Максимович І. У- 42
(Робочий матеріал) Конспект уроку української мови
6 клас
Тема уроку: Письмовий твір-опис природи за картиною у художньому стилі
Лексична тема: Я і національна культура
Мета:
навчальна – повторити з учнями функції пейзажу в літературних творах; скласти твір-опис природи за картиною;
розвивальна – розвивати творчу уяву школярів засобами мистецтва, пробуджувати почуття краси навколишнього світу, радість спілкування з ним;
виховна – виховувати любов до рідної землі, до митців-земляків; бережливе ставлення до природи.
Тип уроку: урок розвитку зв’язного мовлення.
Методи і прийоми роботи: бесіда, робота за репродукцією картини.
Обладнання: репродукція картини Катерини Білокур «Квіти за тином», слайд-шоу.
Міжпредметні зв’язки: українська література, образотворче мистецтво.
Внутрішньопредметні зв’язки: лексикологія, культура мовлення.
Використана література:
Горошкіна О. М. Теорія і практика навчання української мови в старших класах. – К., 2012. – 171 с.
Горова Д. Минуло 105 років від дня народження Катерини Білокур // Україна Молода, № 234, 2005 р.
Одержима живописом // Україна Молода, № 231, 2010 р.
Коцюбинський М. Вибрані твори. – К., 1969. – С. 304
Мирний Панас Вибрані твори. – К., 1974. – С. 254
План уроку:
І. Організаційний момент (1 хв.)
ІІ. Актуалізація опорних знань, умінь та навичок (3 хв.)
ІІІ. Оголошення теми уроку (5 хв.)
ІV. Підготовка учнів до сприйняття картини (7 хв.)
V. Бесіда за змістом картини як засіб творчого осмислення ( 5 хв.)
VІ. Усна розповідь за картиною (3 хв.)
VІІ. Словникова робота (2 хв.)
VІІІ. Написання твору (18 хв. )
ІХ. Інструктаж до виконання домашнього завдання (1 хв.)
Хід уроку
«Якби ми мали художницю такого рівня майстерності,
то змусили б заговорити про неї цілий світ!»
Пабло Пікассо
І. Організаційний момент
Учитель заходить до класу, вітається, перевіряє присутність та готовність учнів до уроку.
ІІ. Актуалізація опорних знань, умінь та навичок
Бесіда з учнями
Учитель: Сьогодні ми на уроці будемо говорити про мистецтво, про красу мистецтва, про витвір мистецтва, про вплив його на думки і почуття людей. Як ви гадаєте, хто причетний до мистецтва?
Учень: Художники, письменники, композитори, скульптори.
Учитель: Діти, пригадайте, які ви знаєте типи мовлення?
Учень: До типів мовлення належать опис, розповідь і роздум.
Учитель: Що ж таке опис? Що для нього характерно?
Учень: Опис – тип мовлення, для якого характерним є змалювання в усній чи письмовій формі ознак, особливостей кого- чи чого-небудь.
Учитель: Які є види описів?
Учень: Опис зовнішності людини – портрет, опис природи – пейзаж, опис розташування речей у кімнаті – інтер’єр.
Учитель: Зараз я зачитаю вам кілька уривків з текстів. Ваше – завдання визначити, до якого виду опису належить кожен з них.
Надворі весна вповні. Куди не глянь – скрізь розвернулося, розпустилося, зацвіло пишним цвітом. Поле – що безкрає море скільки глянеш – розіслало зелений килим, аж сміється у очах. Над ним синім шатром розіп’ялось небо – ні плямочки, ні хмариночки, чисте, прозоре – погляд так і тоне… З неба, як розтоплене золото, ллється на землю блискучий світ сонця; на ланах грає сонячна хвиля, під хвилею спіє хліборобська доля.
Учитель: Який це вид опису?
Учень: Пейзаж.
Учитель: Отакої саме пори, в неділю, після раннього обіднього часу, - тим шляхом, що звившись гадюкою, послався від великого села Пісок аж до славного колись Ромодану, - ішов молодий чоловік. «Не багатого роду!» - казала проста свита, накинута наопашки. «Та чепурної вдачі»,- обмовляла чиста, біла на грудях вишивана сорочка, виглядаючи з-під свити…Ішов справді парубок. На перший погляд, літ до двадцятка добиралось. Ніс невеличкий, тонкий, трохи загострений; темні карі очі – теж гострі; лице – козаче, ні високого, ні низенького зросту…
Учень: Це портрет.
Учитель: Хтось незвичайно поспішно повісив лампу, і Лазар побачив високу хату з одним вікном, доволі чисту, з ліжком, чепурно засланим, стіл під настільником, а в кутку образ…Коло столу стілець, новий, блискучий, в кутку миска й вода – все як для пана…
Учень: Це інтер’єр, опис приміщення.
Учитель: Діти, ви правильно визначили всі види опису.
ІІІ. Оголошення теми уроку
Учитель: Тема нашого уроку: «Письмовий твір-опис природи за картиною у художньому стилі».
Діти, ви вже зустрічалися з картинами Катерини Білокур. Яку її картину ви знаєте?
