5. Алгоритм аналізу педагогічних ситуацій і вирішення педагогічних задач

АНАЛІЗ - це розчленування предметів і явищ у свідомості, виокремлення в них їх частин, аспектів, елементів, ознак і властивостей. Аналіз у мисленні є продовженням того аналізу, що відбувається в чуттєвому відображенні об'єктивної дійсності. Об'єктом аналізу можуть бути будь-які предмети та їхні властивості.

Аналіз — розчленування предмету пізнання, абстрагування його окремих сторін.

1. Метод дослідження, який включає в себе вивчення предмету за допомогою уявного або реального розчленування його на складові елементи (частини об'єкта, його ознаки, властивості, відношення). Кожна із виділених частин аналізується окремо у межах єдиного цілого. Протилежне —синтез.

2. Уточнення логічної форми (будови, структури) міркування засобами формальної логіки.

ЗАДАЧА ПЕДАГОГIЧНА - виявлення суперечностей в навчально-виховному процесi, якi враховує вчитель, стимулюючи розвиток особистостi. Це педагогiчна мета, задана в певних умовах. [Словник термiнологiї з педагогiчної майстерностi / Гол.ред. Н.М.Тарасевич. - Полтава, 1995. - С.28].  ПЕДАГОГIЧНА ЗАДАЧА - це мета, що ставиться у певних умовах [Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность. - 2 изд. - М.: Политиздат, 1977. - С.107 ].  ПЕДАГОГIЧНА ЗАДАЧА - це система, обов'язковими компонентами якої є: а)предмет задачi, що знаходиться у вихiдному станi; б)модель, яка вiдображає стан предмета, що вимагається умовою задачi [Балл Г.А. Теория учебных задач. - М.: Педагогика, 1990. - С.32].  ПЕДАГОГIЧНА ЗАДАЧА - результат усвiдомлення суб'єктом дiяльностi мети, умов i проблеми дiяльностi, виявлення суперечностей мiж вiдомою метою задачi i невiдомими шляхами досягнення цiєї мети [Спирин Л.Ф. Теория и технология решения педагогических задач. - М., Российское педагогическое агентство, 1997. - 174 с., с.26]. 

У педагогічній теорії та практиці використовуються такі види педагогічних задач:

1. задачі-ситуації, в яких описано типові випадки, факти, явища, що мали місце в практичній роботі, а також задачі-описи педагогічного досвіду, умов у яких проходить навчально-виховний процес.

2. задачі-завдання з педагогічної практики, що охоплюють різні сторони педагогічного досвіду, виховної роботи і даються на тривалий час. Розв’язуючи їх студенти виконують практичні завдання, проводять спостереження, опрацьовують зібрані матеріали, які узагальнюються у навчальних проектах.

3. Інформаційно-проблемні тексти – завдання з запитаннями до них відносно пояснення понять і висловлювань, систематизації знань і обґрунтування висновків.

Розв’язуючи педагогічні задачі першого виду, студенти знайомляться з конкретними подіями і випадками, які відбувалися у навчально-виховному процесі. На цьому етапі відбувається не лише актуалізація студентських знань, а й уміння використовувати знання у конкретній ситуації, визначається педагогічна позиція студента, а також вміння співпереживати, прогнозувати розвиток подій та поведінку дійових осіб. Такі задачі, зазвичай, не мають конкретних розв’язків, однак рішення їх потребує розумової активності, високого рівня виконання таких розумових операцій, як аналіз, синтез, абстрагування, конкретизація, узагальнення. Все це безпосередньо впливає на розумовий розвиток студентів та їхні спеціальні здібності, які формуються у процесі постійного проектування теоретичних знань на практичний результат.

Аналіз педагогічних задач-ситуацій здійснюється за таким планом: 1) аналіз обставин, що зумовили певну ситуацію;

2) характеристика суб’єктів навчально-виховного процесу;

3) визначення мети (чого треба було досягти, що визначити, встановити);

4) розв’язування задачі (вибір можливих варіантів розв’язування, раціональних форм і методів виховання, доведення їх доцільності, обґрунтування власних висновків).

