Практичні завдання

Завдання 1. Порівняти ДВ звичайної скріпки та полотна Рембрандта.

Написати усі відомі способи нестандартного використання скріпки у повсякденному житті.

Завдання 2. Розвиваємо власну креативність.

1. Розбудіть у собі дитину: згадайте на яких поверхнях ви малювали – на шпалерах, на холодильнику; як із сірникових коробок зробили шифоньєр для ляльки; як повільно ви їли кашу, уявляючи, що це космічний корабель. Усі згадані моменти варто записати.

2. Спомини: пригадайте щось таке із дитинства, де ви були не таким як усі. Наприклад, вам сказали не робити дурниці, бо вони не личать слухняній дитині; варто пригадати коли і у який момент ви таке почули.

3. Встановлення контакту із внутрішньою «дитиною»: варто листуватися зі своєю внутрішньою «дитиною» і писати все, що тільки прийде на ум. Півгодини на день такого листування надасть життю нових фарб.

4. Навчитися бачити речі не такими, як усі. Наприклад, у японській філософії є така практика: людина сідає перед каменем і проводить біля нього 5-7 днів. Щодня у камені розкривається щось нове. Чи, перед тим, як почати щось ліпити із глиби мармуру, скульптор розмовляє з ним, запитує, ким хоче стати цей мармур і тільки тоді починає працювати. Знайдіть який простий предмет і поспілкуйтеся з ним. Усі знахідки запишіть.

2. Технологія розробки рекламних текстів

2.1. Рекламний текст як комунікативна одиниця

Рекламний текст – це текст, що містить рекламну інформацію. Він має ознаки: по-перше, містить інформацію про фізичну чи юридичну особу; про товари, ідеї тощо; по-друге, призначений для певного кола осіб; по-третє, він покликаний формувати чи підтримувати інтерес до фізичної, юридичної особи, товару, послуги; по-четверте, сприяє реалізації товарів, послуг тощо.

У рекламі текст не може бути зрозумілим як лінійна послідовність знакових, і лише вербальних, одиниць. Для нього суттєва не лише категорія зв’язності, скільки категорія цілісності – смислова і комунікативна єдність.

Привабливість рекламного тесту визначають не художньо-зображувальні елементи чи гарна словесна форма, а точність, яскравість і доступність рекламного образу, багатообразність і спрямованість асоціативних зв’язків, композиція, що максимально працює на комунікацію.

Рекламний текст – складне семіотичне ціле, що представляє собою вільну – як лінійну, так і нелінійну – послідовність знакових одиниць, максимально прилаштоване для виконання головного завдання – просування на ринок рекламованого продукту.

Залежно від форми рекламної комунікації і набору структурно-семантичних компонентів можна виділити чотири типи рекламних текстів.

1. Вербально-комунікативний тип: головним засобом комунікації є слово, форма комунікації – письмова.

2. Вербально-візуальний тип: семантика, виражена словом, доповнюється візуалізованим компонентом.

3. Аудіо-вербальний комунікативний тип: у даному випадку ускладнення текстової структури йде за рахунок таких комунікативних каналів, як говоріння і слухання.

4. Мультимедійний комунікативний тип (аудіо-вербально-візуальний): тестова структура ускладнена рухомим відео рядом, створюються різні зони уваги.

Три складові рекламного тексту.

Як будь-яка багато знакова система, рекламний текст має три складові: синтактика, семантика, прагматика.

З точки зору синтактики, рекламний текст має формульний характер. Формула реклами містить чотири елементи: AIDA - Attention, Interest, Desire, Action.

Attention – інтригуюча ключова фраза, заголовок (не більше 4-5 слів).

Interest- повідомлення про властивості товару (2-3 речення). Desire – вплив, мета якого викликати бажання споживача володіти товаром; найчастіше існує у вигляді слогану чи зображувального елементу. Action – фінал рекламного тексту, що містить у одній фразі увесь смисл повідомлення.

Семантика. Будь-яка семіологічна система є системою значимостей, але споживач споживач міфу сприймає значення за систему фактів: міф сприймається як система фактів. Рекламні тексти відносяться до емотивного типу висловлювання, тобто зверненого до інтуїції та почуттів споживача.

Прагматика. За словами американського семіотика Ч.У. Моріса, прагматика – це дисципліна, що вивчає відношення знаків до їх інтерпретаторів.