15.Поняття оборотних засобів та оборотих коштів підприєсмта їх елементний склад.

Оборотні фонди це предмети праці, які повністю спожив у кожному виробничому циклі, і повністю переносять свою вартість на вироблений продукт Оборотні кошти- це сукупність грошових коштів, що забезпечують поточну діяльність пп у сфері виробництва і у сфері обігу. Елементний склад об фондів: виробничі запаси, незавершене виробництво та напіфабрикатти власного вир-ва, витрати майбутніх періодів. Оборо́тні за́соби — засоби, що перебувають у розпорядженні підприємства і можуть бути переведені в готівку протягом одного виробничого циклу або року. Склад фондів обігу: готова продукція на складі пп, продукція відвантажені і в дорозі, грошові кошти у розрахунках.

16.Нормування оборотних коштів.

Норма оборотних коштів визначає мінімальні запаси товарно-матеріальних цінностей і розраховується в днях запасу (у відсотках від обсягу виконаних робіт, у гривнях тощо).Норматив оборотних коштів - - це грошовий вираз вартості мінімальних запасів товарно-матеріальних цінностей.Існують три методи розрахунку нормативів оборотних коштів: аналітичний (дослідно-статистичний), коефіцієнтний та метод прямого рахунку.Аналітичний метод (дослідно-статистичний) передбачає здійснення аналізу наявних товарно-матеріальних ресурсів з наступним їх коригуванням та вилученням з них надлишків.Сутність коефіцієнтного методуполягає в уточненні діючих нормативів (через коефіцієнти) відповідно до змін у виробництві в наступному періоді.Метод прямого рахункузводиться до розрахунку нормативів за кожним нормативним елементом в умовах досягнутого організаційно-технічного рівня виробництва. У практиці господарювання цей метод є основним.

22.Форми та системи оплати праці.

На основі тарифної системи підприємства можуть використовувати дві форми оплати праці: відрядну та почасову, які включають ряд систем для різних організаційно-технічних умов виробництва. Форми і системи заробітної плати , як елементи організації оплати праці встановлюють залежність величини ЗП від кількості, якості витраченої праці та її результатів. Почасова форма ЗП виражає залежність між її розміром та кількістю відпрацьованого працівником часу (мірою праці виступає відпрацьований час). Почасова оплата праці проводиться за годинними, денними тарифними ставками та місячними окладами. Системи почасової форми ЗП: -проста почасова; -почасово-преміальна; -почасово-преміальна з видачею нормованого завдання. Відрядна форма оплати праці передбачає нарахування заробітної плати робітникам залежно від кількості і якості виробленої продукції, обсягу виконаних робіт чи наданих послуг та встановленої відрядної розцінки. Системи відрядної форми оплати праці: -пряма відрядна; -непряма відрядна; -відрядно-преміальна; -відрядно-прогресивна; -акордна. Заробітна плата за системами відрядної форми оплати праці визначається на основі норм виробітку (часу) та відрядних розцінок.

17.Нематеріальні ресурси. Об’єкти промислової та інтелектуальної власності.

Нематеріальні ре­сурси виникають або завдяки новим, унікальним знан­ням у будь-якій формі, або через рідкісність ресурсів (природну чи організовану). Нематеріальні ресурси — це складова частина потенціалу підприємства, здатна забезпечувати економічну користь протягом відносно тривалого періоду.

Об промисл власності:винаходи,промислові зразки,корисні моделі,товарні знаки і знаки обслуговування. Об інтел власності: Програм забезпечення ЕОМ, банки та бази даних. Банки та бази знань.Промисловий зразок – результат творчої діяльності людини в галузі художнього конструювання. Винахід – результат творчої діяльності людини в будь-якій області технології. Корисна модель – результат творчої діяльності людини в будь-якій області технології. Товарний знак та знак обслуговуання це позначення для відмінності товарів та послуг, які виробляють або надають одні фізичні або юридичні особи, від однорідних товарів та послуг, що виробляють або надають інші фізичні та юридичні особи.. Програмне забезпечення ЕОМ – сукупність однієї або більше програм або мікропрограм..База даних – сукупність даних, матеріалів або витворів у формі, що читається машиною.База знань – сукупність систематизованих відомостей, що відносяться до певної галузі знань та можуть бути прочитані ЕОМ.

