21 Виявлення інфекційного хворого

1.Активне( при здійсненні профоглядів певних груп населення в осередках інфек.захворювань, при проведенні подвірних(квартирних) обходів у населених пунктах

2.Пасивне(відбувається в поліклініці або вдома – коли хворий сам звертається за медичною допомогою. В разі пізнього звернення - ізоляція і госпіталізація може бути невчасною

Після постановки діагнозу (попереднього або остаточного) лікар повинен заповнити картку екстреного повідомлення про виявлення інфекційного хворого( форма 058/о). Так, картку   направляють до санепідстанції не пізніше ніж через 12 годин з моменту виявлення хворого.  Одночасно інформацію необхідно передати по телефону.

Картка повинна бути заповнена розбірливо, без пропусків. Прізвище і ім’я медпрацівника, що посилає повідомлення, слід писати чітко і повністю. Діагноз пишуть по-латині або українською мовою на вибір особи, що заповнює картку. Якщо діагноз точно не встановлено, пишуть «є підозра на відповідне захворювання» або в кінці гаданого діагнозу ставлять знак запитання, наприклад, «підозра на черевний тиф» або «черевний тиф?»

(сам зразок карти в підручнику на стор. 141

22 Форми ізоляції інфекційних хворих

1.Загальні палати

2.Боксовані палати

3.Відкрита бокс палата(розділена перегородками, які не досягають стелі

4.Закритий бокс(палата, що розділена суцільними перегородками)

5.Шлюзовані палати(окремі палати з пеоредбоксником та санвузлом, що мають вихід у загальний коридор

6.Бокси системи Мельцера(з ізольованим зовнішнім входом – він же і вихід-, тамбуром. Санпропускником і санвузлом

7.Палати з відємним тиском

23 Осередок інфекційної хвороби – територія, у межах якої здійснюється передача збудника від ДЗІ до сприйнятливого організму.

Тривалість існування визначається:

1.Тривалістю існування ДІЗ

2.Ефективністю і тривалістю реалізації механізму передачі збудника інфекції

3.Кількістю сприйнятливих осіб, які потенційно можуть бути задіяні в інфекційному процесі

Межі залежать від наступних обставин

1.Контагіозності інфекції

2.Активності мех..передачі

3.Санітарної культури населення

4.Рівня сан-гігієнічних умов даної території

Термін існування осередку визначається максимальним інкубаційним періодом від дня ізоляції останнього хворого

24 Метою обстеження осередку інфекційної хвороби є:

1.Виявлення джерела

2.Зясування шляхів поширення збудника

3.Проведення заходів з ліквідації осередку

Етапи

1.Власне епідеміологічне обстеження

- аналіз даних про всіх захворілих на території осередку та їх госпіталізацію

- вивчення причин виникнення осередку

- оцінка своєчасності та повноти проведених в осередку заходів

- розроблення додаткових заходів щодо ліквідації осередку

2.Висновки після ліквідації осередку.Оцінка ефективності проведених заходів.

25 1.Своєчасне виявлення хворих. Носіїв та їх знешкодження

- санітарна охорона морських, повітряних, сухопутніх кордонів

- епідеміологічне спостереження

- сан-епідеміологічна розвідка

- періодичне обстеження на заразоносійство осіб окремих професій та перехворілих

2.Заходи відносно джерел збудника інфекційних хвороб:

- епізоотологічне спостереження

- сан.-ветеринарні заходи

- профілактична дератизація

3.Заходи відносно щляхів передачі збудників

1.Загальносанітарні

-комунальний благоустрій територій та житла

- водопостачання

- харчування

- банно-пральне обслуговування

- особиста гігієна

2. Профілактична дезінфекція та дезінсекція

4.Заходи по підвищенню несприятливості людей до захворювання

- планові щеплення

- щеплення за епід показами при загрозі занесення інфекційних захворювань

- неспецифічні заходи укріплення здоров’я

26 1.Заходи відносно джерел збудника інфекції

- ізоляція та госпіталізація хворих

- ізоляція та санація заразо носіїв

- винищення хворих тварин, що втратили господарську цінність

- ізоляція тварин, що зберегли госп. Цінність, знешкодження іх продуктів

- дератизація

2.Заходи відносно осіб, що спілкувалися з хворим

- Активне виявлення хворих, носіїв та їх ізоляція:опитування, термометрія, лабораторне, інструментальне, клінічне дослідження

- Медичний нагляд, обсервація, карантинізація

3.Заходи відносно шляхів передачі збудника

- посилення загально санітарних заходів у відповідності до соціальних і приподних особливостей вогнища та біологічних властивостей збудника

