
- •1. Філософія і світогляд. Структура світогляду.
- •2. Основні історичні форми світогляду та їх специфіка: міфологічний, релігійний, філософський.
- •3. Філософія як специфічна форма суспільної свідомості. Основне коло філософських проблем. Предмет та функції філософії.
- •4. Основне питання філософії як філософська проблема: історія і сучасність.
- •5. Основні методи філософського пізнання. Діалектика і метафізика.
- •6. Основні способи і форми буття філософії. Філософія і філософування. Західна та східна парадигма філософії і філософування.
- •7. Морально-етичний характер філософської думки Стародавньої Індії: ортодоксальні і неортодоксальні течії і школи.
- •8. Соціально-етичний характер філософської думки Стародавнього Китаю: конфуціанство і даосизм.
- •9. Етичний раціоналізм Сократа. Основні сократівські школи (кініки, кіренаїки).
- •10. Система об'єктивного ідеалізму Платона.
- •11. Філософська система Аристотеля.
- •12. Атомістичний матеріалізм (Левкіп, Демокріт, Епікур, Лукрецій Кар)
- •13. Суперечки про природу універсалій в середньовічній філософії: номіналізм і реалізм.
- •14. Тома Аквінський як систематизатор схоластичної філософії. Принцип гармонії віри та розуму.
- •15. Провідні ідеї, основні проблеми і специфічні риси філософської думки Київської Русі (Іларіон, Нестор, Володимир Мономах, Кирило Туровський, Клим Смолятич, Данило Заточник).
- •16. Характерні риси і основні течії натурфілософії епохи Відродження (м.Кузанський, Дж. Бруно).
- •17. Проблема методу пізнання у філософії Нового часу. Емпіризм та раціоналізм (ф.Бекон, р.Декарт).
- •18. Проблема субстанції у філософії Нового часу (р.Декарт, б.Спіноза, г.В.Лейбніц).
- •19. Матеріалістичний сенсуалізм д.Локка та ідеалістичний сенсуалізм Дж.Берклі у філософії Нового часу.
- •20. Провідні ідеї, основні проблеми і характерні риси філософії Просвітництва (деїсти: ш.Л.Монгеск'є, Вольтер, ж.-ж.Руссо; матеріалісти: ж.Ламегрі, д.Дідро, п.Гольбах, ка.Гельвецій).
- •21. І. Кант — засновник німецької класичної філософії. Основні проблеми та характерні риси гносеології та етики Канта. Категоричний імператив.
- •22. Діяльнотворча основа буття у філософії й. Г. Фіхте, сутність його діалектики.
- •23. Філософія "тотожності" ф. В. Й. Шеллінга. Метод інтелектуальної інтуїції.
- •24. Філософська системи і метод г. В. Ф. Гегеля.
- •25. Соціокультурні передумови і джерела виникнення і
- •26. Провідні ідеї, характерні риси і основні проблеми діалеіпико-матеріалістичної філософії.
- •27. Провідні ідеї, специфічні риси і основні проблеми філософії ірраціоналізму (а.Шопенгауер, ф.Ніцше): порівняльний аналіз.
- •28. Виникнення позитивізму, основні етапи його розвитку. Вчення о.Конта про три стадії у розвитку пізнання. Класифікація наук за Контом.
- •29. Проблема буття людини у філософії екзистенціалізму.
- •30. Ідея несвідомого у класичному психоаналізі з.Фрейда. Структура психіки людини за Фрейдом. Еволюція ідеї несвідомого у неофрейдизмі (к.Г.Юнг, е.Фромм).
- •31. Провідні ідеї, специфічні риси і основні проблеми філософської концепції г.С.Сковороди.
- •32. Теософська та антропологічна проблематика в українській та російській релігійній філософії: п.Юркєвич, в.Соловйов, м.Бердяєв.
- •33. Еволюція сучасної релігійної філософії: неотомізм, персоналізм, тейярдизм.
- •34. Основні методологічні концепції мови науки і природна мова у неопозитивізмі: логічний позитивізм, лінгвістичний позитивізм.
- •35. Концепція розвитку наукового знання за к.Поппером і теорія наукових революцій за т.Куном у філософії постпозитивізму.