18.нематерыальны активи, їх оцінка та ефективність використання. Нематеріальні активи – це права власності і захист доступу до нематеріальних ресурсів підприємства та їх використання в господарській діяльності з метою одержання доходу. До складу нематеріальних активів включаються: - права на об’єкти промислової власності; - права на об’єкти авторського та суміжного права - права на використання нетрадиційних об’єктів інтелектуальної власності; - права на користування земельними ділянками і природними ресурсами; - монопольні права на використання рідкісних ресурсів; - права, що з’являються внаслідок укладання з іншими суб’єктами ліцензійних угод на використання об’єктів інтелектуальної власності. Правовий захист об’єктів інтелектуальної власності полягає у забороні використання нематеріальних активів без дозволу їхнього власника або їх підробки. Форма правового захисту залежить від типу нематеріального активу.Право власності на винаходи, корисні моделі та промислові зразки засвідчується патентом(забезпечує власнику: виключне право використ. винахід на свій розсуд; право забороняти іншим особам використ. винахід без дозволу власника;..) Ліцензія – це дозвіл на використання нематеріального ресурсу протягом певного терміну за обумовлену винагороду.Особливості та специфіка нематеріальних активів, що пов’язана з їх нематеріальністю, зумовлюють специфіку і складність їх оцінки та обліку. Нематеріальні активи підприємства підлягають амортизації. Нарахування амортизації здійснюється протягом терміну їх використання, який встановлюється підприємством, але не більше 20 років. Відповідно до встановленого терміну встановлюється норма амортизації. Найважливішим показником ефективності використання нематеріальних активів є рівень їх рентабельності, який обчислюється за формулою: Rн.а. = П / НА де П – прибуток, отриманий від використання нематеріальних активів; НА – вартість нематеріальних активів, грн. Згідно з міжнародними стандартами оцінки майна використовують три основних підходи до визначення вартості окремих об’єктів інтелектуальної власності та нематеріальних активів: 1. Витратний підхід – полягає у розрахунку витрат на відтворення нематеріальних активів.2. Прибутковий підхід – виходить із припущення, що економічна цінність конкретного нематеріального активу на поточний момент обумовлюється розміром доходів, які сподіваються отримати від цього активу у майбутньому. 3. Ринковий підхід включає: -метод порівняльного аналізу продажу (порівняння даного об’єкта з вартістю аналогічних об’єктів, які були реалізовані на ринку); -метод звільнення від роялті – виходить із припущення, що актив, який використовується на підприємстві йому не належить, і тому потрібно сплачувати власнику цього активу частину доходу у вигляді винагороди (роялті).

19. Персонал підприємства, його структура. Кількісні показники персоналу. Персонал – основний штатний склад працівників підприємства, які володіють необхідною кваліфікацією і виконують різноманітні виробничо-господарські функції. Персонал підприємства поділяють: - Непромисловий персонал – працівники житлово-комунальних господарств. - Промислово-виробничий персонал - персонал який займається виробництвом та його бслуговуванням. Кількісні показники персоналу підприємства: 1. Облікова (фактична) чисельність – чисельність працівників, що працюють на підприємстві на даний момент часу. До облікового складу входять усі категорії постійних, сезонних і тимчасових працівників прийнятих на роботу на 5 днів і більше, а по основній діяльності підприємства – на один день і більше. До списків включаються як фактично працюючі на дану дату працівники, так і ті, що відсутні з різних причин. Не входять до облікової чисельності і відносяться до працівників необлікового складу зовнішні сумісники, особи залучені для разових і спеціальних робіт, ті, що працюють на підставі договорів цивільно-правового характеру. Облікова чисельність персоналу щоденно враховується в табельних записах, де відзначаються присутні на роботі та відсутні з різних причин працівники; 2. Явочна чисельність – кількість працівників із спискового складу, що реально з’явились на роботу; 3. Середньооблікова чисельність визначається як середній показник за певний календарний період (місяць, квартал, рік). Середньооблікова чисельність за місяць – це сума виходів та невиходів на роботу за усі дні місяця, поділена на календарну кількість днів місяця. При цьому показники за вихідні і святкові дні прирівнюються до показників попередніх робочих днів.

