7.3. Шкідники та боротьба з ними.

Баштанна, або бавовникова попелиця. Заселяє колоніями нижній бік листків, пагони, квітки, зав'язі; внаслідок висмоктування соків листки жовтіють, зморщуються, скручуються і відмирають. Крім того, на клейких цукристих виділеннях попелиць поселяються гриби, які утворюють наліт, внаслідок чого асиміляція і обмін речо­вин у листках погіршуються.

Зимують у баштанної попелиці безкрилі незапліднені самки, а іноді й личинки, на рослинах у теплицях, овочесховищах, у різ­них захищених місцях, а також на диких рослинах, часто під розетками прикореневих листків зимньо-зелених бур'янів. Про­тягом року розвивається до 20 поколінь. Неповноциклий вид, розмножується тільки партеногенетично. Іноді восени на деяких бур'янах виявляють амфігонних самок.

Живородючі. У масі розмножується наприкінці весни й у пер­шій половині літа, потім після літньої депресії знову різко збіль­шує свою чисельність.

Тривалість життєвого циклу змінюється зі збільшенням темпе­ратури. Оптимальна температура для цього виду близько 22 °С.

Плодючість попелиці змінюється залежно від температури, причому максимальна вона в інтервалі температур 20-25 °С (понад 80 личинок за життєвий цикл). Крилаті самки приблизно в 2 рази менш плодючі, чим безкрилі. Добова плодючість самок при оптимальних температурах може досягати 20 личинок за добу (хоча середньодобова плодючість – 4-5 личинок).

Перші покоління шкідника представлені безкрилими особинами, пізніше з'являються крилаті самки. Термін розвитку одного покоління — 6-10 днів. На рослинах за короткий строк утворюються численні колонії попелиць різного віку. Розвиток шкідника проходить швидше при помірних температурі та вологості повітря. Оптимальними умовами для розвитку шкідника є температура 23-25 °С і відносна вологість повітря 85 %. Температура вище 30 °С пригнічує розвиток попелиці.

Заходи боротьби. У період між культурооборотами попелиця здатна вижити тільки на бур'янистій рослинності, тому повна ліквідація бур'янів у теплицях — обов'язкова. У період вегетації рослин шкідник потрапляє в теплиці з притепличного простору в квітні-травні. До цього часу варто створювати в теплицях резервати зі злаковою попелицею, заселеною попередньо афідіїдами або хижою галицею.

Теплична білокрилка — Trialeurodes vaporariorum.

Середня плодючість самок — 130 яєць. Тривалість ембріонального розвитку в залежності від темпера­тури коливається від 7 до 13 днів. Личинки білуваті, пізніше блідо-жовті, безкрилі з червоними очима, видовжено-овальні, покриті шипиками та восковими виділеннями у вигляді бахро­ми та двома нитями на кінці тіла. Личинки четвертого віку, або німфи, 0,8 мм завдовжки, плоскі, овальні, рухомі. Тривалість розвитку одного покоління білокрилки при оптимальних умо­вах (температура повітря 21-23 °С, відносна вологість повітря 63-75 %) — 23-25 діб. Протягом року розвивається 18-12 поколінь і більше. Тривалість життя дорослої комахи безпосе­редньо залежить від виду кормової рослини. На баклажанах вона становить 35 днів, а на огірку, помідорі та перці – від­повідно 19, 14 і 4 доби.

Влітку теплична білокрилка мігрує з теплиць на прилеглі до них ділянки і розмножується на різних культурних рослинах і бур'я­нах. У теплицях білокрилка може проводити зиму в будь-якій стадії. Виживаність у зимові місяці залежить від того, на якій кормовій рослині вона розвивалася. Зимівля відбувається успіш­но на тих із них, листки в яких залишаються зеленими всю зиму. Найбільше холодостійка стадія – яйце. При -З °С яйця можуть зберігати життєздатність понад 15 днів, але при -6 °С – тільки 5 днів.

Шкодять личинки, німфи й імаго, живлячись соком рослин; при цьому вони виділяють липку солодку масу, на якій роз­множуються сажкові гриби. Грибковий наліт затрудняє асиміляцію листками вуглекислоти і призводить до за­гального пригнічення рослин. Пошкоджені листки скручуються і засихають.

Заходи боротьби. Дезінсекція теплиць і рослинних решток в кінці вегетаційного періоду. Знищення бур'янів у теплицях і на прилеглій до них території. Недопущення вирощування в ово­чевих теплицях декоративних і плодових культур, на яких може зимувати білокрилка. Застосування паразитів енкарзії та еретмоцеруса, хижака макролофуса та грибних біопрепаратів вертициліну, боверину і ашерсонії. При виявленні неконтрольованого вогнища з високою щільністю білокрилки застосовують пес­тициди, безпечні для ентомофагів.

Тютюновий трипс —Thrips tabaci.

