттєва діяльність людини,2) спілкування між людьми). Іван Франко - інтуіція і неусвідомлене в творчому процесі. Соловйов, Бердяєв - ідея про людину як творця: людська сутність проявляється в творчості.

Творчість - це категорія для відображення синтезу різних форм діяльності, що здійснюють сутнісні внутрішні зміни з метою виходу на новий рівень. Творчість своєю сутністю, внутрішньою логікою переплітається з такими проблемами, як свідомість, мислення, пізнання, критика, практика, передбачення, соціальний ідеал.

Творчість – діяльність, яка породжує щось нове, якого раніше ніколи не було. Рух від старого до нового. Творчість, як розвиток виявляється лише через різні форми людської діяльності, вона властива лише суспільно-історичній істоті людині. Починаючи з самих витоків людського суспільства, його історії становлення людини до світу має універсальний, діяльнісний характер. Ця діяльність, з одного боку, виконує функцію виробництва умов життя, з іншого – є предметом життєвого інтересу сама по собі. Отже, конституюючою основою творчості є її взаємодія і взаємовідношення з діяльністю. В переважній більшості концепцій творчість розглядається як певна форма, атрибут діяльності.

Творчість не є ні аспектом, ні стороною, ні функцією, ні атрибутом діяльності. Універсальні здібності людини органічно пов’язані з багатогранними формами діяльності, універсальністю безлічі розумових і предметних дій. Чим більше розвинені, урізноманітнені форми діяльнісного ставлення до світу, тим ширша палітра здібностей, природних можливостей до оволодіння все новими й новими знаннями. Тобто міра творчості виявляється через міру урізноманітнення форм діяльнісних відношень. Це не відокремлені одне від одного діяльнісні відношення, а такі, що перебувають у єдності, синтезі. Саме на основі розмаїття міжсуб’єктивних стосунків через творчий синтез здійснюється опредметнення нових сфер реальності або вихід в запороговий зміст світу.

Форми творчості: 1) раціоналістична творчість; головна ознака - свідоме цілепокладання і має два розгалудження: а) практико-емпірична творчість,б) науково-теоретична; 2) інтуітивна, позасвідома (відкриття і т.д.), 3) духовно-космологічна; 4)раціонально інтуїтивістська ( поєднання 1+2). І нарешті догматична творчість, яка є негативною. За суб’єктом творчості виділяють: 1) індивідуальна, 2) колективна, 3) індивідуально-колективна. За об’єктом ( предметом) виділяють : предметно-практичну, наукову, технічну, філософську, художню і др.