20. Нормування праці. Класифікація затрат та методи її визначення. Нормування праці – це сукупність методів і прийомів із виявлення резервів робочого часу та встановлення науково-обгрунтованих норм. норми праці – це складова організація оплати праці на підпр., активний засіб забезпечення оптимального співвідношення між мірою праці та рівнем її оплати, що відповідає вимогам соціальної справедливості у розподілі фонду споживання. Процес нормування праці повинен здійснюватись з врахуванням принципів нормування. Класифікація затрат часу та методи їх вивчення. Робочий час – це законодавчо встановлений період часу, протягом якого працюючий повинен виконувати доручену йому роботу на підприємстві, в установі, в організації (40 годин на тиждень). Робочий час виконавця поділяється на час роботи та час перерв з різних причин, за виключенням обідніх перерв. Для визначення науково обґрунтованих норм праці затрати робочого часу вивчають за такими елементами: 1.Час роботи: а) з виконанню виробничого завдання: -підготовчо – заключний час, -основний час, -допоміжний час, -час обслуговування робочого місця. При цьому основний та допоміжний час разом називають оперативним часом. б) не обумовленої виконанням виробничого завдання. 2. Час перерв: а) регламентованих: -час перерв, обумовлених технологією та організацією виробництва; -час на відпочинок; -час на особисті потреби. б) нерегламентованих: -час перерв із–за порушень трудової дисципліни; -час перерв із організаційно–технічних причин.

21. Види норм праці. Трудомісткість продукції, фактори її зростання. Види норм праці: 1. Норма часу (N_часу ) – кількість затрат праці, необхідної для виготовлення одиниці продукції або виконання одиниці роботи. 2. Норма виробітку (N_вироб ) – кількість одиниць продукції або обсягу робіт, яка повинна бути вироблена за одиницю часу. 3. Норма обслуговування – кількість одиниць обладнання, робочих місць, площ, яка підлягає обслуговуванню одним працівником або бригадою протягом одиниці робочого часу, наприклад зміни. 4. Норма чисельності – встановлена чисельність працівників певного професійно – кваліфікаційного складу, яка необхідна для виконання певного обсягу робіт. Використовується для нормування чисельності допоміжних робітників та працівників управління. 5. Норма підлеглості – оптимальна кількість осіб, підлеглих одному керівникові. Застосовується для визначення кількості посад керівників (бригадирів, майстрів, начальників змін тощо). 6. Нормоване завдання – розрахунковий обсяг робіт, який повинен виконати працівник (колектив) за певний час (місяць, зміну). Трудомісткість продукції (робіт) – відображає затрати продуктивної праці на одиницю продукції в натуральному виразі (обсягу виконаних робіт). Види трудомісткість:1) технологічна 2) обслуговування 3) виробнича 4) управління 5) повна Фактори зростання продуктивності праці – це вся сукупність рушійних сил і причин, що призводять до зростання продуктивності праці. Виділяють три групи факторів зростання ПП: 1) соціально-економічні – визначають якість використовуваної робочої сили (рівень кваліфікації, професіоналізм, відповідальність, здоров’я, професійна придатність, моральність, дисциплінованість тощо); 2) матеріально-технічні – характеризують якість засобів виробництва (прогресивність техніки, технологій, використання нових матеріалів, видів енергії тощо); 3) організаційно-економічні – відображають якість поєднання робочої сили і засобів виробництва (прогресивні зміни в організації і управлінні виробництвом, впровадження автоматизованих систем управління, покращення умов праці тощо).

23. Характеристика та принципи організації виробничого процесу. Виробничий процес-це цілеспрямоване постадійне перетворення вихідної сировини та матеріалів у готову продукцію, яка призначена для споживання та подальшої переробки( виготовлення друкарської форми, брошурування, отримання відбитків…) Види виробничих процесів: - основні виробничі процеси- це процеси, які безпосередньо пов’язані з перетворенням предметів праці у готову продукцію. -допоміжні виробничі процеси лише сприяють безпосередній роботі підприємства, але безпосередньої участі у виготовленні продукції не беруть. - обслуговуючі виробничі процеси створюють умови для здійснення основних та допоміжних. Принципи організації виробничих процесів: 1.принцип спеціалізації означає розподіл праці у процесі виробництва між окремими підрозділами підпр. І робочими місцями та їх кооперування. 2.принцип диференціації передбачає поділ виробничого процесу на окремі технологічні процеси та операції. 3.принцип паралельності означає одночасне виконання окремих частин виробничого процесу пов’язаних з виготовленням окремого виробу. 4.принцип пропорційності передбачає відносно однакову продуктивність за одиницю часу взаємопов’язаних підрозділів, дільниць, бригад, робочих місць.