- •36. Культурологічні концепції філософії історії (м.Данилевський, о.Шпенглер, а.Тойнбі, п.Сорокін).
- •37. Специфічні риси і коло проблем сучасної герменевтики як теорії розуміння, методу гуманітарних наук, мистецтва тлумачення текстів та інших досягнень культури людства (х.-г.Гадамер).
- •38. Ідея суспільного прогресу: історія і сучасність. Проблема критеріїв суспільного прогресу.
- •39. Походження людини як філософська проблема. Специфіка та основні проблеми людського буття.
- •40. Поняття методу і методології. Класифікація методів.
- •41. Рівні, форми і методи наукового пізнання.
- •42. Чуттєве та раціональне пізнання. Співвідношення їх форм.
- •43. Основні проблеми сучасної гносеології. Основні види і принципи пізнання.
- •Наукове → поняття.
- •Філос. → категорія.
- •44. Наука як феномен культури і об'єкт філософського дослідження. Специфіка і основні функції науки.
- •45. Проблема істини у філософії. Співвідношення абсолютної та відносної істини в процесі пізнання. Конкретність істини.
- •46. Суб'єкт, об'єкт і предмет пізнання.
- •47. Практика як критерій істини. Структура та основні форми практики.
- •48. Поняття закону. Класифікація законів.
- •49. Філософський зміст категорії буття. Основні форми буття.
- •50. Матерія як філософська категорія. Основні форми руху матерії.
- •51. Спосіб і форми існування матерії (рух, простір і час).
- •52. Генеза свідомості як філософська і наукова проблема. Відображення та його форми.
- •1) Будь-який тип відображення є результатом впливу одною об'єкта на інший;
- •53. Сутність і структура свідомості. Мислення і мова.
- •54. Суспільна свідомість та її структура: рівні і форми.
- •55. Сутність і значення творчості у діяльності людини. Основні форми творчості.
- •56. Зміст, методологічне значення і світоглядний аспект основних законів діалектики.
- •57. Специфічні риси та методологічне значення категорій діалектики у процесі пізнання.
- •58. Альтернативи діалектики як концепції розвитку (метафізика), як логіки (софістика та еклектика), як гносеології (релятивізм і догматизм).
- •59. Предмет соціальної філософії. Специфіка соціального пізнання.
- •60. Суб'єкти суспільного розвитку. Місце та роль культурно-історичного суб'єкта у соціальній структурі суспільства та проблема його формування в умовах побудови в Україні громадянського суспільства.
- •61. Платон (Арістокл). Гїппій Більший (ідея прекрасного).
- •62. Аристотель. Метафізика (вчення про основні принципи буття).
- •63. Аврелій Августин (Блаженний). Сповідь (вчення про створіння Всесвіту, поняття часу та основні ознаки його вимірювання).
- •64. Тома Аквінський. Сума теології (вчення про буття Бога).
- •66. Бекон ф. Новий Органон (вчення про індукцію як істинний метод (шлях) пізнання, поняття чотирьох видів ідолів, які обсідають уми людей).
- •67. Декарт р. Міркування про метод (вчення про основні правила методу пізнання з позицій раціоналізму).
- •68. Спіноза б. Етика, доведена геометрично (пантеїстичне розуміння Бога як субстанції, поняття атрибуту і модусу. Свобода як пізнанна необхідність).
- •69. Сковорода г.С. Нарюсс (вчення про світ, що складається з двох натур); Потоп зміїн (вчення про три світи).
- •70. Кант і. Критика чистого розуму (переворот у теорії пізнання).
- •71. Гегель г.В.Ф. Енциклопедія філософських наук (філософська система гегеля: 1) логіка; 2) філософія природи; 3) філософія духу)
- •72. Фейєрбах л.А. Сутність християнства (аналіз релігії як соціокультурного феномена).
- •74. Конт о. Курс позитивної філософії (фрагмент: вчення про три теоретичні стани у розвипсу пізнання - теологічний або фіктивний; метафізичний або абстрактний; науковий або позитивний).
- •75. Маркс к. Економічно-філософські рукописи 1844 року... (поняття комунізму та його типів; проблема відчуження людини та шляхи її розв'язання).
- •77. Юркевич п.Д. Серце і його значення в духовному житті людини за вченням слова Божого (поняття серця як осередку духовного життя людини, яке визначає сутність особистості).
