13.Діюча система розмежування доходів між ланками бюджетної системи.

Збалансування доходів і видатків бюджетів, вирівнювання бюджетів, вирівнювання бюджетної забезпеченості територій здійснюється за допомогою особливих методів. Вибір методів бюджетного регулювання залежить від того, яким чином розмежовані доходи між ланками бюджетної системи у відповідності до поділу повноважень між державною виконавчою владою і місцевим самоврядуванням.

У світовій практиці використовуються три основні способи розмежування доходів. 1)розподіл податків та інших доходів між бюджетами різних рівнів; 2)розщеплення поступлень від податків шляхом закріплення за кожним рівнем бюджетної системи конкретних часток податку в межах єдиної ставки оподаткування; 3)встановлення територіальних надбавок до загальнодержавних податків. Застосування того чи іншого способу розмежування доходів залежить від засад побудови бюджетної системи, які у свою чергу визначаються державним устроєм країни. В унітарних(єдиних) державах, як правило використовуються другий і третій спосіб розмежування доходів усередині бюджетної системи, органи місцевого самоврядування одержують власні доходи, збалансування місцевих бюджетів досягаються за допомогою передачі частини зібраних на їх території загальнодержавних податків або місцевій владі надається право встановлювати надбавки до податків (у межах, визначених центральним урядом). У федеративних країнах частіше застосовується розмежування доходів, тобто чіткий поділ податків та інших доходів між центральним бюджетом, бюджетами членів федерації і місцевими бюджетами. Крім того, для бюджетного федералізму характерна самостійність суб'єктів федерації у встановленні власних податків-фіскальний федералізм, при цьому поступлення доходів можуть також розщеплюватися між окремими ланками бюджетної системи, які відповідають різним рівням управління.

В Україні з її перехідною економікою бюджетна система в перші роки після здобуття незалежності мала багато рис, успадкованих від бюджетної системи колишнього СРСР, зокрема їй була притаманна практика розщеплення податків між різними рівнями бюджетів, яка сформувалася внаслідок зміцнення централізованих засад в управлінні країною, обмеження прав місцевих органів влади. Розмежування доходів між ланками бюджетної системи в нашій країні до недавнього часу представляло симбіоз першого і другого з відзначених методів. До 1997 р. переважно використовувався метод розщеплення податків між Державним бюджетом України і місцевими бюджетами; у 1997-1998рр. намітилася тенденція до розподілу податків у Державний бюджет України були передані непрямі податки, у місцеві бюджети - прямі; у 1999 р. знову відбулося повернення до системи розщеплень податкових надходжень. У 2000-2002 рр. діє система розподілу податкових надходжень.

14.Міжбюджетні трансферти, їх види та порядок перерахування.

Головною ознакою міжурядових фінансових відносин у будь-якій країні є організація та способи переміщення фінансових ресурсів від одного рівня влади до іншого. Основним інструментом переміщення ресурсів є с-ма бюджетних трансфертів.

Офіційні трансферти:

1. від органів державного управління

2. з-за кордону (поточні та капітальні)

3. з недержавних джерел (поточні та капітальні)

Поточні:

-дотації, одержані з державного бюджету

-дотації, одержані з республіканського бюджету АРК, обласних, міських (міст Києва та Севастополя) бюджетів

-дотації, одержані з районних та міських бюджетів, крім міст районного підпорядкування

-кошти, одержані за взаємними розрахунками з Державним бюджетом

-кошти, одержані сільськими, селищними та міськими (міст районного підпорядкування) бюджетами

-надходження коштів з бюджетів нижчих рівнів

Капітальні:

-субвенції, одержані з Державного бюджету

-субвенції, одержані з республіканського бюджету АРК, обласних, міських (міст Києва та Севастополя) бюджетів

-субвенції, одержані з районних та міських бюджетів, крім міст районного підпорядкування

-надходження лишків доходів до бюджету АРК, обласних, міських бюджетів

-надходження лишків доходів до районних та міських бюджетів

Бюджетні трансферти – кошти, що передаються з Державного бюджету до МБ або з місцевих бюджетів вищого рівня до бюджетів нижчого рівня (і навпаки) у формі дотацій, субсидій, субвенцій.

Усі бюджетні трансферти поділяються на дві групи, (залежно від цільового спрямування коштів):

1)поточні – грошові допомоги (дотації), які одержують бюджети нижчих рівнів при нестачі доходних джерел, тобто метою надання поточних трансфертів є збалансування цих бюджетів;

2)капітальні (субвенції) – передбачають цільове використання одержаних коштів і тому впливають на структуру видатків бюджетів, які їх отримують.

