3. Джерела сімейного права. Поняття та система сімейного законодавства України.

До джерел сімейного права належать:

• норми законодавства

• звичаї

• договір

3.1. Норми законодавства як джерела Сімейного права

Щодо загальних тенденцій розвитку сімейного законодавства слід відмітити його відносну консервативність.

Тривалий час законодавче регулювання сімейних відносини відбувалося за принципами верховенства чоловіка у сімейних відносинах, заборони або надзвичайно ускладненої процедури розлучення, невизнання прав позашлюбних дітей.

16 вересня 1918 року ВЦВК затвердив Кодекс законів РСФСР про акти громадянського стану, шлюбному, сімейному та опікунському праві. Визнавався лише шлюб, зареєстрований державою. Перебування у шлюбі не створювало спільності майна подружжя. Скасовувався пріоритет прав чоловіка відносно дружини та дітей.

Перший глобальний перегляд існуючих норм відбувся після Другої Світової Війни, що було пов’язано з різкою зміною соціальних умов, зміною статусу жінки, зростанням кількості фактичних розлучень, позашлюбних дітей.

Десь з початку 90-х років суспільство знов приходить до необхідності другого глобального перегляду відповідних норм, що пов’язано з виникненням методів штучного запліднення, імплантації ембріону, сурогатного материнства, визнання одностаттєвих союзів¹⁶.

Система законодавства. Частина 1 статті 7 Сімейного кодексу України наголошує, що сімейні відносини регулюються Сімейним кодексом та іншими нормативно-правовими актами. Проте таке твердження неможна визнати вдалим. Говорячи про ієрархічне співвідношення актів законодавства України в галузі сімейного права, розгляд джерел законодавства слід починати з відповідних норм Конституції України.

Конституція України

Стаття 8 Конституції України. В Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Особливе значення для регулювання сімейних відносин мають норми розділу ІІ Конституції; де зафіксовано права, свободи та обов'язки людини і громадянина. Згідно зі ст. 24 Конституції громадяни мають рівні конституційні права та свободи. Ч. 3 цієї статті передбачає рівність прав жінки й чоловіка та її гарантії. Вкрай важливе значення для регулювання сімейних відносин мають положення статей 51 і 52 Конституції, які встановлюють основні принципи регулювання сімейних відносин в Україні.

Так, відповідно до ст. 51 шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка, кожен із подружжя має рівні права та обов'язки у шлюбі та сім'ї, батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття, а повнолітні діти — піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Згідно з цією статтею сім'я, дитинство, материнство та батьківство охороняються державою.

Ст. 52 Конституції передбачає рівність прав дітей незалежно від їх походження, від того, народилися вони у шлюбі чи поза ним, а також переслідування за законом будь-якого насильства над дитиною та її експлуатації. Відповідно до ч. З ст. 52 утримання та виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, покладається на державу, яка заохочує та підтримує благодійницьку діяльність щодо дітей.

Важливе значення для регулювання сімейних відносин має ст. 26 Конституції, згідно з, якою іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України.

У захисті сімейних прав важливу роль відіграють ст. 55, яка передбачає право громадян на судовий захист, і ст. 56 Конституції, що закріплює право громадян на відшкодування за рахунок держави або органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної школи, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Для захисту сімейних, як й інших, прав істотне значення має положення ст. 124 Конституції, відповідно до якого юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Більшість положень зазначених норм Конституції розвинуті та конкретизовані в окремих статтях СК.¹⁷

Міжнародні договори України

Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Міжнародні договори можуть бути поділені на деклараційні, правовстановлюючі та уніфікаційні, що розглядалося у курсі міжнародного приватного права і чому ще буде приділено увагу у лекції «Міжнародно-правове регулювання сімейних відносин».

Якщо в міжнародному договорі України, укладеному в установленому порядку, містяться інші правила, ніж ті, що встановлені відповідним актом сімейного законодавства, застосовуються правила відповідного міжнародного договору України.

Треба зазначити, що термін «національне законодавство» є конституційним (стаття 9 Конституції України), відповідно таким є й термін «національне сімейне законодавство».

