Вступ

Хімічна обстановка — це сукупність наслідків хімічного зараження території отруйними речовинами чи сильнодіючими отруйними речовинами, які впливають на діяльність об'єктів народного господарства, формування цивільної оборони і захисту населення. Хімічна обстановка може утворитися при застосуванні хімічної зброї, або в результаті аварійного розливу, чи викидання СДОР і утворення зон хімічного зараження й осередків хімічного ураження.

У досліджуваному випадку проводиться оцінка хімічної обстановки і захист населення після аварії на об’єкті з викидом сильнодіючих отруйних речовин (СДОР).

Сильнодіючі отруйні речовини - це такі речовини або сполуки, які за певної кількості, що перебільшує гранично допустимі величини концентрації (щільність зараження), проявляють шкідливу дію на людей, тварин, рослин і викликають у них ураження різного ступеня тяжкості.

Прогнозування хімічної обстановки під час аварії на хімічно небезпечних об'єктах проводиться з метою виявлення масштабів можливого зараження, своєчасного оповіщення населення і організації заходів для його захисту. Виходячи з цього, основним завданням цивільного захисту при виникненні надзвичайних ситуацій є захист населення .

Захист населення - це створення необхідних умов для збереження життя і здоров'я людей у надзвичайних ситуаціях.

Головна мета захисних заходів - уникнення або максимальне зниження ураження населення.

Оцінка хімічної обстановки на об’єктах, що мають СДОР, проводиться для організації захисту людей, які можуть опинитися в зоні хімічного зараження.

При вирішенні завдань, щодо підвищення стійкості роботи об’єкта у надзвичайних ситуаціях (НС) оцінка хімічної обстановки проводиться заздалегідь – прогнозуванням подій на об’єктах, що мають СДОР, та сусідніх з ними об’єктах.

Для оцінки хімічної обстановки потрібно знати: тип та кількість СДОР, мето умови, топографічні умови місцевості, характер забудови на шляху поширення хмари СДОР, умови зберігання і характер викиду отруйних речовин, ступінь захищеності робітників і службовців об’єкта та населення.

Ці та інші показники будуть розраховані під час виконання контрольної роботи.

Є два способи оцінки хімічної обстановки:

• за формулами – математичні розрахунки;

• за таблицями складеними відповідно до основних видів СДОР.

Під оцінкою хімічної обстановки розуміють:

• визначення масштабів і характеру хімічного зараження приземних шарів атмосфери і місцевості;

• аналіз їх впливу на життєдіяльність населення, роботу об’єктів і дію формувань ЦО;

• висновки і заходи по зниженню (запобіганню) можливих втрат, найбільш цілеспрямовані дії в даній ситуації.

Завдання, які вирішуються при оцінці хімічної обстановки:

• визначення розмірів району аварії (умови виходу СДОР у навколишнє середовище, площу зараження, глибину і ширину зони зараження);

• визначення числа потерпілих людей;

• визначення стійкості СДОР в навколишньому середовищі;

• визначення допустимого часу перебування людей в засобах захисту;

• визначення часу підходу зараженого повітря і часу уражаючої дії СДОР;

• визначення зараженості систем водопостачання, продуктів харчування та ін.

Оскільки за мирного часу режим хімічного захисту № 1 не застосовується, а викиди (розлиття) СДОР на хімічно небезпечних підприємствах не мають нервово-паралітичної дії, для захисту робітників і службовців застосовується режим захисту № 2 (надіти протигази і продовжувати працювати).

Роботи з ліквідації аварії на хімічно небезпечних об’єктах виконують в основному аварійно-технічні групи підприємств. При цьому перекриваються ушкоджені комунікації, СДОР із пошкоджених ємкостей по можливості перекачують у неушкоджені, а ділянки розлиття обваловують. Для зменшення глибини поширення зараженого повітря формування, що беруть учать у знезаражуванні, ставлять відсічні вертикальні водяні завіси, які розсіюють хмару парів СДОР на шляху їх поширення. Водяні завіси ставлять на кількох рубежах перпендикулярно осі поширення хмари зараженого повітря. Перший рубіж визначають у зоні зі смертельними концентраціями СДОР.