- дезінфекція та дезінсекція за епідпоказами: заключна, поточна

4.Заходи по попередженню захворюваності( підвищення індивідуальної несприйнятливості)

- експрес профілактика:серо-, фаго-, антибіотико-, хіміо- )

- щеплення за епідпоказами у вогнищі інфекції

27 МПЗІ – процес переміщення збудників від ДЗІ до сприйнятливого організму, що виник в процесі еволюції

Фази

1.Виділення збудника від джерела

2.Перебування його у зовнішньому середовищі

3.Проникнення до сприйнятливого організму

28.Процес переміщення збудників від ДЗІ до сприйнятливого організму, що виник у процесі еволюції, називається механізмом передачі збудників інфекції. Розрізняють горизонтальний і вертикальний спосіб передачі. Горизонтальна передача збудників реалізується фекально-оральним, аерогенний, трансмісивним, контактним (прямим і непрямим) механізмами, що здійснюються у три фази: виділення від ДЗІ, перебування у зовнішньому середовищі, проникнення до сприйнятливого організму.Вертикальний механізм (гермінативний, внутрішньоутробний, трансплацентарний) забезпечує передачу збудників від матері до дитини.

29.Об’єкти довкілля, за допомогою яких збудники передаються від ДЗІ до сприйнятливого організму, називаються чинниками передачі. До неживих чинників передачі належать вода, харчові продукти, предмети побуту, одяг, руки, медичний інструментарій та інші. Живими чинниками передачі (живими переносниками збудників) є представники типу членистоногих (комарі, кліщі, воші, блохи, москіти, тощо). Реалізація механізму передачі в конкретних умовах місця і часу називається шляхом передачі збудників. Шлях передачі збудників отримує назву від кінцевого чинника передачі, з яким збудники потрапляють до сприйнятливих організмів, які є третьою ланкою ЕП.Для фекально-орального механізму характерні водний, харчовий, контактно-побутовий шляхи , для аерогенного – повітряно-краплинний , повітряно-пиловий шляхи передачі збудників .

30.Живими чинниками передачі (живими переносниками збудників) є представники типу членистоногих (комарі, кліщі, воші, блохи, москіти, тощо).Механізм передачі збудника за допомогою переносників- кровосисних комах носить назву трансмісивного. Живі переносники можуть передавати збудників механічним( збудники в організмі переносника не розмножуються,не проникають в порожнину тіла,а зберігаються лише на поверхні тіла певний час- некровосисні мухи) і біологічним (в організмі переносника збудники розмножуються, нагромаджуються або проходять фазу розвитку –комарі,кліщі, блохи, воші, москіти) способами передачі.

Зараження людини відбувається за допомогою двох механізмів : інокуляції та контамінації.Іокуляція- передача збудника проходить через колючо-ріжучий ротовий апарат переносника під час укусу( механічна – з поверхні ротового апарату переносника, специфічна- із середини організму членистоногих, де збудники розмножилися чи проходили фазу розвитку).Контамінація-передача збудника з будь-якої ділянки тіла комах, крім колючо-ріжучого ротового апарату ( механічна –переносник забруднює харчові продукти збудниками з поверхні свого тіла-крильця,лапки,черевце, специфічна- переносники забруднюють шкірні покриви і слизові оболонки людини своїми екскрементами чи іншими виділеннями ,в яких є збудники, людина втирає цей матеріал через мікротравми).

31. Дератизація – комплекс заходів боротьби з гризунами як резервуарами та ДЗІ інфекційних (паразитарних) хвороб для людини, а також тими, що заподіюють істотні економічні збитки. Дератизацію залежно від мети та способу проведення поділяють на профілактичну і винищувальну. Профілактичну дератизацію проводять з метою недопущення реалізації ризиків стикання з гризунами у місцях проживання і діяльності людей шляхом організації санітарно-гігієнічних, санітарно-технічних й агротехнічних заходів. До санітарно-гігієнічних заходів належать правильне збирання та своєчасне видалення харчових залишків, сміття, підтримання належного санітарного стану території та приміщень, зберігання харчових продуктів за умов, коли гризуни не мають до них доступу. Санітарно-технічні заходи передбачають створення гризунонепроникливості житлових будинків та приміщень різного призначення (захист вікон та отворів підвальних і напівпідвальних приміщень металевими сітками, використання для будівництва суцільних блоків, тощо). Агротехнічні заходи проводять у сільській місцевості для позбавлення гризунів кормової бази (своєчасне і без втрат збирання врожаю, захист скирт соломи чи сіна канавами, зберігання врожаю в герметичних приміщеннях, тощо).

