5. Здійснення сімейних прав та виконання обовязків. Захист сімейних прав та інтересів.

Суб’єктивне сімейне право – це передбачений нормами об’єктивного права ступінь можливої поведінки правомочного суб’єкта, якій відповідає обов’язок іншої особи або осіб.³⁶

Суб’єктивний сімейний обов’язок – це передбачений нормами об’єктивного права ступінь належної поведінки зобов’язаного суб’єкта.³⁷

Характеристика сімейних прав та обов’язків:

непередаваність,

невідчужуваність,

неприпустимість правонаступництва,

існування у зв’язку з сім'єю

Здійсненням суб’єктивного права є реалізація суб’єктами сімейних правовідносин можливостей, передбачених його змістом. Найчастіше така реалізація здійснюється шляхом вчинення правомочною особою певних дій:

• фактичних (наприклад, виховання дитини) або

• юридичних (наприклад, визначення місця проживання дитини). ³⁸

Здійснення суб’єктивного сімейного права всупереч його призначенню є зловживанням правом, особливим видом сімейного правопорушення і тягне санкції, передбачені законом.

Загальна санкція, що застосовується у разі неналежного здійснення суб’єктивного сімейного права, полягає у відмові в наданні охорони праву, що здійснюється неналежним чином. Ця санкція є крайньою мірою.

Наприклад, батьки, які неналежним чином здійснюють свої права, можуть бути позбавлені батьківських прав.³⁹

Неналежним здійсненням права на аліменти є позов жінки до чоловіка, разом з яким вона виховує дитину, про стягнення з нього аліментів, поданий з метою зниження розміру аліментів, які виплачуються відповідачем на дітей від іншої матері.⁴⁰

Захист сімейних прав – передбачені законом заходи, що здійснюються державними, як правило судовими, та іншими органами, і спрямовані на визнання цих прав, поновлення останніх та покладення краю їх порушенням. ⁴¹

Розрізняють заходи захисту та заходи відповідальності.

Заходи захисту – це заходи, спрямовані за захист прав потерпілого (наприклад, стягнення заборгованості по аліментах).

Заходи відповідальності – це заходи, які крім захисту прав потерпілого, передбачають застосування додаткових несприйнятливих заходів до правопорушника.⁴²

Наприклад

Стаття 196 СК. Відповідальність за прострочення сплати аліментів

1. При виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

2. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

3. Неустойка не сплачується, якщо платник аліментів є неповнолітнім.

В. Рясенцев підкреслює, що внаслідок застосування сімейно-правових санкцій можуть наставати такі наслідки:

1) Сімейні правовідносини повністю анулюються з моменту їх виникнення (наприклад, при визнанні усиновлення недійсним) або на майбутнє (наприклад, під час припинення опіки, зумовленого поведінкою опікуна);

2) Сімейні правовідносини зберігаються, але у зміненому вигляді, втрачаючи свій двобічно-зобов'язальний характер; право залишаться лише у однієї сторони (наприклад, право на аліменти матиме лише той з подружжя, хто не винний в укладенні недійсного шлюбу);

3) Скорочується обсяг права або тривалість його існування в учасника сімейного правовідношення (наприклад, при розподілі сімейного майна суд може зменшити частку одного з подружжя);

4) Зростає обсяг обов'язку одного з учасників правовідношення (наприклад, за умисне ухилення від сплати аліментів останні можуть стягуватися і за минулий час, тоді як у противному разі - лише на майбутнє);

5) Учасник правовідношення позбавляється на певний час можливості здійснювати своє право (наприклад, один з батьків, що проживає окремо, а також дід або баба можуть бути позбав­лені права спілкування з дитиною, якщо це заважає її нормаль­ному вихованню).⁴³