1. Період 60-80-х рр. XVII ст. Увійшов в історію України як доба Руїни. Чому?

2. Які гетьмани періоду Руїни виступали з ідеєю турецької альтернативі! союзу з Москвою. Чи була реальною, на Вашу думку, основа такого союзу?

3. Визначте причини поразки Української Національно-визвольної війни.

2. Козацько-гетьманська держава (сер. XVII - кін. XVIII ст.)

Україна за гетьманування Івана Мазепи (1687-1709 рр-)

Політика І.Мазепи

Вирішальним моментом у стосунках між Україною і Московщи­ною стало гетьманування Івана Мазепи.

Він народився у 1639 році в с. Мазепинці на Київщині і належав до давнього роду української православної шляхти. Отримав високу освіту, навчаючись у Київській академії, в єзуїтській колегії у Варша- ві, а потім ще й за кордоном. Був пажем при дворі польського короля

Яна Казиміра, писарем в уряді П.Дорошенка, генеральним осавулом в уряді І.Самойловича.

У 1687 р., коли зняли І.Самойловича, його наступником обрати І.Мазепу.

Слід наголосити, що 1.Мазепа став геть­маном у надзвичайно складний для України час. Українські землі були розчленованими.

“Коломацькі статті” 1687 р. (договірні статті між гетьманом і московським урядом) ще біль­ше обмежували автономні права України.

Але своєю політикою І.Мазепа зміцнив владу гетьмана, сприяв економічному і куль­турному розвитку України. Свій авторитет геть­ман підніс активною меценатською діяльніс­тю — на його кошти збудовано 12 і реставро­вано 20 храмів, Києво-Могилянська колегія '«*' здобула статус академії. Іван Мазепа

Проте соціальна політика гетьмана виявилася не досить гнучкою. Основну ставку він зробив на козацьку старшину і шляхту, прагнучи перетворити їх на міцний привілейований клас. Відбулося посилення всіх форм експлуатації селян, козаків і міщан, загострення соціальних протиріч в українському суспільстві.

Головною метою І.Мазепи було об’єднання України в одну неза­лежну державу. Великі сподівання гетьман покладав на молодого московського царя Петра І (1689-1725 рр.). Між ними склалися над­звичайно довірливі стосунки.

Україна і Північна війна

У1700 р. розпочалася Північна війна між Швецією і Росією; остання прагнула отримати вихід до Балтійського моря. Україна надавала актив­ну допомогу Росії у цій війні. Але у 1708 р. І.Мазепа уклав таємний союз зі шведським королем Карлом XII, спрямований проти Петра І. Пе­редбачалося, що Україна надасть Швеції допомогу у війні проти Росії, а Швеція забезпечить повне звільнення України від влади Москви.

За цей вчинок російські, а потім і радянські історики називали І.Мазепу “зрадником”, а слово “мазепинець” стаю синонімом слова “сепаратист”.

Які ж причини змусили гетьмана шукати нових зовнішньополі­тичних орієнтирів?

Петро І виявився прибічником політики жорсткого централіз­му. прагнув цілком підпорядкувати Україну Російській державі, що

не збігалося з прагненням І. Мазепи розширити самостійність Геть­манщини.

-» Під час Північної війни Петро І нещадно експлуатував людські і матеріальні ресурси України. Край був економічно виснажений, населення вивозили на будівництво доріг, каналів, міст. Козацьке військо використовувати у війні як “гарматне м’ясо”. Політика Пет­ра І викликала обурення в Україні, козацька верхівка наполягала на пошуках нового союзника.

-)► У І. Мазепи були підстави вважати, що цар може пожертвува­ти Україною, аби забезпечити перемогу у війні і вийти на береги Балтійського моря.

Перехід І.Мазепи на бік шведського короля Карла XII

У жовтні 1708 р. військо Карла XII вступило в Україну. На його бік перейшов І.Мазепа з 15 тис. козаків, а також 8 тис. запорозьких козаків на чолі з кошовим отаманом Костем Гордієнком. Основна ж маса козаків, старшини, селянства і міщан відмовилася підтрима­ти гетьмана.

Чому ж так сталося?

» По-перше, далася взнаки соціальна політика гетьмана. Надто далеко відірвався він від життєвих потреб народу і не користувавася популярністю в народних масах.