На відміну від конвенцій, декларації не стають частиною національного законодавства, оскільки визначають лише напрями розвитку законодавства держав-учасниць, але не містять норм, обов'язкових до застосування. Тому Загальна декларація прав людини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 р., Декларація прав дитини, прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 р., Копенгагенська декларація про соціальний розвиток від 1 січня 1995 р. не є частиною національного сімейного законодавства України. Не є таким і «Світ, сприятливий для дітей» - Підсумковий документ Спеціальної Сесії в інтересах дітей Генеральної Асамблеї ООН (травень 2002 р.), який складається з Декларації, Огляду досягнутого прогресу і здобутого досвіду та Плану дій. Однак всі ці міжнародні документи мають незаперечний вагомий вплив не лише на законодавство, а й на усі аспекти суспільного життя.

Одним з найважливіших міжнародних договорів у сфері регулювання сімейних відносин є Конвенція про права дитини, прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1989 р., яка була підписана Україною 21 лютого 1990 р., ратифікована Верховною Радою України 27 лютого 1991 р. і набула чинності для У країни 27 вересня 1991 р. Це значить, що з 27 вересня 1991 р. кожен одержав право посилатися на Конвенцію про права дитини, якщо певної норми у законах України не буде.

10 листопада 1994 р. Верховна Рада України ратифікувала Конвенцію про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах держав-членів СНД, а 17 липня 1997 р. - Конвенцію про захист прав людини та основних свобод від 4 листопада 1950 р¹⁸.

У 2006 р. Україна ратифікувала Конвенцію про стягнення аліментів за кордоном 1956 р., Європейську конвенцію про здійснення прав дітей (Страсбург, 25 січня 1996 р.).

Особливу роль у вирішенні проблем, що випливають з сімейних відносин, грають двосторонні міжнародні договори про правову допомогу, що встановлюють взаємне визнання судових рішень і розмежовують юрисдикцію в сімейних справах. Сьогодні укладено близько 16 таких договорів.¹⁹

Сімейний кодекс України

Сімейний кодекс України є основним законодавчим актом у сфері регулювання сімейних відносин. Прийняття Верховною Радою України Сімейного кодексу, який набрав чинності 1 січня 2004 року, стало вагомим внеском у розбудову законодавства незалежної України. Як зазначає один зі співавторів проекту Сімейного кодексу України, доктор юридичних наук, професор, провідний вчений у галузі цивільного та сімейного права Зорислава Василівна Ромовська:

Сімейний кодекс України

- просякнутий ідеологією ненасильства, ідеологією порозуміння, поваги до кожного учасника сімейних відносин.

– це той закон, який надійно охороняє новонароджене дитя, створюючи для нього передумови щасливого життя в сімейному оточенні, в атмосфері любові і розуміння.

- забезпечує людині можливість реалізації природних прав на шлюб, на сім'ю, на материнство та батьківство, на щастя.

– це той закон, який дає можливість реалізації природного права людини на особисте виховання своїх дітей, на проживання з ними.

- сприяє виконанню сім'єю різноманітних соціальних функцій, головною серед яких є народження і виховання Людини.

Наявність окремого Сімейного кодексу України – додатковий доказ того значення, яке сім'я відіграє у нашому суспільстві.

Прийняття Сімейного кодексу України – це перемога національної ідеї, яка була дуже вагомо сформульована ще Тарасом Шевченком: «в своїй хаті – своя правда.

Сімейний кодекс України – це перший кодекс України, яким розірвана багаторічна пуповина, що тримала нашу наукову думку в зоні російського законодавства і російської правничої науки ²⁰.

Система сімейного законодавства виражена головним чином у системі Сімейного кодексу. Система сімейного права складається з двох частин: Загальної і Особливої.

Загальна частина містить загальні норми, які поширюються на всі сімейно-правові відносини. До них належать: норми про предмет, законодавство, про мету і завдання, принципи, суб'єкти сімейних правовідносин та ін.

Особлива частина - це сукупність інститутів, кожен з яких регулює визначений різновид сімейних відносин. Специфічність системи сімейного права полягає в тому, що вона складається з інститутів, яких немає в інших галузях права, зокрема:

інститут шлюбу (порядок його реєстрації і припинення),

правовідносини подружжя,

правовідносини матері, батька і дитини,

влаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування,

правовідносини інших членів сім'ї та родичів.

Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року

Застосування норм Цивільного кодексу має субсидіарний характер. Так, відповідно до статті 8 СК України якщо особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім'ї та родичами не врегульовані СК України, вони регулюються відповідними нормами Цивільного кодексу України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин.

