1.2. Нормування робіт в рослинництві

Відповідно до Кодексу Законів України “Про працю”, норми праці - це норми виробітку, часу, обслуговування, чисельності - встановлюються для працівників відповідно до досягнутого рівня техніки, технології, організації виробництва і праці.

Нормування праці в сільському господарстві, установлення норм витрат праці на виконання окремих робіт у конкретних організаційно-технічних умовах; один з елементів наукової організації праці. Нормування праці необхідно для оцінки й оплати праці відповідно до його кількості і якості. Для вивчення трудових процесів і витрат робочого часу з метою удосконалювання організації і планування праці важливе значення має технічне оснащення робіт, що забезпечує вибір найбільш раціональних форм поділу і кооперації праці, методів і прийомів виконання робіт, організації робочих місць тощо. Нормування праці базується на вимірі витрат робочого часу, необхідного для виконання окремих елементів роботи (хронометраж); на обліку усього або частини часу робочого дня (фотографія робочого дня); на комбінованому використанні фотографій робочого дня і хронометражу (фотохронометраж). Часто застосовують метод самофотографування робочого дня, коли виконавці на робочому місці ведуть запис втрат свого робочого часу в карті самофотографії робочого дня і вносять пропозиції по їх усуненню. Установлення відповідності застосовуваних норм праці умовам раціональної організації виробництва і праці поряд з аналізом виконання норм дозволяють установити ступінь напруженості діючих норм часу, норм виробітку і норм обслуговування. Науково обґрунтоване нормування праці у ДСЛІ сприяє раціональній його організації, оптимальній інтенсивності, правильному використанню сільськогосподарської техніки і робочої сили. Питаннями нормування праці у ДСЛІ займаються економіст господарства і технік-нормувальник; до цієї роботи залучаються також фахівці господарства, керівники й обліковці виробничих підрозділів, а також виробничий актив.

Розглянемо дані по ДСЛІ по статево віковій структурі трудових ресурсів зайняти на підприємстві. З 200 робітників підприємства 180 працюють на основному виробництві, близько 20 робітників зайняті адміністративною працею. При вирощувані зернових культур для виконання окремих видів робіт створюються тимчасові робочі групи. Зокрема, на збиранні зернових використовують збирально-транспортні комплекси. У їхній склад входять збиральні, транспортні засоби, ланка технічного обслуговування. Спільно вони домагаються скорочення термінів проведення робіт, підвищення продуктивності праці.

Раціональне використання трудових ресурсів дає можливість збільшити виробництво валової продукції, це сприяє росту продуктивності праці. Економія робочого часу означає зниження витрат праці на одиницю продукції [21, с. 114].

Зіставлення максимальне можливого і відпрацьованого часу характеризує ступінь його використання. Аналіз наявності і використання трудових ресурсів показує тенденцію до зниження чисельності працівників по ДСЛІ. З цим пов'язане збільшення навантаження на 1-го працівника по сільськогосподарських угіддях з 16,9 га до 17,9 га, і по ріллі з 12,3 га до 13,2 га.

При цьому добова норма одного робітника основного виробництва складає 8 годи, з перервою відпочинку 1 час після 4 годи праці. Тижнем норми праці при п’ятиденній робочий неділі складає 40 годин праці і 5 годин відпочинку, при середньоденній робочі нормі 8 годин; при шестиденній робочій неділі фонд робочого часу також складає 40 годин, але денна норма робочого часу складає 6,6 годин, і 80 хвилинною перервою. Середньомісячний фонд робочого часу складає 160 часів роботи і 40 годин відпочинку в розрахунку на одного робітника..

При цьому у відповідності до чинного законодавства України кожен робітник повинен раз на рік брати відпустку, кількість днів яких залежиться від обійманої посади і стажу роботи.

Для прикладу розглянемо процес нормування праці на збиранні зернових культур.

Основу встановлення розмірів заробітної плати та норм продуктивності (праці) працівникам на збиранні зернових культур урожаю 2011 р. становлять мінімальні державні та галузеві гарантії з оплати праці, тарифна сітка, умови та розміри матеріального стимулювання, визначені колективним договором підприємства, тарифні розряди робіт та норми продуктивності (праці).

У Галузевій угоді, укладеній між Міністерством аграрної політики України, галузевими об’єднаннями підприємств та профспілкою працівників агропромислового комплексу України на 2011–2013 рр. встановлений мінімальний гарантований розмір тарифної ставки робітника, який виконує просту роботу, що не вимагає кваліфікації, на госпрозрахункових підприємствах з 1 січня 2011 року не менше ніж 1004 грн. за повністю виконану місячну норму праці та мінімальний гарантований розмір тарифної ставки робітника І розряду 1024 грн. з розрахунку на місяць; 6,16 грн. – за годину [4].

Нормою Галузевої угоди є мінімальні гарантовані розміри годинних тарифних ставок робітників сільськогосподарських підприємств та коефіцієнти міжрозрядних співвідношень. На підприємстві в колективному договорі можуть встановлюватися вищі розміри тарифних ставок (окладів) працівників. Вони становлять основу для розрахунку відрядних розцінок для робітників, які працюють на збиранні зернових культур (табл. 1.1.)

Таблиця 1.1