1.2.3. Вибір точки в просторі приміщення, для якої нормується освітлення.

В виробничих приміщеннях із зоровою роботою I—III розрядів природне освітлення в

багатьох випадках не може забезпечити необхідну освітленість робочої поверхні на робочих місцях, тому для цих робіт слід облаштовувати суміщене освітлення. Але при цьому КПО також нормується, хоча не забезпечує всієї необхідної освітленості.

Природне освітлення є нерівномірним: чим далі від вікна, тим менше освітленість.

Тому виникає питання: в якій саме точці приміщення нормується освітлення? Відповідь на нього буде така: на робочій поверхні в найбільш віддаленій від світлових прорізів точці (див. рис.2, на якому ця точка позначена буквою М, а також рис.3). Більш детально це пояснюється наступним чином.

В виробничих приміщеннях КПО повинно нормуватися на робочій поверхні.

 Робоча поверхня — поверхня, на якій виконується робота і нормується або

вимірюється освітленість.

 Умовна робоча поверхня — умовно прийнята горизонтальна поверхня,

розташована на висоті 0,8 м від підлоги.

В основних приміщеннях житлових будинків, а також дитячих дошкільних закладів

нормовані значення КПО повинні забезпечуватися на рівні підлоги.

В невеликих приміщеннях при односторонньому боковому природному освітленні

нормується мінімальне значення КПО в точці, розташованій на перетині вертикальної

площини характерного розрізу приміщення і умовної робочої поверхні на відстані 1 м від стіни, яка найбільш віддалена від світлових прорізів.

 Характерний розріз приміщення — поперечний розріз всередині приміщення,

площина котрого перпендикулярна до площини засклення світлових прорізів (при

боковому освітленні). В характерний розріз приміщення повинні попадати ділянки з

найбільшою кількістю робочих місць, а також точки робочої зони, які найбільш

віддалені від світлових прорізів.

2. Методи розрахунку природного освітлення

Основною задачею світлотехнічних розрахунків при природному освітленні є

визначення необхідної площі світлових прорізів.

2.1. Метод відносної площі світлових прорізів

Це найпростіший метод розрахунку природної освітленості, що застосовується

головним чином як перевірочний.

 Відносна площа світлових прорізів — відношення площі вікон до площі підлоги

приміщення, що освітлюється: виражається в процентах:

Sвік

 100% (2*)

Sпідл.

де Sвік – сумарна площа вікон у приміщенні, кв.м;

Sпідл – площа підлоги у цьому ж приміщенні, кв.м.

Перевірочний розрахунок природної освітленості приміщення проводиться в такій послідовності:

1. Вимірюють сумарну площу вікон (світлових прорізів) Sвік.

2. Вимірюють площу підлоги у цьому приміщенні Sпідл.

3. За формулою (2) визначають відносну площу світлових прорізів та порівнюють її з

рекомендованим значенням (табл. 7).

Таблиця 7 Рекомендовані значення відносної площі світлових прорізів для

виробничих приміщень

Розряд зорової роботи	Вид робіт за ступенем точності	, %
ІІ	Роботи дуже високої точності	16…20
ІІІ	Роботи високої точності	14…16
IV	Роботи середньої точності	12…14
V	Роботи малої точності	10…12
VI	Грубі роботи	8…10