Винищувальна дератизація – це комплекс заходів для звільнення території (об’єктів) від гризунів шляхом їх винищення.

32. Дератизація – комплекс заходів боротьби з гризунами як резервуарами та ДЗІ інфекційних (паразитарних) хвороб для людини, а також тими, що заподіюють істотні економічні збитки.Комплекс профілактичних та винищувальних заходів передбачає використання різних методів дератизації: механічних, хімічних і біологічних.

1. Механічний метод (використання капканів, пасток, тощо) є найдоступнішим для населення, на харчових підприємствах, у ДДЗ і ЛПУ.

2. Хімічний метод полягає у використанні отруйних речовин – родентицидів або ратицидів (від лат. rattus – пацюк) у вигляді отруєних принад; запилення отрутами нір, ходів, стежок та інших місць; газації, при якій хімічні речовини (фуміганти) потрапляють до легень гризунів при вдиханні. У практиці дератизації хімічний метод боротьби з гризунами найпоширеніший. Для хімічної дератизації застосовують кишкові отрути (гліфтор, цинку фосфід, монофторин, фторацетамід, ратиндан, зоокумарин), фуміганти (метилу бромід, сірчаний ангідрид хлорпікрин, препарати синильної кислоти – циклон Б і Д ).

3. Біологічний метод базується на застосуванні патогенних для гризунів мікроорганізмів (бактерій, (відповідно до нормативних документів). 3. Оцінка ефективності дератизації.

вірусів, грибів), якими обробляють харчові принади. До біологічного належить і генетичний метод – випуск в природну популяцію гризунів попередньо стерилізованих самців. Біологічним методом є також «заступництво», що забезпечується природними ворогами мишоподібних гризунів – хижими ссавцями і птахами

33. Для боротьби з членистоногими, які є переносниками збудників інфекційних хвороб чи наносять шкоду людині, застосовують комплекс заходів, який називається дезінсекцією, що складається з профілактичних та винищувальних заходів. Метою ПфЗ є створення умов, що несприятливі для життя і розмноження членистоногих на об’єктах чи в умовах, де вони становлять епідеміологічну чи народногосподарську небезпеку

34.Для винищення членистоногих застосовують декілька методів.

Механічний метод – механічне видалення комах із об’єктів за допомогою липкого паперу, порохотяга, щіток, прибирання території та інших механічних засобів.

Фізичний метод – застосування впливу високих температур: кип’ятіння, обробка насиченою водяною парою в камерах; струм ультрависокої частоти, ультразвук, тощо.

Біологічний метод полягає у використанні біологічних ворогів членистоногих: мікроорганізмів, птахів, риб.

Хімічний метод, що найчастіше використовується, передбачає використання хімічних речовин, що знищують комах (інсектициди), кліщів (акарициди), личинок (ларвіциди), яйця комах (овоциди). Хімічні речовини, що призначені для відлякування комах, називаються репелентами, а ті, що приваблюють, – атрактантами. За способом проникнення в організм і дією на комах вони поділяються на кишкові (проникають у кишківник), фуміганти (проникають у дихальну систему), контактні (проникають через кутикулу) і системні.

Комбінований метод передбачає проведення дезінсекції з одночасним застосуванням декільком зазначених вище методів.

Ефективність дезінсекції оцінюють за щільністю комах на об’єктах довкілля.

35.Профілактична дезінфекція проводиться з метою запобігання виникнення інфекційних захворювань при відсутності явного ДЗІ, але коли не виключається ймовірність його присутності в даний час або появи у подальшому. Профдезінфекція у плановому порядку проводиться у ЛПУ; ДДЗ і школах; місцях загального користування і скупчення людей (вокзалах, готелях, гуртожитках, громадських вбиральнях, перукарнях, лазнях, басейнах, тощо); підприємствах харчової промисловості та громадського харчування, переробки тваринної сировини; водопровідних станціях; очисних спорудах.Способи профдезинфекції:

-знезараження питної води

-термічна обробка продуктів харчування

-знезараження господарсько-побутових стічних вод

-Механічне видаленя пилу(вологе прибирання)

-дотримання протиепідемічного режиму в дитячих дошкільних закладах ,школах ,гуртожитках,ЛПЗ.

36.Осередкова дезінфекція проводиться з метою ліквідації епідемічного осередку у сім’ї, гуртожитку, ДДЗ чи учбовому закладі, ЛПУ, в іншому місці, де наявні ДЗІ. Розрізняють дві форми осередкової дезінфекції: поточну і заключну.