® По-друге, для народу цей крок І.Мазепи був несподіваним, а справжні його причини невідомі, адже союз зі Швецією був таємним.

® По-третє, Петро І вжив швидких і рішучих дій проти І.Мазепи, представивши його зрадником України (за наказом царя гетьмана проклинали у всіх церквах) та залякавши населення України репре­сіями, спрямованими на прибічників гетьмана. Царські війська зни­щили столицю І.Мазепи — місто Батурин, вирізавши 6 тис. жителів, зруйнували Запорозьку Січ.

У 1708 р. цар наказав обрати нового гетьмана, і ним став Іван Скоропадський (1708-1722 рр.). Козацьких старшин, які не прибу­ли на вибори нового гетьмана, цар оголосив зрадниками.

Здійснюючи політику терору, Петро І прагнув знищити серед українського населення будь-яку опозицію.

Полтавська битва

27 червня 1709 р. відбулася Полтавська битва — вирішальна битва Північної війни, яка завершилась поразкою Карла XII та І. Мазепи.

І. Мазепа разом зі своїми прибічниками знайшов політичний притулок у Молдавії. Вони стали першою українською політичною еміграцією. 21 вересня 1709 р. гетьман помер.

Україна за гетьманування І.Мазепи (1687-1709 рр.)

Конституція Пилипа Орлика

Після смерті І. Мазепи українська еміграція обрала гетьманом Пилипа Орлика, який так і залишився гетьманом у вигнанні. Він склав проект першої Конституції України, яка мала назву “Пакти і Конституція прав і вольностей Запорозького війська”. Зміст її такий:

а) проголошується незалежність України від Росії та Речі Поспо­литої;

б) обґрунтовується протекція шведського короля та союз з Крим­ським ханством;

в) територія України визначається Зборівським трактатом 1649 р.;

г) запорожцям повинні були повернути їхні давні містечка Трахте- мирів, Кодак, Келеберду, землі над Ворсклою; фортеці, побудовані І-Мазепою, ліквідовувались;

д) при гетьманові утворюється Генеральна рада із законодавчою владою, яка складається з генеральної старшини, полковників, ви­борних депугатів від кожного полку та делегатів від запорожців. Рада збирається тричі на рік — на Різдво, Покрову та Великдень;

^е) справи про кривду гетьманську та провини старшини розглядає генеральний суд, до діяльності якого гетьман не має права втручатися;

є) державна скарбниця і майно підпорядковуються генерально­му підскарбію, на утримання гетьмана призначаються окремі землі;

ж) встановлюється виборність полковників, сотників з наступ­ним їх затвердженням гетьманом;

з) спеціальна комісія має здійснити ревізію державних земель, якими користується старшина, а також повинностей населення;

й) скасовуються оренди та податки на утримання гетьманської гвардії;

і) гетьман має захищати козацтво і все населення від надмірних податків і повинностей, допомагати козацьким вдовам і сиротам.

Конституція мала яскраво виражені демократичні тенденції. Про це свідчить встановлення представницького органу — Генеральної ради, виборності посад, спроба розподілу повноважень виконавчої і судової влад. Разом з тим не можна не зауважити, що Конституція мала на меті задовольнити перш за все інтереси тих соціальних груп, на які намагався спиратися П.Орлик для повернення в Україну. Проголошення захисту інтересів простого народу мало тут швидше декларативний характер. Зверніть увагу на оцінку Конституції І.Крип’якевичем; “Усі ці постанови мали егоїстично класовий чи груповий характер... Творці Конституції — старшина і запорожці - не виявили широкого політичного світогляду”. Конституція значно обмежувала гетьманську владу в інтересах старшини. За висловом історика О.Оглоблина, вона була “другою поразкою гетьмана І.Мазепи після полтавської катастрофи, яка завдала великого удару по геть­манській владі”.

Хоч Конституція і не була запроваджена в життя, вона стала видат­ною пам’яткою української державно-політичної думки в еміграції.

Уряд П.Орлика намагався створити антиросійську коаліцію дер­жав. Але ці спроби виявилися марними — європейські держави не бажали воювати за Україну.

