9. Червня Центральна Рада прийняла Перший Універсал, який проголосив Україну автономією в складі Росії, відродивши тим са­мим українську державність.

15 червня був утворений виконавчий орган Центральної Ради — Генеральний Секретаріат на чолі з В.Винниченком. До уряду увійшли С.Петлюра (секретар військових справ), Б.Мартос (секретар земе­льних справ), В.Садовський (секретар юстиції) та інші. За партій­ною приналежністю уряд був переважно соціал-демократичним.

Центральна Рада і Тимчасовий уряд

Стрімкий розвиток українського визволоного руху викликав стур­бованість Тимчасового уряду, який прагчув зберегти контроль над Україною. У кінці червня 1917 р. у Києві з метою налагодження взаємин відбулися переговори між Центральною Радою і представни­ками Тимчасового уряду (О.Керенський, М.Терещенко, І.Церетелі). У ході переговорів було досягнуто певного компромісу. Центральна Рада погодилася зачекати законодавчого затвердження автономії Укра­їни загальноросійськими Установчими зборами у листопаді 1917 р. Тимчасовий уряд, зі свого боку, визнавав Центральну Раду представ­ницьким органом українського народу (за умови її поповнення пред­ставниками національних меншин), а Генеральний Секретаріат — органом крайової адміністрації. Тимчасовий уряд погодився також сприяти об’єднанню українців в окремі військові частини.

З липня 1917 р., дотримуючись узятих на себе зобов’язань, Центра­льна р_ада схвалила Другий Універсал, у якому виступила проти “намірів самовільного здійснення автономії України”. А вже 11 лип­ня до складу Центральної Ради ввійшли представники неукраїнсь­ких організацій (національним меншинам було надано 18% місць у Малій Р_аді і 30% місць - у Великій раді).

Але Тимчасовий уряд відступився від прийнятих домовленостей.

3. серпня він затвердив “Інструкцію Тимчасового уряду Генерально­му Секретаріатові”, згідно з якою правочинність Генерального Се­кретаріату поширювалася лише на 5 із 9 українських губерній: Ки­ївську, Волинську, Полтавську, Подільську, частково Чернігівську, а його компетенція значно звужувалася.

Українська Центральна Рада, засудивши дії Тимчасового уряду, все ж таки не наважилася на відкриту конфронтацію і не припинила співробітництва з ним. Однак конструктивного характеру ця спів­праця так і не набула через небажання Тимчасового уряду задоволь­нити вимоги українського руху.

Вправа №16

1 • Коли і за яких обставин була створена Центральна Рада? Хто був її головою?

2. Наведіть факти, які свідчать про розгортання національно-визвольного руху в березні-червні 1917 р.

3. У чому зміст і значення II Універсалу?

Більшовицький переворот

25-26 жовтня (7-8 листопада) 1917 р. у Петрограді більшовики, здійснивши державний переворот, захопили владу й утворили но­вий уряд — Раду Народних Комісарів на чолі з Леніним. Більшовиць­кий переворот різко змінив ситуацію в Росії і в Україні.

Центральна Рада засудила переворот, не визнала владу більшо­виків і зайняла щодо неї ворожу позицію. У схваленій 27 жовтня резолюції про владу Центральна Рада наголошувала, що влада має належати всій революційній демократії, а не більшовикам, які ста­новлять лише її частину.

Проголошення Української Народної Республіки

За нових обставин, коли юридично перестав існувати всеросій­ський уряд, Центральна Рада і Генеральний Секретаріат активізува­ли свою діяльність по державотворенню в Україні. Найбільш важ­ливими кроками на цьому шляху були такі:

• 31 жовтня Центральна Рада прийняла рішення щодо поши­рення її повноважень на територію Харківщини, Катеринославщи- ни, Херсонщини, материкової Таврії, частину Курської і Воронезь­кої губерній — етнічні українські території. Розширилися структура і компетенція Генерального Секретаріату;

• 7 листопада Центральна Рада прийняла Третій Універсал, про­голосивши утворення Української Народної Республіки (УНР) як автономії у складі Російської республіки, яка повинна була стати “федерацією рівних народів”. УНР планувала вступити у федеративні стосунки з тими державами, які утворяться на руїнах імперії. На думку багатьох істориків, це було помилкою Центральної Ради: на момент прийняття Третього Універсалу склалися всі умови для про­голошення повної державної незалежності України. Та, керуючись власною ідеологією, Центральна Рада зробила ставку на федератив­ну Росію, змарнувавши цим багато енергії і часу.

Третій Універсал проголосив широку програму соціально-еконо­мічних перетворень, зокрема: скасував велику приватну власність на землю, встановив 8-годинний робочий день, проголосив широкі демократичні свободи і ліквідацію смертної кари, на 9 січня 1918 р. призначив Українські Установчі збори, яким Центральна Рада мала передати владу.

Проголошення радянської влади в Україні.

Українсько-більшовицька війна

Центральна Рада була основним суперником більшовиків у бо­ротьбі за владу в Україні. Слід підкреслити, що на цей час РСДРП (б) не користувалася достатньою підтримкою українського населення. Так, під час грудневих виборів до Всеросійських Установчих зборів партія більшовиків отримала лише 10% голосів виборців України, тоді як українські партії — 75%.