Ушкоджені листки жовтіють, їх поверхня по­кривається численними екскрементами, що мають вигляд дрібних чорних цяток. На верхній стороні листків з'являються світлі дрібні цятки. Листки засихають, рослини відстають у рості, а іноді й гинуть.

Крім прямої шкоди, тютюновий трипс сприяє розповсюджен­ню вірусу мозаїки огірка.

Імаго 0,8-0,9 мм завдовжки, світло-зеленого або коричневого кольору з тонким видовженим тілом, вузькими крилами, обля­мованими довгими війками, семичлениковими вусиками.

Яйця білі, 0,26 мм завдовжки та 0,12 мм завширшки, нирко­подібні. Самки їх відкладають під епідерміс нижнього боку лист­ків по 3- 4 яйця за добу. Плодючість до 100 яєць. Німфи до 0,8 мм завдовжки, блідо-жовті, з зачатками крил, що заходять за середину черевця.

Зимують імаго в рослинних рештках, під сухою лускою ци­булин, у верхньому шарі ґрунту, у різному смітті. Резерватами шкідника взимку є паростки бур'янів. У теплицях трипс з'явля­ється в кінці лютого-березні. Додатково живиться рослинним соком. Самки трипса відкладають яйця в тканину листка, попе­редньо прорізуючи епідерміс яйцекладом. Одна самка відкладає до 100 яєць по 3-4 за день. Розвиток яйця триває 3-5 діб. Личинки живляться на нижньому боці листка протягом 8-10 днів, а потім переходять в ґрунту, де і закінчують розвиток, пе­ретворюючись в імаго. Оптимальними умовами роз­витку тютюнового трипса є температура повітря 25-30°С і від­носна вологість 80-85 %. За період вегетації огірків в умовах теплиць розвивається 6-8 поколінь.

Заходи боротьби. Найбільшу увагу варто приділяти профілак­тичним заходам, що запобігають проникненню трипсів у теп­лиці, а саме:

1. ретельному обстеженні і знезаражуванню рослин, що над­ходять у теплиці, інвентаря і субстратів;

2. знищенню резерватів трипсів на бур'янах і декоративних рослинах;

3. використанню дрібночарункової сітки для закриття вентиляційних отворів, дверних, віконних і інших отворів, укриття самих рослин та ін.

Запобіганню масового розмноження трипсів служать різні аг­ротехнічні прийоми: добір стійких до ушкоджень трипсами ви­дів і сортів, раціональний режим поливу і підживлення рослин, підтримка оптимального гігротермічного режиму в теплиці. Зни­щення бур'янів на прилеглій до теплиць території.

Для боротьби з трипсами широко застосовують хижих клі­щів, а також біопрепарати на основі ентомопатогенних грибів. Хімічні заходи проводять тільки при масовому розмноженні трипсів.

Павутинний кліщ. Він має овальне, зеленувато-жовтого забарвлення тіло; зимуючі самки оранжево-червоні. Довжина комахи 0,4-0,5 мм. Яйце кулеподібне, прозоре із зеленуватим відтінком..

Кліщі заселяють нижню сторону листків, де живляться і відкладають яйця. Дорослі кліщі і личинки висмоктують сік рослин, в результаті чого утворюються світлі плями на листках, які поступово жовтіють.

Заходи боротьби. Попереджувальні заходи (дезінсекція теплиць, стерилізація ґрунту, підтримування достатньої вологості повітря); збір і знищення перших пошкоджених листків; використання біопрепаратів: фітоверм, бітоксибацилін – в період вегетації. Доцільне застосування хижого кліща фітосейулюса, однак воно несумісне з біопрепаратами, так як ці препарати шкодять і йому.

Висновок

Огірок – це цінна овочева культура, яка містить багато вітамінів, які необхідні людині для повноцінного функціонування організму. Норма споживання становить 11-13 кг за рік. Для скорочення сезонності у споживанні огірка у свіжому вигляді їх необхідно вирощувати в закритому грунті з розрахунку 4 кг на одного жителя. Проте в даний час виробництво овочів, в тому числі і огірка, ще не задовольняє потребу в них.

Тому вирощування овочів в цілому і зокрема огірка в закритому грунті є важливою складовою сільськогосподарського виробництва.

Список використаної літератури

1. Білик М. О., Євтушенко М. Д., Марютін Ф. М. Захист овочевих культур від хвороб і шкідників у закритому ґрунті.:Навчальний посібник/ Харківський аграрний університет ім. В.В. Докучаєва/ За редакцією проф. Ф.М. Марютіна – Харків: Еспада, 2003.

2. Іваненко П. П., Приліпка О.В. Закритий ґрунт: Навчальний посібник для вищих аграрних закладів освіти. – К.: Урожай, 2001.

3. Лихацький В.І. та ін. Овочівництво: В 2 ч. Ч. 2: Теоретичні основи овочівництва та культиваційні споруди. – К.: Урожай, 1996.

22