33. Охарактеризуйте внесок укр. Народу у розгром нацистської Німеччини

З чотирьох років німецько-радянської війни бойові дії тривали на українських землях три роки і чотири місяці. Весь цей час ворог здійснював політику нещадної економічної експлуатації та гноблення населення республіки. Проте мужність та відданість народу, плідна прація фронту і тилу не знала меж. Так більше 2 млн українців було на фронті. В містах створювались нородне ополчення і винищувальні батальйони для охорони прифронтового тилу. Здобровільних внесків громодян було створено фонд оборони країни. Зміцненню воєнного потенціалу, сприяла евакуація великих підприємств України, які в тилу перейшли на випуск воєнного обладнання.

Героїчна оборона Києва, Одеси а також відчаяний опір армії на території України в 1941р привели до фактичного зриву фашистського плану «молниеносной войни» і дали змогу нашій армії тривалий час стримувати наступ Германії. Народ самовіддано боровся за кожний клаптик землі. Чималий внесок у розгром фашистів зробили партизанські формування Наумова, Федорова, Ковпака. Боротьба за визволення України набувала загальнонародного характеру. Ратний подвиг українців відмічений високими нагородами:більш 2000 Героїв Радянського Союзу, 32- двічі, а льотчик Кожедуб –тричі.2.5млн орденів та медалей отримали українці.

Не слід забувати про бійців УПА які боролися за незалежність своєї країни проти тоталітаризму. Багато українців воювали в арміях Польщі, Чехословаччини, Франції. За мужність і героїзм українського народу почесне звання міст –героїв присвоєно Києву,Одесі, Керчі, Севастополю. Перемогу українці приближали своїм самовідданим, героїчним трудом в тилу, на завадах, в колхозах, лабораторіях, учбових закладах. Україна зробила величезний внесок у досягнення перемоги над нацистською Німеччиною та Японією, свідоцтвом цього є героїчні подвиги на фронті і в тилу.

34.Охарактеризуйте соціальні і демографічні наслідки Другої світової війни, їх вплив на Україну

(35. Процеси повоєнної відбудови)

За роки війни економіка зазнала значних руйнацій, а також загальне скорочення трудових ресурсів. Протягом 1941-45 рр. По терит. У. двічі прокотилася смертоносна хвиля війни. Гітлерівці винищили майже 3,9 млн мирних жителів, понад 2,5 млн чоловік силоміць вивезли до Німеччини, в роки війни загинув кожний шостий українець. Притулок утратили майже 10мкн чоловік. На руїни були перетворені 714 міст і селищ міського типу та понад 28 тис. сіл У-ни, 15 тис. промис. підприємств. Припинили існування майже 30 тис. колгоспів, радгоспів, МТС. Після визволення у республіці залишилося лише 19% довоєнної кількості пром. підприємств. Матеріальні збитки. Нанесені У-ні війною, були значно більшими, ніж на Заході. Так, в У. пром. вироюництво у 1945 становило 26 відсотків довоєнного рівня. Відбудова народного господадтва здійснювалася власними силами. Голод 1946-47 рр. ускладнював процес відбудови у повоєнні роки (скорочення трудових ресурсів, додаткові капіталовкладнення у с/г, голод негативно вплинув на моральний стан суспільства).

Загальна сума втрат, яких зазнали населення і народне господарство України, становили майже 1,2 трлн. крб. На відновлюванні робрти держава виділила 18 млрд крб. (7% коштів від суми прямих збитків). Нові моделі відбудовчого процесу (відродження важної пром., накопичення іфнансів та мтеріальних ресурсів за рахунок сілс. госп-ва легкої пром-ті та соціальної сфери). Процес відбудови здійснювався централізовано в умовах командної системи управління.

Відбудова народного господарства України у повоєнний період (1946-1953)

За 1946-1953 рр. ціною величезного напруження сил народу було в основному відбудовано народне господарство України. Обсяг валової продукції промисловості республіки протягом 1946-1950 р.р. збільшився у 4,4 рази і перевищив рівень 1940 року на 15 відсотків. До кінця першої повоєнної п’ятирічки було відбудовано Дніпрогес, заводи «Азовсталь», «Запоріжсталь», шахти Донбасу, машинобудівельні заводи Києва, Харкова, Одеси, інших міст. За окремими показниками Україна випереджала розвинуті європейські країни. Але далеко не всі проблеми відбудовчого періоду були розв’язані. Значно відставали сільське господарство, легка, харчова промисловість, що спричинило низький рівень життя населення, який поглибився результатами грошової реформи 1947 р. І девальвацією. Низький був рівень впровадження досягнень науково-технічної революції у виробництво. Наша країна опинилась перед необхідністю глибоких соціально-економічних змін.