
- •1/ Епідемічний процес як предмет епідеміології (визначення, ланки)
- •2/ Обєкт предмет метод епідеміології
- •3/Характеристика комплексного епідеміологічного методу дослідження
- •4/Первинні рушійні сили епід.Процесу
- •5/Вторинні рушійні сили епід.Процесу
- •6/ Джерело збудника інфекції (визначення, види)
- •7/ Джерело збудника (визначення – попереднє пит., категорії)
- •21 Виявлення інфекційного хворого
- •46.Методи стерилізації
- •49.Активна імунізація,показання
- •50.Препарати для активної імунізації
- •52.Поняття « холодового ланцюга»-
- •53.Пасивна імунізація, покази до проведення
- •56. Календар профілактичних щеплень України
- •57. Види щеплень . Їх характеристики
- •58.Планові щеплення та їх організація
- •59 Щеплення за епідемічними показаннями
- •60. Перелік медичних проти показів до щеплень перелік медичних протипоказів до проведення профілактичних щеплень
- •61.Несприятливі події після імунізації . Їх облік
- •63.Поствакцинальні ускладнення
- •71. Характеристика ланок епідемічного процесу при кору та протиепідемічні заходи в осередку.
- •72. Характеристика ланок епідемічного процесу при грипі та протиепідемічні заходи в осередку.
- •73. Характеристика ланок епідемічного процесу при менінгококовій інфекції та протиепідемічні заходи в осередку.
- •74. Характеристика ланок епідемічного процесу при туберкульозі та протиепідемічні заходи в осередку.
- •75. Характеристика ланок епідемічного процесу при малярії та протиепідемічні заходи в осередку.
- •76. Характеристика ланок епідемічного процесу при гепатиті в та протиепідемічні заходи в осередку.
- •77. Характеристика ланок епідемічного процесу при гепатиті с та протиепідемічні заходи в осередку.
- •78.Характеристика ланок епідемічного процесу при віл-інфекції та протиепідемічні заходи в осередку.
46.Методи стерилізації
Стерилізація- повне очищення від мікроорганізмів шляхом використання фіз. чи хім. факторів. Етапи стерилізації: дезінфекція, передстерилізаційна очистка (механічна, хімічна, автоматична), стерилізація. Методи стерилізації: фізичний- паровий (в автоклавах), повітряний, радіаційний (гама установки, прискорюваяі електронів), за допомогою ІФЧ випромінювання, високочастотного коливання, фільтрування, мембранна фільтрація. Хімічний (6% р-н пероксиду водню, 1% Дезоксон-1, 2,5% глутаровий альдегід, пари р-ну формальдегіду в етиловому спирті), газовий- гази або суміш газів із використання аьо ьез використання температурного фактора ,тиску ,вологи; кип’ятінням + газо повітряним;тиндалізація- 5-6 разове нагрівання до 56-58 С на водяній бані на протязі 1 год.,у перервах в термостаті при 37С на протязі 1,5-2 год.для проростання спор мікробів,які залишилися не вбитими; використовується для матеріалів,що не витримують дію високих температур.
47. Фізичні методи стерилізації: - паровий (в автоклавах),діючий агент – насичена пара під тиском, повітряний- в повітряних стерилізаторах,діючий агент- сухе,гаряче повітря, радіаційний- герметичні установки з радіоактивним джерелом випромінювання (гама установки, прискорювачі електронів),доза 2,5кДж/кг, за допомогою ІФЧ випромінювання, високочастотного коливання, фільтрування( для термолабільних речовин), мембранна фільтрація.
48. Види імунітету ,їх характеристика
Імунітет: вроджений і набутий, набутий є:природний ,штучний.Природний: активний-післяінфекційний,проепідемічування;пасивний- одержання антитіл через плаценту,одержання антитіл при грудному вигодовування.Штучний: активний- вакцинація;пасивний- одержання антитіл при введенні імуноглобулінів,сироваток.Ще є імунітет : видовий,індивідуальний ,колективний.
49.Активна імунізація,показання
Активна імунізація-метод специфічної профілактики,з допомогою якого створюється
несприйнятливість організму до інф.захворювань з використанням вакцин.
Види вакцин:1.Вакцини з мікробів вбитих:нагріванням,обробкою ацетоном,спиртом,формаліном.2.Вакцини,які складаються з живих атенуйованих мікробів.3.Анатоксини.4.Хімічні вакцини.
Покази:1.Планові(масові і селективні).2.За епід. показами:-Екстренна профілактика правцю і сказу.-При загрозі завозу,заносу,поширення інфекції.-У вогнищах інф. Захворювань.- При виїзді на території небезпечні в епід. відношенні.
50.Препарати для активної імунізації
Вакцини (Vaccina) – біологічні препарати, призначені для активної (профілактичної) імунізації людей та тварин. Вони бувають:
Живі ослаблені, атенуйовані (vaccinum vivum) – вакцини, що виготовлені шляхом штучного зниження вірулентності збудників шляхом багаторазового пасажу їх через організм тварин (атенуація) або тривалим культивуванням на поживних середовищах (старакультура), в яких поступово вичерпуються поживні речовини,використання методів генної інженерії,результатом якої є рекомбінантиіз зниженою вірулентністю. При цьому відбирають штами зі зниженою вірулентністю, але високо імуногенні. В умовах глибокого вакууму при низьких температурах вакцини висушують (ліофілізація). В медичній практиці живі вакцини застосовують для профілактики туберкульозу, поліомієліту, епідемічного паротиту, кору, сибірки, грипу, туляремії, бруцельозу, жовтої гарячки, сказу й інших хвороб. При введенні в організм вакцинні штами збудників розмножуються, проникають в лімфатичні вузли та інші імунокомпетентні органи і тканини організму, викликають утворення організмом специфічних антитіл. Імунітет після їх введення найбільш напружений і тривалий (до 10 років при деяких інфекціях).
