Оцінка стійкості роботи об'єкта до впливу радіоактивного зараження

Мета:

1. Закріплення і розширення теоретичних знань по проведенню оцінки стійкості роботи об'єкта.

2. Набуття навиків у визначенні оцінки стійкості споруди до впливу радіоактивного зараження і проведенні заходів по її підвищенню.

Вступ

В наш час широке використання ядерної енергії в різних галузях народного господарства призводить до зростання кількості радіоактивних речовин в біосфері. Крім цього, джерелами радіоактивних забруднень є аварії на ядерних реакторах, ядерні випробування, а також втрати радіоактивних відходів при порушенні нормальних процесів їх зберігання.

Проблема уникнення негативного впливу радіації на людину (через упущення і прорахунки в процесі розщеплення атомного ядра та використання відповідної енергії) насамперед через продукти харчування рослинного і тваринного походження, була і залишається в центрі уваги людства із самого початку відкриття як рентгенівських променів, так і радіактивного випромінювання природних, (а пізніше і штучних) радіоізотопів,які володіють винятково високою біологічною дією.

Атомні електростанції - особливо екологічно небезпечні об"єкти з потенційно важкими наслідками для життя й здоров"я людей, тварин, рослин, всього довкілля. На сьогоднішній день в різних країнах збудовано понад 400 АЕС. У світі вже відбулося понад 150 аварій на атомних установках, що супроводжувались забрудненням довкілля радіонуклідами, а скільки таких, що могли призвести до їх викиду.

1.Методика оцінки стійкості роботи об'єкта до впливу радіоактивного зараження

Головне завдання оцінки вразливості об'єкта до впливу радіаційних випромінювань зводиться до визначення допустимих доз опромінення.

Оцінка стійкості роботи об'єкта в умовах радіоактивного зараження полягає у визначенні граничних рівнів радіації, при яких робота об'єкта може відбуватися повними змінами при максимальній тривалості (12 год.), а черговий персонал не одержить дозу опромінення вище установленої (допустимої).

При значеннях рівнів радіації вище граничного, по дозі опромінення оцінюється можливість продовження роботи об'єкта із скороченими змінами.

Вихідними даними для оцінки стійкості є:

- максимальна доза опромінення і рівень радіації, які очікуються на об'єкті;

- характеристика виробничих будівель, споруд, поверховість, місце розташування;

- наявність на робочих місцях індивідуальних укриттів, їх захисні особливості;

- характеристика сховищ (тип, матеріал і товщина кожного захисного шару перекриття).

Розрахунок доз опромінення на відкритій місцевості проводиться за середнім значенням рівнів радіації за формулою:

Двідкр. = Рср * Т,

де Д - середня доза зовнішнього опромінення, рентген,

Рср - середній рівень радіації на місцевості, Р/год,

Т - тривалість опромінення, год.

Середній рівень радіації на місцевості в залежності від кількості вимірів визначається таким чином: якщо рівні радіації на місцевості вимірювались тільки на початку і по закінченні опромінення, то значення даних рівнів складається і дана сума ділиться на два; якщо рівні радіації на місцевості вимірювались декілька разів, то значення даних рівнів сумується і розділяється на кількість вимірювань.

При розрахунках доз опромінення для людей, які знаходяться в укриттях (сховищах) і засобах руху, враховується коефіцієнт послаблення -випромінювання будовами і засобами руху. Коефіцієнт показує у скільки разів зовнішнє опромінення людей, які знаходяться всередині сховища, в засобах руху менше, ніж на відкритій місцевості. Деякі коефіцієнти послаблення наведені в табл.1.

Оцінка стійкості об'єкта до впливу радіоактивного зараження проводиться у такому порядку.

1. Визначають коефіцієнти ослаблення дози радіації кожної будівлі, споруди і сховища (табл. 1).

Таблиця 1.

Коефіцієнти ослаблення радіації

Об'єкт	Коефіцієнти
Будівлі:
виробнича	7
одноповерхова виробнича адміністративна триповерхова
І поверх	5
II поверх	7,5
III поверх	6
житлові дерев’яні будинки одноповерхові	2
Автомобілі, автобуси, кабіни бульдозера і екскаватора	4

Коефіцієнти ослаблення сховищ залежать від їх типу (вбудовані, окремо винесені), товщини і матеріалу перекриттів, місця розташування і обчислюються за формулою з використанням табл. 2:

для одного матеріалу,

Косл.заг. = Кгрунт. ∙ Кбетон.

h — товщина і-го шару, см;

d_і — товщина шару половинного ослаблення матеріалу і-го шару, см;

Таблиця 2.

Товщина шару половинного ослаблення (d) радіації

для різних матеріалів при радіоактивному зараженні

Матеріал	Товщина(d), см
Вода	13
Деревина	18,5
Ґрунт	8.1
Цегла	8.1
Залізобетон	5.7
Кладка буртова	5.4
Глина утрамбована	6.3
Вапняк	4.8
Сталь (броня)	1.7
Свинець	1.2

2. Визначають дозу радіації, яку може одержати персонал об'єкта під час впливу радіоактивного зараження з урахуванням коефіцієнта ослаблення конструкцій будівель, споруд:

Д = Двідкр. / Косл.

де Двідкр — доза радіації, яку одержать люди на відкритій місцевості.

Дозу радіації на відкритій місцевості визначають за формулою:

Двідкр. =Р_сер*tроб.;

де Р_сер. — середній рівень радіації протягом робочої зміни, Р/год;

t_роб. - час роботи зміни, год.

Р_сер= (Р_поч.+ Р_кін.) / 2

Р_поч.— рівень радіації на місцевості під час початку роботи (опромінення) після аварії, Р/год,;

Р_кін.— рівень радіації на місцевості по закінченні роботи після аварії, Р/год,;

При розрахунках знаючи початковий рівень радіації можна обчислити рівень радіації на певну годину після аварії за залежністю:

Р_кін. = Р1_.* К_t,

де Р1_.,— рівень радіації на відкритій місцевості на 1-шу годину після аварії, Р/год,;

К_t,— коефіцієнт перерахунку рівня радіації для певного часу після аварії (табл.4).