- •78. Соловйов b.C. Оправдання добра. Моральна
- •79. Джеймс у. Прагматизм (поняття прагматизму,
- •80. Вітгенштейн л. Філософські дослідження
- •81. Франко і. Я. Що таке поступ? (розуміння поступу з позиції еволюціонізму).
- •82. Фрейд з. Я і Воно (поняття свідомого і несвідомого у психіці людини як основа психоаналізу).
- •83. Бердяєв м. О. Про призначення людини (специфіка філософії як дослідження людини з людини і в людині як належної до царства духу).
- •84. Вернадський в. І. Наукова думка як планетне явище (біосфера як основна галузь наукового знання; біогеохімічна енергія та її нова форма: енергія людської культури, яка створює ноосферу).
- •85. Тейяр де Шарден п. Феномен людини (характерною рисою е панпсихізм, що стверджує наявність духовного начала, яке присутнє у Всесвіті і спрямовує його розвиток).
- •86. Фромм е. Втеча від свободи (основна ідея: ідеологія і культура взагалі коріняться в соціальному характері; сам соціальний характер формується устроєм життя суспільства).
- •87. Сартр ж.-п. Екзистенціалізм - це гуманізм (християнських і атеїстичних екзистенціалістів об'єднує лише переконання в тому, що існування передує сутності).
- •88. Камю а. Сіф про Сізіфа. Есе про абсурд (точка зору: абсурд не в людині і не в світі, а в їх спільній пристуності. Сізіф -абсурдний герой).
- •89. Гадамер х.-г. Істина і метод. Основи філософської герменевтики (герменевтика е філософією «тлумачення»: від тлумачення текстів до тлумачення людського буття, знання про світ і буття).
- •90. Кун т. Структура наукових революцій (концепція історичної динаміки наукового знання розкриває значення поняття наукової спільноти; парадигма як домінантна модель або «дисциплінарна матриця»).
20. Провідні ідеї, основні проблеми і характерні риси філософії Просвітництва (деїсти: ш.Л.Монгеск'є, Вольтер, ж.-ж.Руссо; матеріалісти: ж.Ламегрі, д.Дідро, п.Гольбах, ка.Гельвецій).
В XVIII в. Социальные конфликты привели к буржуазной революции 1789 г. Просвещение объединило всех прогрессивно мыслящих представителей буржуазии. Наиболее яркими представителями которого стали Монтескье, Руссо и Вольтер.
Монтескье(1689-1755) в работе « О духе законов» объяснял сословные принципы развития общества естественным образом. Утверждал, что природная среда, климат имеют влияние на формирование общественного развития физические свойства среды определяют как законы, так и тип устройства общества. Он выделял 3 типа правления : республика, монархия и деспотическое правление. Считал лучшим типом гос. устройства в Европе - конституционную монархию. В обществе должны править законы : естественные( выражающие основной принцип отношения человека к природе и осуществляющие естественные отношения между людьми) и позитивные , т.е. установленные законодателями (политика, международное и гражданское право). Монтескье предложил разделить власть на : законодательную, исполнительную и судебную.
Вольтер(1694-1778) « Философские письма», «Трактат о метафизике» и др. Считал, что философия есть орудие разума в борьбе против отмирающего строя. Он выступал против феодальной идеологии, составной частью которой была религия. Но в тоже время не выступает за ликвидацию религии, а лишь требует религиозной свободы. Т.к. признаёт в Боге творца движущей силы. Человека он понимает как существо общественное и выражает требование буржуазии - равенство людей. Но в отличие от Руссо, понимает равенство людей лишь в политическом аспекте, т.е. равенство перед законами и правами. Социальное и имущественное неравенство явл. предпосылкой сохранения общественного равновесия и нормального развития общества. Если Руссо выступает за уничтожение частной собственности, то Вольтер этого не приемлет. Свободу человека он видит в абстрактном правовом и политическом смысле. Разумным гос.устройством он считал конституционную монархию во главе с просвещённым монархом.