За допомогою бюджетних трансфертів вирішуються такі завдання:

1)досягається збалансування бюджетів, здійснюється активний вплив на структуру видаткової частини;

2)проводиться вирівнювання бюджетних диспропорцій у розрізі територій країни;

3)здійснюється фінансування соціально-економічних програм загальнодержавного значення;

4)місцеве господарство розвивається відповідно до визначених загальнонаціональних пріоритетів.

Міжбюджетні трансферти є головним і домінуючим інструментом організації міжбюджетних взаємовідносин в Україні.

Згідно глави 16 розділу IV БКУ, ст.96, належать види:

1.Дотації вирівнювання – міжбюджетні трансферти на вирівнювання дохідної спроможності бюджету, який його отримує; кошти, що безповоротно передаються для збалансування доходів і видатків бюджетів.

2.Субвенції – міжбюджетні трансферти для використання на певну мету в порядку, визначеному органом, який прийняв рішення про надання субвенції; ці кошти, на фінансування цільових видатків, підлягають поверненню в разі їх нецільового використання.

З Державного бюджету місцевим бюджетам надаються субвенції:

1)на здійснення державних програм соціального захисту;

2) на виконання інвестиційних програм (проектів).

Міжбюджетні трансферти між МБ включають види субвенцій:

1) субвенції на утримання об'єктів спільного користування чи ліквідацію негативних наслідків діяльності об'єктів спільного користування;

2) субвенції на проведення видатків місцевих бюджетів, що враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів;

3) субвенції на проведення видатків бюджетів місцевого самоврядування, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів;

4) субвенції на виконання інвестиційних програм (проектів), у тому числі на будівництво або реконструкцію об'єктів спільного користування;

3.Кошти, що передаються до державного бюджету та місцевих бюджетів з інших місцевих бюджетів - відповідно до ст.100 БКУ, якщо розрахунковий обсяг доходів бюджету АРК, обласних і районних бюджетів, міських (міст Києва та Севастополя, міст республіканського АРК та обласного значення) бюджетів, інших бюджетів місцевого самоврядування, для яких у державному бюджеті визначаються міжбюджетні трансферти, перевищує розрахунковий обсяг видатків відповідного бюджету, обрахований із застосуванням фінансових нормативів бюджетної забезпеченості та коригуючих коефіцієнтів, для такого бюджету встановлюється обсяг коштів, що підлягають передачі до державного бюджету.

Коефіцієнт вирівнювання застосовується до обчисленого за формулою обсягу коштів, що підлягають передачі до державного бюджету, і визначається в межах від 0,6 до 1 з метою стимулювання нарощування доходів, що враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, та диференціюється залежно від рівня виконання таких доходів.

4.Додаткові дотації – з Державного бюджету місцевим бюджетам надаються:

1) на вирівнювання фінансової забезпеченості місцевих бюджетів;

2) на компенсацію втрат доходів місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, внаслідок надання пільг, встановлених державою;

Порядок та умови надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам, яка вперше визначена законом про Державний бюджет України, затверджуються Кабінетом Міністрів України не пізніше 30 днів з дня набрання ним чинності.

Додаткова дотація на вирівнювання фінансової забезпеченості місцевих бюджетів розподіляється між бюджетом АРК, обласним бюджетом, бюджетами міст республіканського АРК і обласного значення та бюджетами районів відповідно у таких пропорціях: не більш як 25 відсотків - для бюджету АРК, обласного бюджету та не менш як 75 відсотків - для бюджетів міст республіканського АРК і обласного значення та бюджетів районів.

Формула розподілу обсягу міжбюджетних трансфертів затверджується Кабінетом Міністрів України і має враховувати такі параметри:

1) фінансові нормативи бюджетної забезпеченості та коригуючі коефіцієнти до них;

2) кількість населення та кількість споживачів гарантованих послуг;

3) індекс відносної податкоспроможності відповідного бюджету;

4) розрахунковий обсяг кошика доходів місцевих бюджетів;

5) коефіцієнт вирівнювання;

6) норматив кількості працівників органів місцевого самоврядування в розрахунку до кількості населення.

У разі внесення змін до Формули розподілу обсягу міжбюджетних трансфертів на плановий бюджетний період проект таких змін та аналітичні розрахунки подаються разом з проектом закону про Державний бюджет України, схваленим Кабінетом Міністрів України.