Поточна дезінфекція проводиться з метою попередження поширення збудників навколо ДЗІ, й виконується протягом усього періоду заразливості хворого (носія): до його госпіталізації чи одужання; до повної санації носіїв; до зняття перехворілих з диспансерного обліку. Медичний працівник, який першим виявив хворого в осередку інфекційного захворювання, організовує дезінфекційні заходи. За місцем проживання хворого їх проводять оточуючі особи (родичі).

Форма і обсяги проведення осередкової поточної дезінфекції є наступні: знезараження приміщення (вологе прибирання з використанням миючих засобів); кип’ятіння посуду (2 % розчин соди) і білизни (2 % миючий засіб) перед пранням – 15 хв.; миття предметів догляду з милом або розчином миючого засобу; знезараження виділень киплячою водою у співвідношенні 1:3 протягом 1 години; миття посуду для збору виділень гарячою водою ззовні та всередині.

Регламентовано обов’язковий контроль поточної дезінфекції в осередках черевного тифу та паратифу В, шигельозів, туберкульозу, дифтерії, грибкових захворювань, при інших інфекціях – за епідемічними показаннями.

37. Заключна дезінфекція в осередку проводиться після видалення ДЗІ з осередку інфекційної хвороби (госпіталізація, смерть, видужання, зникнення з невстановленої причини); перепрофілювання інфекційного стаціонару. Знезараженню підлягає автотранспорт, яким проводилася евакуація інфекційного хворого. Заходи проводяться через 3-12 годин після виведення із осередку ДЗІ з використанням хімічного методу (обробка кімнати, де знаходився хворий, місць загального користування), може супроводжуватися забором речей для камерного знезараження.

Заключна дезінфекція обов’язкова в осередках чуми, холери, поворотного тифу, епідемічного висипного тифу, хвороби Бриля, Ку-гарячки, черевного тифу і паратифів, сальмонельозів, туберкульозу, лепри, орнітозу, дифтерії, грибкових захворювань волосся, шкіри, нігтів, тощо. При спороутворюючих інфекціях заходи проводяться за спеціальним регламентом. У випадку необхідності, крім дезінфекції, проводиться дезінсекція і дератизація. Дезінфекція в осередках карантинних інфекцій здійснюється персоналом, який забезпечений захисним одягом, що передбачений спеціальною інструкцією.

38. Дезінфекція – процес знищення або видалення з об’єктів зовнішнього середовища, що є чинниками передачі збудників інфекційних хвороб, вегетативних форм збудників бактеріальних інфекційних хвороб, а також вірусів, рикетсій, токсинів, найпростіших, грибів. Завдання власне дезінфекції є попередження чи ліквідація процесу накопичення, розмноження і розповсюдження збудників інфекційних захворювань на об’єктах довкілля. Розрізняють два види дезінфекції: профілактичну і осередкову, остання поділяється на поточну і заключну. Додатково виділяють камерну дезінфекцію речей і санітарну обробку людей. Профілактична дезінфекція проводиться з метою запобігання виникнення інфекційних захворювань при відсутності явного ДЗІ, але коли не виключається ймовірність його присутності в даний час або появи у подальшому. Осередкова дезінфекція проводиться з метою ліквідації епідемічного осередку у сім’ї, гуртожитку, ДДЗ чи учбовому закладі, ЛПУ, в іншому місці, де наявні ДЗІ. Розрізняють дві форми осередкової дезінфекції: поточну і заключну. Поточна дезінфекція проводиться з метою попередження поширення збудників навколо ДЗІ, й виконується протягом усього періоду заразливості хворого (носія). Заключна дезінфекція в осередку проводиться після видалення (усунення) ДЗІ з осередку інфекційної хвороби.

39. Розрізняють наступні методи дезінфекції: фізичний (механічний; дія високих температур; дія низьких температур; дія променевої енергії); біологічний і хімічний, вибір яких залежить від особливостей об’єкта.

Механічні прийоми дезінфекції фізичного методу забезпечують видалення патогенних мікроорганізмів шляхом витрушування, вибивання, підмітання, вологого прибирання, провітрювання, обробки приміщень порохотягом, що призводить до значного зниження мікробного обсеменіння об’єктів зовнішнього середовища, а також вентиляція і фільтрація (очищення води, повітря). Для підвищення ефективності механічні прийоми поєднують з використанням хімічних дезінфектантів і високої температури.