Наведемо приклад задачі-ситуації та шляхи її розв’язання. «До нас у 8 клас прийшов новий учень Максим Н. Маленький, запальний, дуже рухливий і непосидючий. Хлопчик ніяк не міг увійти в колектив, зав’язати дружні стосунки з ровесниками, хоч для цього він намагався зробити усе. Наприклад, відчайдушно відстоював свою правоту у суперечці, навіть бився, намагався довести цим, що він сильний, і, звичайно найчастіше виходив потерпілим. У пошуках ефективних способів самоутвердження Максим вдавався до грубості, запобігаючи перед лідерами. Брав на себе чужу провину, вихвалявся вмінням курити…» Аналізуючи цю задачу, студент повинен з’ясувати, що спонукало учня до таких вчинків, дати їм психолого-педагогічне обґрунтування, визначити позицію вчителя і методику його виховного впливу на учня з розрахунком на те, що він стане активним учасником навчально-виховного процесу, тобто обов’язково буде використана його активність і прагнення до самоутвердження. Дана задача дає підстави зробити і ширше узагальнення, наприклад говорити про рушійні сили розвитку дитини і способи формування рис її характеру (через зв’язки з навколишнім середовищем, спрямування активності, сприяння в подоланні суперечностей при виборі

шляхів задоволення потреб) . Розв’язування задач-ситуацій цінне тим, що виробляє у студентів психологічну уважність, орієнтує їх на з’ясування мотивів поведінки учнів, раціональний добір виховних засобів. Крім того, активізується пізнавальна активність студентів, виробляється така важлива професійна риса як уміння розглядати умови, мету, засіб і результат виховного впливу в нерозривній єдності.

Наступний, складніший вид педагогічних задач – це задачі, які доводиться розв’язувати студентам у процесі педагогічної практики в школах. Такі задачі вимагають швидкого осмислення, прийняття логічного рішення й оперативного втручання. Звичайно, що зустрічаючись з такими задачами у ході педагогічної практики, студент відчуває труднощі у виборі правильного варіанта її розв’язання. Найчастіше у стереотипних ситуаціях майбутні педагоги послуговуються алгоритмами, які вироблені ще з часів їхнього шкільного життя(«розбив шибку – негайно до директора; приведи батьків до школи», «заважаєш на уроці –зауваження в щоденник» тощо). Тому під час проведення інструктажів з педагогічної практики, вважаємо за доцільне, надавати студентам письмові методичні рекомендації, де описано найбільш типові факти, явища, узагальнено педагогічний досвід учителів, щодо успішного розв’язування різних педагогічних задач.

Наведемо приклади деяких педагогічних задач з педагогічної практики і методику їх розв’язання. Як згуртувати дитячий колектив, як ним керувати, спираючись на актив? Як при цьому використовувати вікові особливості підлітка (прагнення до самоутвердження, бажання здаватися дорослим, обмеженість досвіду)? Практичне визначення мети виховного заходу. Як створити ситуації успіху? Від чого залежить дисципліна в класі? Які вміння потрібні для того, щоб ефективно керувати поведінкою учнів на уроках? З чого складається авторитет учителя? Зауважимо, що розв’язання кожної з цих педагогічних задач на практиці вимагає від студента максимуму розумових і вольових зусиль, самостійності, творчості, пошуку оптимальних виховних методів і прийомів, постійної рефлексії.

Окрім цього, доцільно наголосити, що у студентів слід сформувати глибоке переконання в тому, що успішно розв’язувати навчально-виховні задачі в сучасній школі може лише той педагог, який досконало володіє педагогічною майстерністю.

Задачі третього виду – інформаційно проблемні тексти, що допомагають студентам краще зрозуміти теоретичні знання, активізувати пізнавальну діяльність, розвивають критичне мислення. Знання, які одержують студенти на лекційно-практичних заняттях, а також у процесі самостійної роботи, мають бути переосмислені, підкріплені власними судженнями та висновками. Наприклад, студентам пропонується з’ясувати причини явища, співвіднести його з методами і принципами виховання. «Чому ж трапляється так, що через 2 – 3 роки навчання в школі дитина з свіжою, яскравою уявою, з гострою пам’яттю, з чутливою емоційною реакцією на явища навколишнього світу ніяк не може запам’ятати граматичне правило, чому вона важко запам’ятовує правопис слова «степ», скільки буде шість на дев’ять?» (В.О. Сухомлинський).

Зауважимо, що розв’язування інформаційно-проблемних педагогічних задач вимагає від студента не лише фахових та психолого-педагогічних знань, а й використання власного життєвого досвіду, вміння самостійно оцінювати проблемні ситуації, робити власні висновки, що сприяє глибшому усвідомленню і запам’ятовуванню навчального матеріалу.

Окрім того, зазначимо, що яку б кількість та різноманітність педагогічних задач не було запропоновано студентам для розв’язання, практично неможливо передбачити усі ситуації, з якими вони зустрінуться у педагогічній діяльності. Саме тому, для майбутнього педагога важливо не те, скільки алгоритмів опанував він, розв’язуючи уявні педагогічні задачі, а те як навчився бачити, відчувати, розуміти педагогічну ситуацію, активізувати теорет