3. Аналіз та інтерпретація експериментальних даних.

Отримані в процесі дослідження зведені в таблиці і відображені за допомогою графіків, малюнків, діаграм результати являють собою числові величини, придатні для висновків про характер і оцінки явища, що вивчається.

Але для висновків необхідна творча робота дослідника, бо самі по собі числа безучасті до змістової сторони явища, що вивчається, вони самі по собі не дають відповіді на поставлені перед дослідженням питання. Таблиці, схеми, діаграми, гістограми нічого не доводять, вони можуть тільки ілюструвати процес.

Тому першою умовою, яка дозволяє належним чином використати експериментальні дані є їх всебічний аналіз і правильне пояснення, яке називається інтерпретацією.

Єдиних правил, алгоритмів інтерпретації результатів дослідження не існує. Вона залежить від ряду факторів (об’єктивних і суб’єктивних).

Проте, відсутність єдиних правил не означає, що дослідник може безмежно фантазувати.

Межі прояву творчості установлюють вимоги загальної логіки інтерпретації, яка проявляється в перетворені дослідником даних в показники.

У структурі тлумачення більш-менш чітко виділяється декілька досить стійких пунктів:

1. Що підлягає обговоренню.

2. Про що свідчать і можуть свідчити обговорені дані самі по собі й у порівнянні з іншими.

3. Чим обумовлено їхній стан.

4. Що з них випливає з повною очевидністю.

5. Які висновки випливають із результатів інтерпретації фактів: досить певні, менш певні.

6. Що залишається неясним.

7. Які знання з добутих є новими, які уточнюють, розвивають, спростовують, підтверджують відоме в науці й практиці.

8. Які проблеми виявляються в результаті інтерпретації.

Ці показники вже не просто числові величини (відсотки, середня арифметична, дисперсія тощо) а дані, які отримали оцінку шляхом їх співвіднесення з першопочатковими замислами дослідника, його знаннями, переконаннями, досвідом.

Кожен показник несе в собі певне смислове навантаження, вказує на спрямованість наступних висновків і рекомендацій.

Із вищевикладеного можна зробити два принципі висновки:

1) отримані дані самі по собі показниками не являються, а є лише узагальнені по заданим логічним й математичним правилам числові величини, які тільки ще можуть стати показниками, тобто набути певного смислового змісту;

2) кожна числова величина має властивість многозначності: одне й теж число може нести різний смисловий зміст. Наприклад, числове значення 90% студентів регулярно відвідують заняття може бути інтерпретовано як показник:

- високої трудової дисципліни;

- високого рівня відповідальності студентів;

- позитивного ставлення студентів до занять.

Тому, вихідна позиція дослідника при інтерпретації числових даних повинна базуватися на задачах дослідження, що є другою умовою ефективного використання експериментальних даних. Дослідницькі дані перетворюються в показники тільки в тому випадку, коли дослідник «вносить» в них змістовий смисл, тобто співвідносить їх з проблемою дослідження, з найбільш важливими сторонами об’єкта і предмета дослідження.

Відхилення від цієї умови приводить або до помилкових висновків, або веде до конструювання показників, які не пов’язані з початковим замислом дослідження, або невірно пояснюють дійсне значення отриманих результатів.

В процесі перетворення числових даних в показники велике значення має висунута гіпотеза. Саме на стані інтерпретації виявляється важлива і практична значимість глибоко продуманої гіпотези.

Гіпотеза дослідження перевіряється безпосередньо шляхом співвідношення передбачуваного твердження з виявленою в результаті дослідження числовою величиною.

Але часто одні і ті ж дані інтерпретуються по- різному: одні дослідники вважають їх позитивними доказами, інші ж - негативними, а треті - не бачать в них ні того ні іншого. Тобто, діапазон інтерпретації досить широкий.

Щоб впевнено орієнтуватися в отриманому емпіричному матеріалі, робити на його основі правильні висновки, зв’язувати з практичним розв’язанням поточних і перспективних задач, досліднику необхідно володіти певними знаннями, здібностями, розвинутим аналітичним мисленням, дослідницькою культурою.

Щоб дослідницькі дані перетворилися в показники необхідно їх також оцінювати.

Ця процедура завжди виконується в формі співвідношення дослідницьких даних:

• або зі знаннями і установками дослідника;

• або між собою;

• або з певними спорідненими зовнішніми ознаками.

Якщо є труднощі в порівнянні певної середньої величини з іншими величинами, щоб перетворити її в показник, єдиним «еталоном» оцінки стане позиція дослідника з приводу проблеми, що досліджується.

Наприклад, припустимо, що в процесі дослідження було встановлено, що 60% респондентів задоволені введенням в навчальний процес ігрового метода навчання. Як оцінити цю величину?

Можна так. Число задоволених використанням ігрового метода навчання досягло 60%, що безперечно є важливим показником ефективності впровадження активних методів в навчальний процес.

Або ж так. Дані дослідження свідчать, що не дивлячись на значні зусилля, спрямовані на впровадження ігрового методу в навчальний процес, задоволеність навчанням виразило менше 2/3 опитаних, що свідчить про наявність певних недоліків (резервів) в цьому процесі.

Тобто, в залежності від позиції дослідника, його знань проблеми, виражена протилежна оцінка однакової числової величини.

Інтерпретація може здійснюватися 2-ма шляхами: внутрішнім і зовнішнім співвідношенням.

Під внутрішнім співвідношенням розуміють порівняння між собою елементів числового ряду.

Процедура внутрішнього співвідношення дає можливість однозначно інтерпретувати результати групування в тому випадку, коли в числовому ряді явно виділяється найбільша величина. Співвідношення елементів числового ряду в такому випадку заключається в ранжуванні. Наприклад, на питання :Як ви відноситесь до своєї навчальної діяльності? – 60% відповіло: прагну віддавати навчальній діяльності всі свої сили»; 35% – » в принципі виконую все, що від мене вимагається, але не більше; 5% – в основному працюю без бажання, по необхідності.

Так як відсоткові величини дають однозначне кількісне ранжування опитуваних, не складно оцінити загальний характер відношення студентів до навчальної діяльності.

Якщо числові величини ряду розподілені таким чином, що їх внутрішнє порівняння ускладнюється, то тоді необхідно використовувати зовнішнє співвідношення числового ряду.

Під зовнішнім співвідношенням розуміється порівняння двох або декількох рядів розподілу, побудованих за двома чи декількома ознаками, із яких одна обов’язково є загальною для рядів, що співвідносяться.

Здебільшого зовнішнє співвідношення здійснюється на основі виявлення взаємозв’язку ознак.

Наприклад, висунута гіпотеза, що пізнавальна активність вища у студентів, які проявляють інтерес до змісту навчального матеріалу.

Перевірка гіпотези буде здійснюватися шляхом співвідношення декількох рядів розподілу, побудованих на двох ознаках: рівень пізнавальної активності і ступінь інтересу до змісту навчального матеріалу.

При цьому можуть виникнути 2 ситуації: дані, що підтверджують залежність (Таблиця № 1) і дані , що заперечують залежність (Таблиця № 2).

Таблиця №1