Найпоширенішим фізичним способом дезінфекції є висока температура у різних формах: спалювання, прожарювання, кип’ятіння, пастеризація, бучіння, дія гарячого повітря, пари. У дезінфекційних камерах використовують чотири варіанти впливу: сухе гаряче повітря (сухий жар 160-180º С); газові суміші; зволожене гаряче повітря (дезінфекційні спеціальні камери Крупіна, Сакса, тощо); зволожене гаряче повітря з пароподібним формальдегідом (пароформалінові камери АПК, ДДА, Макарова) (Додаток 2).

Дія низьких температур призупиняє життєдіяльність патогенних мікробів (заморожування харчових продуктів, сухі мікробні культури).

Дія променевої енергії використовується для знезараження повітря (прямі промені сонячного світла, ультрафіолетове опромінення), дезінфекції хірургічного, стоматологічного і перукарського інструментарію, ін’єкційних шприців і голок, аптечного, лабораторного та іншого посуду (ультразвук), дезінфекції стічних вод і сировини тваринного походження (радіоактивне випромінювання).

Біологічний метод використовується переважно для знезараження стічних вод на полях фільтрації та зрошування, сміття та відходів у компостах, біологічних камерах.

Хімічний метод базується на використанні дезінфекційних засобів у вигляді розчинів, емульсій, суспензій, порошків, паст, що викликають загибель мікроорганізмів на поверхні та всередині об’єктів і предметів оточуючого середовища, а також у повітрі й у різних субстратах (харкотиння, фекалії, гній, тощо).

40. Вимоги щодо хімічних дезінфекційних засобів є наступними: широкий спектр антимікробної дії або висока вибірковість щодо певних видів патогенних мікроорганізмів; швидка і повна розчинність у воді; дія в мінімальних концентраціях; низька вартість; швидкість дії; стійкість і тривалість зберігання; збереження активності у присутності органічних речовин, білка, поверхнево-активних речовин (ПАР), тощо; відсутність токсичної та алергічної дії на людей; відсутність агресивної, корозивної дії, що знищує колір, форму предметів.

41. На ефективність дезінфекції впливають фізико-хімічні властивості дезінфектанту; чутливість м/о до дезінфекційних засобів; експозиція, ступінь мікробного забруднення об’єктів дезінфекції, особливість об’єктів, що підлягають обробці, способи дезінфекційної обробки. Вибір способу і режимів дезінфекції визначається особливостями конкретного об’єкта дезінфекції та відповідними інструктивно-методичними документами

42. Контроль якості дезінфекції оцінюється візуальним, хімічним і бактеріологічними методами контролю. Візуальний – визначає санітарний стан об’єкту,своєчасність,метод і повноту проведення заключної чи поточної дезінфекції.Контроль за роботою дезінфекційний камер-температура,час,тиск,вологість.

Хімічний- перевірка правильності приготування деззасобів чи надлишкової його кількості за допомогою йодокрохмальної проби чи індикаторних папірців.Бактеріологічний- забір матеріалів на наявність пат флори з продезінфікованих предметів,бактеріологічні тести з культурами золотистого стафілокока ,кишкової палички.

43.Асептика- система заходів,що спрямовується на попередження потрапляння збудників інфекції у рану,тканини,органи,порожнини тла хворого при хірургічних операціях,перевязках та діагностично-лікувальних процедурах. Антисептика- комплекс лікувально-профілактичних заходів спрямованих на знищення мікроорганізмів у рані чи іншому патологічному утвореня або організмі в цілому.

44. Стерилізація – це повне звільнення об’єктів від вегетативних і спорових форм мікроорганізмів, що пов’язано з антисептикою та асептикою. Асептика – це комплекс заходів, що спрямовується на попередження потрапляння збудників інфекції у рану, тканини, органи, порожнини тіла хворого при хірургічних операціях, перев’язках і діагностично-лікувальних процедурах.Складається із трьох етапів: дезінфекції, передстерилізаційної очистки, стерилізації.

45. Контроль якості стерилізації проводиться фізичним (контроль роботи термометра, манометра, годинника), хімічним (зміна кольору або консистенції реагента) та бактеріологічним (тест-культури B.antrocoid, B.subtilis) методами. Для контролю роботи парових стерилізаторів використовують антипірин, резорцин, сірку звичайну, кислоту бензойну, маннозу, нікотинамід, сечовину; повітряних стерилізаторів – левоміцетин, винну кислоту, гідрохінон, тіосечовину.Сучасні методи контролю передбачають також використання термохімічних індикаторів, що забезпечують облік температурного режиму і експозиції як комплексний показник.