14.Визначні постаті козацької доби

Богдан Хмельницький (1596—1657). Він ріс і жив серед козацтва, розумів його прагнення й інтереси. Народні маси зустріли Хмельницького з цілковитим довір'ям, розуміючи, що він є справжнім захисником їх інтересів.

В січні 1648 р. Хмельницького обрали гетьманом Війська Запорозького. Ставши гетьманом, він у своїх універсалах закликав народ до повстання. Б.Хмельницький налагодив зв’язки з Кримським ханством, зумів привернути на свій бік татар.

Зумів об’єднати різні верстви населення в боротьбі проти польського панування. Великий був військовий талант Хмельницького. Як головнокомандувач війська він виграв 12 великих воєнних операцій. Б.Хмельнцький – талановитий дипломат, брав участь у багатьох акціях. Він вивів Україну на міжнародну арену. Козацьку державу визнали 10 країн. Заслуга Б.Хмельницького полягає в тому, що він створив власне Українську державу – Гетьманщину, козацьку республіку з демократичним ладом, що відрізнялася від феодальних держав Європи.

Петро Конашевич-Сагайдачний – один з найвидатніших козацьких ватажків, людина великих організаторських здібностей, безстрашний, видатний полководець, схильний до активних наступальних дій, який використовував фактор раптовості, несподіваного нападу. Водночас він був талановитим дипломатом і державним діячем.

Брав участь у знаменитих морських і суходільних походах проти Кримського ханства і Турецької імперії, заживши особливої слави.

П.Конашевич-Сагайдачний відомий і своєю просвітницькою діяльністю. Він з усім військом був вписаний до Київського братства, підтримував з ним тісні стосунки, постійно опікувався цим культурним і духовним центром, надаючи йому велику матеріальну допомогу.

Іван Виговський – видатний український державний діяч, тонкий і розумний політик, військовий спеціаліст, визнаний дипломат. Був писарем Війська Запорізького. Після смерті Хмельницького обраний наказним гетьманом при Юрієві Хмельницькому, а згодом домігся гетьманської булави.

Головна мета його діяльності – відстоювання повної самостійності України.

Іван Мазепа – видатний політичний і культурний діяч України. Його гетьманування – це час відродження України, епоха політичного, економічного й культурного розвитку. Він робив дуже багато для розвитку культури, освіченості України. Підтримував матеріально художників і вони малювали його портрети, хоча сьогодні ми не маємо жодного достовірного портрета цієї видатної людини, мецената української культури. Власним коштом він будував і реставрував багато храмів, сприяв утвердженню православ’я.

15. Передумови, причини, Визвольної Війни

Новим в історичній науці є те, що дослідники вказують на спрямування національно-визвольної боротьби не лише проти Речі Посполитої, а і проти інших ворогів незалежності українського народу. Нац. визв. війна українського народу проти польської шляхти була спричинена насамперед безправним соціально-економічним, політичним, релігійним становищем українського суспільства. Це викликало велике обурення всіх верств населення, що вилилось в ряд селянсько-козацьких повстань.

Серед причин війни провідне місце займають соціально-економічні:

-в наслідок бурхливого розвитку фільварково-панщинної системи господарства та її швидкого просування на Україні, де селяни ще не були закріпаченими, відбулося різке погіршення становища селянства, міщанства й частини дрібної шляхти;

- фільварково-панщинна система розвитку гальмувала розвиток простої капіталістичної кооперації та початкових форм мануфактурного виробництва, заважала формуванню єдиного ринку України,чим стримувала зростання її продуктивних сил;

- магнати та шляхти аби максимально збільшити свої прибутки,йшли шляхом посилення експлуатації селян;- важким було становище у селян й міщан;

- незадовільним було и заможне реєстрове козацтво ,яке зазнавало утисків від магнатів та шляхти.;

Соціально-економічний визиск доповнювався жорстким національним та релігійним гноблення,яке відбувалося в умовах відсутності владної держави,масового спольщення української еліти.

Таким чином, напередодні 1648 р. Провідною Рушійною силою укр. Народу було козацтво,адже саме воно очолило боротьбу і винесло її основний тягар. Селянство приймало досить активну участь у боротьбі проти релігійного, національного та соціального гніту. Виступало проти політики польських і українських феодалів покріпачення, ставило вимоги щодо отримання особистої свободи і права на володіння землею. Міщанство вимагало послаблення податкового тиску і відіграло важливу роль у ході революції. Частина укр. .дрібної та середньої шляхти взяла участь у визвольній боротьбі, у формув. української еліти. Представники православного духовенства (нижчого) теж стали учасниками подій у процесах укр. державотворення. Козацька старшина стала керівною силою в ході визв. боротьби. Більшість учасників визвольної боротьби за національним складом становили православні українці.

Основні етапи державного будівництва та боротьба Б. Хмельницького за їх виконання.

І етап - лютий-вересень 1648 р. – розробка ідеї автономії на козацькій території в складі Речі Посполитої.

ІІ - вересень 1648 р. – серпень 1649 р. – виокремлення політичної програми з головною метою – створення незалежної української держави в межах усіх етнічних земель України.

ІІІ - серпень 1649 р. – червень 1651 р. – діяльність Б. Хмельницького з реального втілення ідеї формування незалежної держави та негативні наслідки зрадницької політики кримського хана.

ІV - липень 1651 р. – березень 1654 р. – поразка політики автономії в межах Речі Посполитої та українсько-російський договір. Українську державу Хмельницький вважав спадкоємицею Київської Русі, а провідна роль у її творенні й організації приділялася Військову Запорозькому,котре гетьман порівнював із лицарським орденом. Католицька шляхта і магнати підлягли вигнанню з України, а рух селянства і міських низів проти польсько-католицького гніту передбачалося всіляко підтримувати.