При цьому також відбувається часткова нейтралізація СДОР. Дегазація (знезаражування) СДОР в місцях аварії провадиться розчинами речовин, які вступають з ними в хімічну реакцію з утворенням нетоксичних продуктів.

Основний принцип знезаражування СДОР полягає в тому, що речовини кислого характеру дегазуються речовинами, що мають лужну реакцію (гашене вапно, розчин соди, їдкого натру), і навпаки.

Такі речовини, як хлор, аміак, знезаражуються великою кількістю води (1:10). Роботи провадяться з повітряного боку з використанням поливальних і пожежних машин, засобів захисту органів дихання та шкіри.

Після закінчення робіт провадиться спеціальна обробка техніки і санітарна обробка людей, що брали участь у знезаражуванні СДОР. Дегазація одягу, засобів індивідуального захисту здійснюється на станціях знезаражування одягу.

Про усунення небезпеки ураження населення сповіщають органи ЦО.

Відповідно до завдання отрутною речовиною є сірчистий ангідрід.

Сірчистий ангідрід (SО₂) - безбарвний газ з характерним різким запахом. У природі зустрічається у вулканічних газах . При 10,5 °С згущується в безбарвну рідину, що твердіє при 75 °С у кристалічну масу.

Основна сфера застосування SО ₂ - виробництво сірчаної кислоти; застосовується в паперовій і текстильній промисловості. Легка конденсованість дозволяє використовувати його в холодильній техніці. Також SО ₂ обезбарвлює багато органічних фарбників і застосовується при вибілюванні тканин, цукру і ін.

Сірчистий ангідрид токсичний, він сильно дратує очі і дихальні шляхи, а також легені аж до їх набряку. Контакт з рідиною призводить до обмороження шкіри і важких пошкоджень очей.

У легких випадках отруєння сірчистим ангідридом з’являється кашель, нежить, сльозотеча, біль в грудях, відчуття сухості в горлі. При отруєнні середнього ступеня тяжкості виникає головний біль, запаморочення, загальна слабкість. При огляді виявляються ознаки хімічного опіку слизистих оболонок дихальних шляхів. Тривала дія сірчистого ангідриду може викликати хронічне отруєння. Воно супроводжується такими симптомами, як риніт, поразка зубів, токсичний бронхіт з нападом задухи, також можливі ураження печінки і розвиток пневмосклерозу.

Максимально допустима концентрація сірчистого ангідриду в повітрі виробничих приміщень 1,0 мг/м ³ . Середньодобова концентрація в населених пунктах не повинна перевищувати 0,15 мг/м ³ . Щорік в атмосферу викидаються десятки млн. т сірчистого ангідриду, що утворюється при промисловому спалюванні вугілля і нафти, що містять з'єднання сірки. 

Заходи щодо захисту при аваріях і ліквідація їх наслідків.

Всіх не задіяних у ліквідації аварії осіб видалити в напрямку, протилежному напрямку вітру. Евакуювати людей із зони зараження (зона евакуації 5 км). У зону аварії входити тільки в повній захисній одежі. При інтенсивному витоку для осадження газів використовувати вапняне молоко, розчин каустичної або кальцинованої соди. Створити велику зону безпеки. Сповістити компетентні органи. При витоку великої кількості речовини оголосити аварійну тривогу. У житлових і небезпечних промислових районах провести евакуацію.

Захист органів дихання забезпечують: ізолюючий протигаз типу АСВ-2, ИП-4М, КИП-8; фільтруючий протигаз типу В(желт.), БКФ(защ.), М(красн.);

Захист шкіри забезпечує захисний костюм типу КИХ-4, КАМ-1, КР-4, КР-3, ИЕ-1, Л-1, КР-100.