Протистояння між Центральною Радою і Раднаркомом Росії ви­лилося у конфлікт між ними. Більшовики наполягали на переоб­ранні складу Центральної Ради на Всеукраїнському з’їзді рад робіт­ничих, солдатських і селянських депутатів,сподіваючись забезпечи­ти собі більшість його голосів.

4. грудня 1917 р. Раднарком з метою активізації боротьби проти Центральної Ради надіслав їй ультиматум. Більшовицький уряд за­явив, що, визнаючи УНР і її право відокремитися від Росії, він не визнає Центральну Раду повноважним представником українського народу, оскільки вона не бажає скликати Всеукраїнський з’їзд рад. (Зазначений з’їзд відкрився у Києві саме 4 грудня). Центральна Рада звинувачувалася у дезорганізації фронту, у роззброєнні більшовиць­ких частин в Україні, у змові проти проголошеної більшовиками радянської влади.

Зрозуміло, що ультиматум повинен був підготувати ґрунт для збройного втручання Раднаркому у внутрішні справи УНР. Визнаючи за українською нацією право на самовизначення, уряд Леніна, водно­час, не визнавав того самовизначення, яке відбулося, і прагнув мати в Україні маріонеткову владу.

Сподівання більшовиків переобрати склад Центральної Ради на Всеукраїнському з’їзді рад не виправдалися. Перебуваючи у значній меншості (127 чоловік і 2,5 тис. делегатів), вони залишили Київ і 11-12 (24-25) грудня 1917 р. провели альтернативний з’їзд у Харко­ві. Харківський з’їзд не був правочинним — 200 його делегатів пред­ставляли лише 89 рад із понад 300 існуючих в Україні. Та це не завадило з’їзду проголосити встановлення радянської влади в Укра­їні, створити Центральний виконавчий комітет рад України (ЦВК) та радянський уряд — Народний Секретаріат. ЦВК рад України за­явив про розпуск Центральної Ради і Генерального Секретаріату та про початок боротьби з “контрреволюцією”. Раднарком Росії ви­знав новостворену владу і надав їй допомогу у боротьбі проти Цен­тральної Ради, надіславши в Україну війська (біля 60 тис. чол.) на чолі з В.Антоновим-Овсієнком.

Таким чином, як ми бачимо, більшовики нав’язали Україні гро­мадянську війну.

Війна більшовиків з УНР тривала протягом грудня 1917 — січня

1916. рр. Центральна Рада виявилася не готовою до успішного зброй­ного протистояння ворогові. Найдраматичнішою сторінкою україн­сько-більшовицької війни став кривавий похід більшовицьких військ на чолі з М.Муравйовим на Київ. Біля залізничної станції Крути їх спробував зупинити наспіх зібраний загін із 500 київських студентів і курсантів, які героїчно загинули у нерівному бою 16 (29) січня 1918 р. Крути стали символом національної честі українського народу.

Проголошення незалежності УНР

За умов наступу більшовиків та переговорів делегації УНР у Бресті з країнами німецько-австрійського блоку 9 (22) січня 1918 р. Централь­на Рада прийняла Четвертий Універсал, який проголошував УНР незалежною державою. Четвертий Універсал став вершиною державо- творчості Центральної Ради. Але прийняття цього важливого рі­шення відбулося в кризовий момент революції і не врятувало УНР. Сили під Києвом були занадто нерівними: радянські війська мали перевагу в живій силі в 20 разів, а в озброєнні — в 40 разів. Керівницт­во УНР не змогло зібрати боєздатні збройні сили.

26. січня 1918 р. радянські війська ввійшли в Київ, внаслідок чер­воного терору в місті загинуло до 5 тис. чоловік. Центральна Рада і всі її заклади переїхали до Житомира, потім — до Сарн. Військові дії перемістилися на Волинь і Поділля.

Таким чином, більшовицькі війська, скориставшись “роман­тичними ілюзіями” керівництва УНР щодо збройних сил, легко отримали перемогу. Центральна Рада тепер могла сподіватись лише на зовнішню допомогу.

Вправа №17

1. Із запропонованих текстів виберіть той, який за своїм змістом відпові­дає III Універсалу Центральної Ради.

а) виходячи з угоди з Тимчасовим урядом, Центральна Рада заявляє, що вона не має наміру встановлювати автономію України до скликання загаль- норосійських Установчих зборів;

б) Центральна Рада проголошує Україну самостійною незалежною дер­жавою;

в) Центральна Рада проголошує Українську Народну Республіку (УНР) у складі Російської республіки.

2. Що ви знаєте про перший Всеукраїнський з’їзд Рад?

3. У чому історичне значення IV Універсалу Центральної Ради?

Брестський договір з країнами німецько-австрійського блоку

Проголошення IV Універсалом незалежності УНР дало Центра­льній Раді юридичне право представляти інтереси республіки на міжнародній арені. Центральна Рада розгорнула активну диплома­тичну діяльність, спрямовану на збереження незалежності України.