Наприклад, норми Цивільного кодексу можуть бути застосовані, зокрема, при регулюванні відносин власності подружжя.

Оскільки Сімейним кодексом розширена сфера регулювання сімейних відносин за допомогою договору, норми Цивільного кодексу можуть застосовуватися при розгляді спору про визнання договору недійсним (неукладеним) або про його розірвання.

На стадії захисту деяких сімейних прав суд застосовуватиме норми Цивільного кодексу, які стосуються позовної давності, а також норми, що стосуються підстав виникнення права на відшкодування матеріальної та моральної шкоди та визначення їх розміру.

У Сімейному кодексі відсутня норма про порядок підписання заяви про реєстрацію шлюбу особою, яка через фізичні вади не може підписати її власноручно. До цієї ситуації може бути застосована частина 4 статті 207 Цивільного кодексу України.

Можливість субсидіарного застосування норм Цивільного кодексу обумовлена спільними, «родинними» рисами, якими наділені цивільні та сімейні відносини як відносини приватного характеру.

До сімейних відносин не можуть застосовуватися ті норми Цивільного кодексу, які не узгоджуються із суттю цих відносин.

Так, не може застосовуватися до сімейних відносин по наданню утримання такий спосіб забезпечення виконання зобов'язання, як порука. Водночас немає теоретичних перешкод для укладення між платником та одержувачем аліментів договору про заставу чи завдаток або для застосування притримання як способу забезпечення виконання обов'язку по утриманню²¹.

Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 року містить низку статей, спрямованих на захист сімейних прав, зокрема:

Стаття 164 КК. Ухилення від сплати аліментів на утримання дітей

Стаття 165 КК. Ухилення від сплати коштів на утримання непрацездатних батьків

Стаття 166 КК. Злісне невиконання обов'язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування

Стаття 167 КК. Зловживання опікунськими правами

Стаття 168 КК. Розголошення таємниці усиновлення (удочеріння)

Стаття 169 КК. Незаконні дії щодо усиновлення (удочеріння)

Кодекс України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984 року

Стаття 212-1. Повідомлення неправдивих відомостей державним органам реєстрації актів цивільного стану та несвоєчасна реєстрація народження дитини

Цивільний процесуальний кодекс України від 18 березня 2004 року

Так, відповідно до статті 234 ЦПК суд розглядає в порядку окремого провадження справи про усиновлення, про надання права на шлюб, про розірвання шлюбу за заявою подружжя, яке має дітей, про поновлення шлюбу після його розірвання, про встановлення режиму окремого проживання за заявою подружжя

Інші нормативно-правові акти.

Перелік буде надаватись до кожній лекції окремо.

Відповідно до ст. 10 СК України дозволяється застосування аналогії закону та аналогії права в регулюванні сімейних відносин.

Якщо певні сімейні відносини не врегульовані Сімейним кодексом, іншими нормативно-правовими актами або домовленістю (договором) сторін, до них застосовуються норми Сімейного кодексу, які регулюють подібні відносини (аналогія закону).

Якщо до регулювання сімейних відносин неможливо застосувати аналогію закону, вони регулюються відповідно до загальних засад сімейного законодавства (аналогія права).

Загальні засади сімейного законодавства визначаються статтею 7 Сімейного кодексу. Зокрема, до них відносяться наступні положення:

1) Можливість регулювання сімейних відносин за домовленістю (договором) між їх учасниками.

2) Можливість регулювання сімейних відносин лише у тій частині, у якій це є допустимим і можливим з точки зору інтересів їх учасників та інтересів суспільства.

3) Регулювання сімейних відносин з урахуванням права на таємницю особистого життя їх учасників, їхнього права на особисту свободу та недопустимості свавільного втручання у сімейне життя.

4) Рівність учасників сімейних відносин незалежно від раси, кольору шкіри, статі, політичних, релігійних та інших переконань, етнічного та соціального походження, матеріального стану, місця проживання, за мовними та іншими ознаками.

5) Рівність прав та обов’язків жінки та чоловіка у сімейних відносинах, шлюбі та сім'ї.

6) Забезпечення дитини можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

7) Регулювання сімейних відносин з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї.

8) Регулювання сімейних відносин на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

9) Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.