Учень: Нещодавно ми розглядали картину Катерини Білокур «Хата в Богданівці».
Учитель: Зараз я пропоную вам переглянути запис картин цієї художниці.
(Слайд-шоу картин Катерини Білокур)
Учитель: Катерина Василівна Білокур народилася 7 грудня 1900 року в селі Богданівці колишнього Пирятинського повіту Полтавської губернії в селянській сім'ї. Приблизно у 6—7 років Катерина навчилася читати. Батько і дід спочатку допомагали їй у цьому, але були здивовані власними успіхами дівчинки. На сімейній раді було вирішено — у школу Катрю не віддавати, бо читати вона і так вміє, а економія одягу та взуття — величезна.
Затуркані, темні батьки не розуміли нестримного потягу дочки до "того святого малярства". Її чекала щодня важна робота селянки, під час якої дуже важко було вирвати хоча б хвилинку для малювання. Та на життєвому шляху дівчини зустрілися люди, які допомогли їй у самоосвіті. Учитель Іван Григорович Калита давав читати Катерині книжки із своєї бібліотеки.
Коли саме майбутня художниця почала малювати – сказати важко, але, очевидно, це відбулося не в дитинстві, а вже в отроцтві. Малювала вуглем на шматочках полотнини. У 14 років Катерину застали за цим безглуздим, як усі вважали, заняттям. Їй суворо заборонили малювати, доводилося робити це потайки.
Збереглася, проте, така легенда. Сусід і родич Білокурів, Микита Тонконіг, власник водяного млина, був пристрасним театралом. Разом із однодумцями він організував щось на зразок театральної студії. Поставлені Тонконогом п'єси мали в селі чималий успіх. Знаючи, що Катерина Білокур «уміє малювати», мірошник попросив її допомогти з декораціями. Дівчина із задоволенням малювала, а пізніше і грала на сцені цього унікального «театру на воді».
У ставленні односельців до захоплення К. Білокур переважала точка зору її матері, Якилини Павлівни: «От покарав нас Господь такою дочкою! У людей дочки в таких літах уже заміж повиходили, їхні матері зятів мають, а наша (не при хаті згадувати!) чортів малює!»
Катерина здійснила багато спроб для того, щоб навчатися, але відсутність довідки про закінчення 7-річної школи виставляло її за двері навчальних закладів. Чарівна природа рідного села, розмай дерев, квітів, зеленого руна трав стали для Катерини Білокур академією мистецтв. Дівчина самотужки осягає таємниці техніки живопису. До художнього відтворення краси довколишнього світу йде навмання. Милуючись кожною квіточкою, листком, травинкою, гілкою і стовбуром дерева, кольоровою гамою сутінків і світань, блакитним небом погожого дня, вона у природи навчається поєднувати кольори і їх відтінки, передавати на полотні світлотіньові переходи.
Пізньої осені 1934 року зробила спробу втопитися в річці Чугмак. Її хворі ноги – наслідок дії крижаної води. Такою ціною здобула фактичну згоду батька на її заняття мистецтвом. Він сказав: «Ну, малюй, будь ти розпроклята! Лайки і доброго слова ти не слухаєш. А бити — я вже втомився з тобою б'ючись!» Мати Якилина Павлівна була, очевидно, тієї ж думки.
З цього моменту Катря Білокур почала самотужки опановувати ремесло художника. Малюнки вугіллям на шматочках полотнини залишилися в минулому, як і картини, створені фарбами власного виготовлення на картоні та фанері. Аквареллю й олівцем вона працювала мало й неохоче. Художницю більше приваблювали олійні фарби. Пензлі вона робила сама — вибирала з котячого хвоста волосини однакової довжини: 9, 12 або 36. Для кожної фарби – свій пензлик.
ІV. Підготовка учнів до сприйняття картини
Учитель: Найбільше захоплювали Катерину Білокур квіти. Вони вабили її у квітнику, на городі біля хати, у полі, на луках, за тинами вздовж вулиць Богданівки. Дивовижною силою своєї фантазії народна майстриня зуміла передати на полотні незвичайну красу, розмаїття квітів рідної землі.
Закохана у дивосвіт квітів жінка йде за тридцять кілометрів пішки під Пирятин, аби там у лісі побачити, як цвіте конвалія.
Щоб до найтонших деталей передати форму і колір квітки, стебельця, листка, прозорість кожної ягідки, грони винограду, кетяга калини, художниця сама виготовляла тоненькі, як голочки, пензлики, з кількох тхорячих волосинок, вишневої гілочки, бляхи з консервної банки.
У другій половині 30-х років до Катерини Білокур прийшло визнання. Картини К. Білокур експонуються на виставках у Полтаві, Києві, Москві, в інших містах і викликають величезне захоплення глядачів.
Навесні 1961 року до болю в ногах додався сильний біль у шлунку. Домашні засоби, якими звичайно рятувалася Катерина, не допомагали. Тяжко хвору Катрю Білокур відвезли в Яготинську районну лікарню. 10 червня їй зробили операцію – чи то невдалу, чи то вже марну. Того ж дня художниці не стало.