Живі вакцини випускають в запаяних у вакуумі ампулах, у вигляді сухих препаратів, однорідних пористих таблеток або порошків білого чи жовтуватого кольору.
Убиті, інактивовані вакцини (vaccinum mortuum) – комбінація з кількох антигенів, зяких одні є основними і викликають продукцію антитіл, інші – допоміжними і стимулюють їх продукцію. Для приготування інактивованих вакцин використовують високоімуногенні штами мікробів, які вбивають нагріванням, дією формаліну, спирту, ацетону. В медичній практиці вони застосовуються для профілактики кашлюку, висипного тифу, черевного тифу. Убиті вакцини потрібно вводити повторно декілька разів. Вони довше зберігаються до їх введення (1-2 роки), мають менше побічних дій, ніж живі. Після щеплення убитою вакциною виробляється відносно напружений імунітет на 10-12 місяців, що вимагає більш частого повторного їх введення у порівнянні з живими вакцинами. Убиті вакцини випускають в рідкому і сухому вигляді в ампулах.
Хімічні вакцини – препарати, щомістять антигени мікробних клітин у чистому вигляді. Їх виготовляють з допомогою складної хімічної і ферментативної обробки бактерійних культур. В практиці масової імунізації населення широко не використовують, оскільки епідеміологічна ефективність їх ще недостатньо вивчена.
Для створення штучного активного імунітету проти хвороб, що спричинені мікроорганізмами, які продукують екзотоксин, використовують анатоксини (anatoxina) – екзотоксини, які позбавлені токсичних властивостей, але зберігають антигенні (імуногенні). Їх виготовляють з екзотоксинів шляхом обробки 0,4% розчином формаліну, температурою 40ºС при експозиції 40 днів. При підшкірному введенні адсорбованого на гідроксиді алюмінію анатоксину утворюється "депо" антигену і відбувається поступове і повільне його розсмоктування, що дає можливість організму виробити стійкий тривалий імунітет, не даючи при цьому значних (пірогенних) реакцій.
У медичній практиці використовують дифтерійний, правцевий, ботуліничний, стафілококовий та гангренозний анатоксини. Їх випускають у вигляді рідини з осадом гідроксиду алюмінію білого або злегка бурого кольору.
Генно-інженерні вакцини отримують з антигенів, які синтезовані у рекомбінантних бактеріальних системах (E. coli), дріжджах, вірусах. Їх використовують проти вірусного гепатиту В, грипу, герпетичної інфекції, малярії.
Новим напрямком у медицині є розробка препаратів, що містять антиідиотипові антитіла, які можуть імітувати протективні антигени мікроорганізмів – так звані антиідиотипові вакцини. Вони перспективні відносно ВІЛ-інфекції. Перспективними являються і т. зв. штучні або синтетичні вакцини.Штучні вакцини- препарати ,отримання яких ведеться в 2 напрямках:1)синтез структур моделюючих природні антигени 2)створення природних антигенів яких немає у природі.Отримання комплексних молекул з гаптена і носія(поліелектроліт)
Розрізняють вакцини однокомпонентні (моновакцини) і багатокомпонентні, з кількома антигенами різних мікробів (полівакцини або асоційовані препарати).
51. Види вакцин, їх зберігання.
Вакцини поділяються на корпускулярні живі(сибірки, БЦЖ, кору, паротиту, чуми, туляремії, жовтої лихоманки, поліомієліту, грипу, краснухи, сказу (Себіна)., корпускулярні убиті або інактивовані (проти кашлюку, кліщового енцефаліту, черевного тифу, сказу (Солка), Ку-лихоманки, лептоспірозів)., хімічні(черевнотифозна, паратифозна, менінгококова)., анатоксини (дифтерійний, правцевий, ботулінічний, стафілококовий, холерний)., синтетичні рекомбінантні (проти HbsAg, грипу, кору, поліомієліту,), генетичні вакцини (туберкульозу, ВІЛ-інфекції, малярії, лейшманіозу).Пасивна імунізація проводить ся за допомогою сироваток і імуноглобулінів.
Збереження вакцини здійснюється в холодильнику при температурі від 2 до 8 °C, з достатнім корисним об‘ємом, призначеним тільки для зберігання вакцин. Холодильник обладнується термометром або датчиком температури.Забороняється збереження вакцини в дверній панелі холодильника.Контроль за температурним режимом збереження вакцин здійснюється 2 рази на добу. Покази термометра або датчика температури заносяться до журналу реєстрації температури в холодильнику При відключенні холодильника вакцини зберігаються в термоконтейнерах із холодоелементами. Вакцина, що зберігалась в умовах порушення "холодового ланцюга", не може бути використана і підлягає знищенню. Для транспортування вакцин протягом 1-3 годин термоелемент охолоджується в холодильнику. Не допускається прямого контакту вакцини з холодоелементом, який був заморожений до температури 0о С. Між ємністю з вакциною та замороженим холодоелементом повинен бути бар’єр з повітря або термоізоляційного матеріалу