Руссо (1712-1778) « Об общественном договоре», « Рассуждения о происхождении и основаниях неравенства среди людей» .Основным направлением творчества Руссо явл. проблема неравенства людей и пути её преодоления. Неравенство не существует изначально, оно связано с имуществом. Имущественное неравенство и расслоение общества на богатых и бедных явл. 1й ступенью общественного неравенства ; 2я ступень связана с возникновением государства(богатые и бедные заключили договор о образовании гос. власти которая должна гарантировать справедливость для всех) ; 3я ступень появляется с превращением законной власти в деспотизм. Естественное состояние человеческого общества - когда человек не зависит от других людей ни как производитель, ни как потребитель. Такое общество явл. идеальным. Такая идилия была в первобытном обществе, но она исчезла с появлением частной собственности, потому частную собственность следует уничтожить. Поэтому нужно , чтобы люди жили по всеобщему договору. Что ликвидирует частную собственность. С принятием общественного договора человек теряет свою собственную свободу , но зато получает гражданскую свободу. А гражданская свобода есть свободой высшего типа.
Виступав прогресивною iдеологieю буржуазii, яка прийшла до влади. Фр. просвiтителi i мaтерiaлiсти були iдейним попередниками бурж. рев. 1783р. Видатними представниками фр. мат. були Гольбах, Ламетро, Дiдро, Гельвецiй. Вихiдним пунктом поглядiв фр. мат. на природу e поняття матерii. Матерiя - все те, що поза нами, що впливаe на нашi почуття i викликаe вiдчуття. Голов-ним в матерii e рух. Ф.м.виходили з розвитого Декартом принципу збереження руху в свiтi. Визнавали, що сума матерii в природi лишаeться однаковою. Матерiя незни-каe, свiт вiчний i нестворений нiким. Матерiя активна i e творцем рiзноманiтних тiл в природi. Але будучи ме-ханiстами, ф.м. розглядали рух матерii, як кругообiг в природi. Всяке тiло iснуe певний промiжок часу, далi гине з тим, щоб почати знову той же процес свого роз-ку. Рух розглядаeться механiчно. Тiло може прийти в рух тiльки пiд впливом поштовху вiд iншого тiла. В при-тягуваннi i вiдштовхуваннi, в причинностi i iн. ф.м. вбачали загальнi закони природи, якi дiють завжди. Цi закони ф.м. намагались перенести на суспiльство. Людина пiдпорядкована об'eктивниним закономiрностям природи, вiдрiзняeться вiд iнших iстот можливiстю вiдчувати i думати, але це теж дар природи. Дiдро уподiбнював люди-ну iнструменту, який маe чуттeвiсть i пам'ять. Ламетрi в кн. "Людина машина" ототожнюe людину з машиною i ii дiями. Людина безпомiчна перед силами природи, перед ii законами, вона невiльна. Тому в кожен момент часу люди-на e пасивною зброeю необхiдностi. Вся духовна дiяльнiсть людини - мислення, уява, бажання - виводи-лась з вiдчуттiв. Гельвецiй в працi "Про розум": "Розум - сукупнiсть наших вiдчутiв". Прагнення звести всю дiяльнiсть свiдомостi до сукупностi вiдчутiв, а дiяльнiсть мислення до процесiв порiвняння вiдчутiв од-не з одним було недолiком вчень дiяльностi Ф.М. Однак Дiдро твердив, що людська свiдомiсть e не тiльки почут-тя, але й розум. Ф.М. вiдхилили можливiсть вроджених iдей, як у Декарта, вiдповiдальнiсть за характер i вчинки людини несе середовище i вихователь. Прийшовши до твердження про ннеобхiднiсть змiни суспiльного сере-довища. Для цього треба законодавцям або королю рефор-мувати суспiльство. Гольбах, в хорошому королi бачив eдиний шлях до спасiння. Вел. значення у вченнi про сус-во надавали етицi. Мораль виникаe в результатi чуттeвих прагнень. Гельвецiй: особистий iнтерес e основною пружиною людських дiй. Ф.М. iндив. зацiкав-ленiсть повина бути зв'язана з державними iнтересами. Критикують релiгiю, церкву, служникiв культу. Релiгiя - матiр безкультур'я, жорстокостi. Ф.М. Був надзвичайно прогресивною ф-ю в Зах.Eвропi XVIIIст. Значно сприяв розвитку суч.природознавства i суспiльних наук.