Ліквідація російським царизмом української автономії

Українська політика Петра І. Перша ліквідація гетьманства

Після перемоги в Полтавській битві Петро І розпочинає низку за­ходів по ліквідації автономного устрою України. Ось лише деякі з них:

У у 1709 р. цар призначив до 1.Скоропадського свого резидента, який мав контролювати діяльність гетьмана;

У у 1720 р. було вперше офіційно заборонено українську мову;

У у 1722 р. створюється Малоросійська колегія, яка розділила владу з гетьманом;

/ з 1724 р. — після смерті наказ­ного гетьмана Павла Полубот ка (1722- 1724 рр ) ~ Лівобережною Україною правила лише Малоросійська колегія;

/ вільна торгівля фактично скасо­вується. Українцям забороняється зай­матися торгівлею з іншими країнами, крім Росії.

Останні гетьмани — Д.Апостол та К.Розумовський Після смерті Петра І (1725 р.) росій­ські імператори намагалися обмежити українське самоврядування. Але зі змі­ною імператорів і міжнародної ситуа­ції політика “залізної руки” щодо Укра­їни інколи дещо пом’якшувалася. Павло Полуботок

Так, у 1727 р. царський уряд, ураховуючи можливість війни з Туреччиною, вирішив відновити посаду гетьмана. Ним став Данило Апостол (1727-1734 рр.).

За короткий час гетьман навів порядок у фінансах, насамперед у податковій системі, сформував державний бюджет у розмірі 144 тис. крб. річних і в розвитку економіки зробив ставку на со­ціально активну буржуазну верству суспільства, тим більше, що й власне багатогалузеве господарство розвивав у такому ж напрямі.

З гетьманського відома у Глухові в 1728 р. відбулася розширена нарада українських купців, на якій обговорювалися питання торго­вельної політики уряду Гетьманщини й розв’язання нагальних ку­пецьких проблем. Низкою універсалів гетьман оберігав українських купців від конкуренції іноземних, у тому числі й російських. Було організовано кредитування купців, відстрочено сплату за векселя­ми, підготовлено проект вільної торгівлі в Гетьманщині.

У 1729-1730 рр. влада провела генеральне слідство про маєтності, яке виявило неконтрольоване роздавання сіл у приватне володіння и катастрофічне зменшення кількості вільних селян. Усі маєтності були поділені на шість категорій — рангові, надані за заслуги, ратуш­ні, вільні, спірні та монастирські. Незаконно одержані старшиною, шляхтою, монастирями, містами і російськими чиновниками села ^и хутори повертатися до свого попереднього статусу. У зв’язку З Цим значна частина селян поліпшила своє матеріальне й соціальне становище. Права землевласників на маєтності й підданих, визнані

«торі_я Украиіи

генеральним слідством, зміцнювалися. Була зроблена спроба покін­чити із землеволодінням російських вельмож і чиновників. Гетьман видав старшині спеціальний універсал, щоб вона спонукала росій­ських землевласників спродувати свої маєтки в Україні за прийнят­ною ціною.

Д.Апостол добився передання судових справ у відання місцевих судів. Генеральному суду поверталися функції вищої судової інстанції, хоч нею фактично продовжував залишатися російський монарх. Тим самим підривалась незалежність українського судочинства й посилювалася влада центру. Гетьманська інструкція 1730 р. чітко визначила компетенцію різних судових установ та їх чисельний склад. Гетьман планував створити новий єдиний кодекс законів для всієї Гетьманщини.

При всій своїй реформаторській діяльності гетьману не вдалося вберегти козаків, селян і міщан від примусових робіт і виконання вій­ськового обов’язку далеко від домівок. Але в цілому за гетьманування Д.Апостола внутрішнє життя України стабілізувалося. Прості люди від­чули себе захищенішими від зловживань властей і багатих землевласни­ків, старшина отримала назад старі маєтності, а торгівці дістали нові можливості для занять ремеслами, промислами й торгівлею.