Перша медична допомога при отруєнні сірчистим ангідридом. Постраждалого винести на свіже повітря, зручно укласти, розстебнути одяг. Шкіру і слизові промивати водою або 2% розчином соди. При зупинці дихання негайно зробити штучне дихання. Намоклі частини одягу і взуття зняти. Уражені частини тіла рясно промити водою. При попаданні в очі промити їх 10-15 хвилин водою. Закапати очі 30% розчином альбуциду. На шкіру примочки з 2% розчину оцтової кислоти, потім мазь або пасту Лассара . У ніс 4-5 крапель оливкової або вазелінової олії. Повіки розкрити великим і вказівним пальцями і змусити потерпілого обертати очима. Виключити охолодження потерпілого. Розтерти замерзлі ділянки тіла і забинтувати стерильним перев'язувальним матеріалом. Щоб запобігти втраті свідомості потерпілий повинен весь час знаходиться в стабільному положенні лежачи на боці. Транспортувати лежачи.

Розрахунок

1. Визначення розмірів і площі зони хімічного зараження

Розрахунки проводимо на основі вихідних даних варіанта №6.

На об'єкті «Борисів» сталося руйнування ємності СДОР. Від зруйнованої ємності на відстані 14км знаходиться населений пункт Плики, який може потрапити у зону хімічного зараження (ЗХЗ).

Під час аварії виникла хмара СДОР. Вона складається з повітря, зараженого внаслідок переходу в атмосферу частини СДОР із зруйнованої ємності. А також внаслідок його випаровування з площі розлиття.

Вихідні дані

№ п/п	Найменування показника	Значення показника
1	Найменування СДОР	Сірчистий ангідрід
2	Кількість СДОР	100т
3	Напрям вітру (град.)	250°
4	Швидкість вітру V(м/с)	6м/с.
5	Температура повітря Аі (°С)	-1,1°С
6	Рельєф місцевості	закритий
7	Чисельність працівників (осіб)	350 осіб
8	Забезпеченість ЗІЗ	70%
9	Відстань до об'єкта Ц(км)	14км
10	Місце аварії	Борисів
11	Найменування осередку хімічного ураження (ОХУ)	Плики
12	Характер зберігання СДОР	Не обваловано

Розв’язання

1. За графіком (додаток В) знайдемо ступінь вертикальної стійкості повітря, якщо = -1,1°С С, а швидкість вітру V= 6м/с, то відповідно в даному випадку виникає ізотермія.

=-1,1°С

І зотермія

V=6 м/с

Рис 2. Знаходження ступеня вертикальної стійкості повітря

2. За таблицею 2 (Додаток Д) визначимо глибину (Г) поширення зони хімічного зараження (ємність, де зберігалася СДОР, не обвалована), V=6м/с.

100(СДОР)

Ізотермія

Г табличне

1,1

С ірчистий ангідрід

Рис 3. Знаходження поширення зони хімічного зараження

А, оскільки швидкість вітру V=6м/с, то (згідно з приміткою до таблиці) знаходимо поправковий коефіцієнт:

V = 6 м/с

0,41

ізотермія

Рис 4. Визначення поправкового коефіцієнта

Тоді фактична глибина ЗХЗ становитиме:

Г=1,1∙0,41=0,451 (км)

3. Знаходимо ширину Ш ЗХЗ за формулою Ш=0,15 •Г (для ізотермії):

Ш=0,15∙0,451=0,06765(км)

4. Визначимо площу ЗХЗ як площу трикутника: SЗХЗ = 1/2∙Г∙Ш

SЗХЗ = 0,5 ∙ 0,451 ∙0,06765 =0,01525(км²)

2. Визначення терміну підходу зараженого повітря до населеного пункту на відстані L=14 км від розлиття СДОР

Розв’язання

1. З таблиці 3 для ізотермії (Додаток Ж) знаходимо середню швидкість перенесення хмари зараженого повітря:

Ізотермія

L або R>10км

12 м/с

V=6 м/с

де, R - відстань від місця розлиття СДОР до об'єкта, км.

2. Термін подолання зараженим повітрям відстані 14км [L] знаходимо за формулою:

t= L/ (W ∙ 60);

де, W - швидкість перенесення зараженого повітря;

60 - коефіцієнт переводу секунд в хвилини;

t=14000/ (12 ∙ 60)=19,44 (хв);