2. Удосконалення управління, організації виробництва та праці:

• зниження трудомісткості продукції:

де Е_тр – відносна економія чисельності працівників за рахунок зниження трудомісткості продукції (робіт), чол.; W – обсяг продукції (робіт) після впровадження заходів, од.; К_нор – коефіцієнт виконання норм в базисному році;

• поліпшення використання робочого часу за рахунок скорочення цілодобових і внутрішньозмінних втрат:

де Е_вт – відносна економія чисельності працівників за рахунок поліпшення використання робочого часу, осіб; В_б, В_пл – відповідно втрати робочого часу в базисному , плановому періоді, %; У_ч.р – частка робітників у загальній чисельності промислово-виробничого персоналу, %;

• зміна фонду робочого часу в результаті скорочення непродуктивних витрат:

де Е_{непр.вт} – відносна економія чисельності працівників за рахунок скорочення непродуктивних витрат, осіб; Ф_пл, Ф_баз – фонд робочого часу одного середньооблікового працівника (робітника) відповідно у плановому і базисному періоді, год;

• спеціалізація виробництва і збільшення обсягу кооперованих поставок:

де Е_кооп – відносна економія чисельності працівників завдяки спеціалізації виробництва і збільшенню обсягу кооперованих поставок, осіб; П_пл, П_баз – частка кооперованих поставок відповідно у плановому і базисному періоді, %.

Зміна обсягу і структури робіт

• зміна обсягу перевезень:

де Е_w – відносна економія чисельності за рахунок зміни обсягу перевезень, осіб.; Ч_баз – чисельність працюючих у базисному періоді, осіб.; К_w – коефіцієнт зростання обсягу перевезень у плановому періоді; , – відповідно питома вага чисельності працівників у базисному періоді, яка залежить і не залежить від обсягу перевезень, осіб.;

• зміна дальності перевезень

,

де Е_L - відносна економія чисельності за рахунок зміни дальності перевезень, осіб.; К_L – коефіцієнт зміни дальності перевезень у плановому періоді, прийнятий рівним 1,03; , - питома вага чисельності працівників, яка залежить і не залежить від дальності перевезень, прийняти рівною відповідно 0,4 і 0,6.

Планування фонду заробітної плати

Методи планування фонду заробітної плати:

• використовується планова чисельність працівників і їх середня заробітна плата;

• нормативний;

• на основі моделі формування витрат з заробітної плати;

• прямий розрахунок, використовує чисельність працівників за категоріями, діючу систему оплати їх праці і відповідні виробничі показники.

На основі планової чисельності працівників і їх середньої заробітної плати плановий фонд заробітної плати (ФЗП^пл) визначається:

ФЗП^пл=Ч^плЗП^пл

де Ч^пл – планова середньооблікова чисельність працівників осіб; ЗП^пл- середня заробітна плата одного працівника за планом, грн.

Планова величина середньої заробітної плати, чисельності робітників визначається на основі аналізу даних у попередніх періодах з застосуванням методів експертних оцінок, математичної статистики. Приріст середньої заробітної плати до рівня базисного періоду визначається з урахуванням випереджаючого росту продуктивності праці.

Для забезпечення цього встановлюється плановий відсоток зростання середньої заробітної плати на один відсоток зростання продуктивності праці, який повинен бути меншим одиниці.

Суть нормативного методу зводиться до того, що при визначені планового фонду оплати праці застосовується фонд оплати базового періоду з урахуванням фактичних фінансових можливостей підприємства та нормативу його приросту.

Регулювання розмірів фонду оплати праці на підприємстві здійснюється шляхом встановлення:

• нормативного співвідношення темпів приросту середньої заробітної плати та продуктивності праці;

• нормативного співвідношення темпів приросту фонду оплати праці і обсягів продукції, робіт, послуг.

Розміри коштів на оплату праці визначаються на основі нормативів приросту за кожну одиницю показника, прийнятого для оцінки діяльності підприємства, або за нормативами на одиницю продукції в натуральному виразі.

Приріст фонду оплати праці доцільно зв’язувати з показниками, які характеризують обсяги виробництва, якість продукції, зростання продуктивності праці, зниження витрат на одну гривну продукції.

Плановий фонд заробітної плати на основі нормативів його приросту обчислюється:

,

де ФЗП^баз – базовий фонд заробітної плати, грн.; Н₁, Н₂, Н₃ - нормативи приросту фонду оплати праці відповідно за приріст обсягів виробництва, продуктивності праці та зниження витрат на одну гривню продукції; Е₁, Е₂, Е₃- відповідно приріст обсягів виробництва, продуктивність праці, зниження витрат на одну гривню продукції.

За базовий фонд заробітної плати приймається фактичний фонд заробітної плати у звітному періоді збільшений на суму відносної економії фонду заробітної плати або зменшений на суму його перевитрат за умов невиконання обсягу робіт, а також додатково зменшується на суму непродуктивних виплат і доплат за понаднормові роботи.

При плануванні фонду заробітної плати використовують також рівневий норматив у тих випадках, коли структура продукції однорідна за своїм складом і має досить стійкий характер, що виключає можливість різкої зміни частки зарплатоємних видів продукції у загальному обсязі.

Плановий фонд заробітної плати на основі рівневого нормативу обчислюється:

де – плановий норматив фонду оплати праці на одиницю продукції (робіт) у натуральному виразі або на одиницю обсягу, прийнятого для обчислення продуктивності праці; W^пл - обсяг виробництва.

Плановий норматив фонду оплати праці визначається:

,

де – витрати заробітної плати на одиницю продукції у базисному періоді, коп/од; ΔЗП - плановий приріст середньої заробітної плати, %; ΔПП- приріст продуктивності праці у плановому періоді, %.

Плановий приріст середньої заробітної плати визначається:

де – планове співвідношення темпів зростання продуктивності праці і середньої заробітної плати.

Планове співвідношення темпів зростання продуктивності праці і середньої заробітної плати показує відносний приріст середньої заробітної плати на один відсоток підвищення продуктивності праці і визначається:

,

Прямий розрахунок визначення планового фонду оплати праці здійснюється за категоріями працівників та елементами структури заробітної плати.

Найбільш трудомістким є визначення планового фонду оплати праці робітників. Його планування здійснюється за такими напрямками: планування годинного, денного і місячного (квартального, річного) фондів.

Основними етапами визначення планового фонду заробітної плати робітників є:

• розрахунок фонду прямої заробітної плати;

• розрахунок доплат у годинний, денний і місячний фонди заробітної плати.

Фонд заробітної плати керівників, професіоналів, фахівців і технічних службовців визначається на основі даних про їх чисельність та їхні посадові оклади згідно зі штатним розкладом і складається з виплат за посадовими окладами, премій, доплат, надбавок.