Після смерті Д.Апостола російський уряд 16 років не дозволяв обирати гетьмана. У 1750 р. за рішенням імператриці Єлизавети Петрівни (1741-1761 рр.) було обрано останнього гетьмана козаць­кої України Кирила Розумовського (1750-1764 рр.). Цей крок імпе­ратриця зробила під впливом старшого брата Кирила Розумовсько­го — Олексія. Його, простого козака, за гарний спів взяли до при­дворної капели, де на нього звернула увагу Єлизавета. Олексій Ро- зумовський став її фаворитом, а з 1742 р. — чоловіком.

■ К.Розумовський докладав багато зусиль для розширення автоно­мії Української держави, добивався спадковості гетьманства. Але в умовах централістичних прагнень Російської імперії подальший розвиток української автономії був неможливим.

Остаточне скасування української державності

У 1762 р. престол зайняла Катерина II, прибічниця централізму, яка низкою заходів остаточно знищила автономний устрій України:

• у 1764 р. ліквідовано гетьманство, вся повнота влади зосере­дилася в руках Малоросійської колегії;

• у 1775 р. знищено Запорозьку Січ. її землі були роздані цар­ським фаворитам, вельможам, генералам. Доля запорозьких козаків склалася по-різному: 25 тис. козаків згодом переселено на Кубань,

4. Українська національно-визвольна війна. Козацько-гетьманська держава 131

5. тис. запорожців отримали політичний притулок у Туреччині і за­снували там Задунайську Січ (1775-1828 рр.), значна кількість запорож­ців отримала статус селян;

Ф у 1781-82 рр. ліквідовано поділ України на полки і створено губернії;

• у 1783 р. запроваджено кріпосне право в Україні. Цього ж року було ліквідоване українське козацтво як стан. Замість козаць­ких полків створювалися полки російської регулярної армії. Коза­ків перевели в селянський стан, а приблизно 10 тис. заможних ко­заків отримали грамоти дворян і офіцерські чини в російській армії.

Місія Василя Капніста

У відповідь на наступ царизму на українську державність, скасуван­ня її автономії серед патріотично налаштованої української старшини виникла думка вдатися до іноземної інтервенції. Речником цієї групи виступив відомий на той час громадський діяч і літератор Василь Капніст. У1791 р. він таємно їздив до Берліна, де просив допомоги у Прусії проти московського абсолютизму. Однак ця спроба виявилася невдалою.

Таким чином, у результаті політики російського царизму в Україні було ліквідовано гетьманство, Запорозьку Січ, полковий військовий і адміністративно-територіальний устрої. Україна стала звичайною провінцією Російської імперії.

Українському народу через несприятливі політичні умови, че-

?рез недостатню внутрішню консолідацію не вдалося зберегти свою державність. Але збереглася в Україні державно-національна тра- ф диція, ідея незалежної соборної української держави, і цілі по­коління боролися і вмирали за цю ідею.

Приєднання до Росії південних регіонів України та Криму

У результаті перемоги Росії в російсько-турецьких війнах у 1783 р. Кримське ханство було ліквідоване, і всі його території ввійшли до складу Російської імперії. Почалася активна колонізація південних земель Укра­їни, які отримали назву Новоросії. Прагнучи якомога швидше заселити и освоїти ці землі, уряд Катерини II сприяв переселенню сюди сербів, німців, молдаван, вірмен, греків та інших народів. Українці та росіяни на кін. XVIII ст. складали 80% переселенців зазначених областей.

Виникли нові міста — Олексацдрівськ (Запоріжжя, 1770), Херсон (1778), Севастополь (1783), Катеринослав (1787), Миколаїв (1789), Одеса (1794).

Вихід до Чорного моря, освоєння Півдня сприяли економічному Розвитку Росії та України. Україна поступово перетворюється на жит­ницю Європи.

& Вправа №11

1. Охарактеризуйте діяльність гетьмана І.Мазепи.

2. Розкрийте причини шведсько-українського союзу 1708 р.

3. Які наслідки для України мав перехід І.Мазепи і частини козацтва на бік Карла XII?

4. Коли відбулася Полтавська битва?

а) 27 червня 1709 р.

б) 1 квітня 1708 р.

в) 22 жовтня 1709 р.

5. Назвіть заходи Катерини 11 ио остаточній ліквідації автономного уст­рою України.

6. Коли і в результаті яких подій відбулося приєднання території Крим­ського ханства до Російської імперії?

7. Яке значення для України і Росії мало приєднання Криму?