План.

1. Поняття сімейного права та його місце в системі права.

2. Предмет, метод та принципи сімейного права.

3. Джерела сімейного права. Поняття та система сімейного законодавства України.

4. Сім’я та сімейні правовідносини.

5. Здійснення сімейних прав та виконання обов’язків. Захист сімейних прав та інтересів.

6. Строки у сімейному праві.

Література нормативно-правові акти¹:

1. Сімейне право України: Підручник // За ред. Гопанчука В. С. - К.: Істина, 2002.

2. Сімейне право України: Підручник // Л.М.Баранова, В.І.Борисова, І.В.Жилінкова та ін.; За заг.ред. В.І.Борисової та І.В. Жилінкової. – К.: Юринком Інтер, 2004.

3. Байдалакіна А. «Теоретичні проблеми визначення поняття «сім'я» в умовах розвитку суспільних наук» // Підприємництво, господарство і право - 2007. – № 3. - С. 52.

4. Конституція України: Закон України від 28.06.1996 року // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - № 30.

5. Науково-практичний коментар Сімейного кодексу України // За ред. Ю.С.Червоного. – К.: Істина, 2003. – 464 с.

6. Сімейний кодекс України: Закон України від 10 січня 2002 року // Офіційний вісник України вiд 01.03.2002 - 2002 р., № 7, стор. 1, стаття 273

(Остання редакція на підставі Закону України вiд 10.04.2008  № 257-VІ)

7. Миронова Г. «Моральні засади Сімейного кодексу України» // Право України – 2004. - №4. – С. 99.

8. Ватрас В.А. «До питання про поняття суб’єкта сімейних правовідносин» // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права. www.univ.km.ua

9. Ватрас В.А. «Про сутність сімейних правовідносин» // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права. www.univ.km.ua

10. Пунда О.О. «Компенсація моральної шкоди – спосіб захисту прав учасників сімейних відносин» // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права. www.univ.km.ua

11. Русу С.Д., Ватрас В.А. «Рецепція положень про суб’єктів римського приватного права у сімейне законодавство України» // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права. www.univ.km.ua

12. Ватрас В.А. «Генеза поняття «суб’єкти сімейних правовідносин» // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права. www.univ.km.ua

13. Ватрас В.А. «Сімейна деліктоздатність як елемент сімейної правосубєктності» // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права. www.univ.km.ua

14. Лозова Г.О. «Законодавче визначення сім'ї та шлюбу» // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права. www.univ.km.ua

15. Жилінкова І.В. «Проблема визначення поняття «сім'я» за Сімейним кодексом України» // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права. www.univ.km.ua

1. Поняття сімейного права та його місце в системі права.

Питання стосовно того, чи є сімейне право складовою цивільного права, або самостійною галуззю права залишається сьогодні спірним. Одна група науковців характеризує сімейне право як підгалузь цивільного права, спираючись на схожість правовідносин, що ними регулюються. Інша група наполягає на тому, що, хоча ці правовідносини і є схожими, проте «відрізняються за своїм характером і мають ряд особливостей»², що дозволяє відокремити його в самостійну галузь права.

Спори щодо місця сімейного права в системі права тривають вже понад сторіччя. Аналізуючи цей та інші критерії, можна виділити три основні етапи розвитку сімейного права:

І. Дореволюційний. Сімейне право – підгалузь цивільного права. Основними питаннями, що розглядалися, були питання щодо можливості регулювання сімейних відносин нормами права та про його належність до права приватного чи публічного.

ІІ. Післяреволюційний (радянський). Домінування концепції «Сімейне право – самостійна галузь права». Причому сімейне право розглядається як галузь публічного права.

ІІІ. Право незалежної України. На сьогодні точиться гостра наукова полеміка навколо правової природи сімейних правовідносин, самостійності чи субсидіарності по відношенню до цивільних правовідносин. Склались дві діаметрально протилежні точки зору з приводу сімейного права як самостійної галузі права:

сімейне право – самостійна галузь права (Гопанчук В.С., Червоний Ю.С.) В Росії - Московська юридична школа (Рясенцев В.А., Нечаєва О.М., Ворожейкін).

сімейне право – підгалузь цивільного права (Жилінкова І.В., Сібільов М.М., Шевченко Я.М.)³. В Росії - Санкт-Петербурзька юридична школа (Клінянський, Толстой, Йоффе О.С., Шершеневич Г.Ф.).

Враховуючі специфіку суб’єктного складу відносин, що регулюються сімейним правом, ми пропонуємо розглядати його як самостійну галузь права, норми якої регулюють:

• укладення шлюбу;

• особисті немайнові та майнові відносини, що випливають зі шлюбу, належності до сім'ї,

• влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування

виходячи із рівності учасників сімейних відносин, їх самостійного майнового статус та специфіки відносин, що регулюються.

Характеризуючи сімейне право як галузь права, слід також зазначити, що, утворюючи єдину чітку систему, сімейне право як самостійна галузь є складником загальної системи всього права.

Виходячи з норм Сімейного кодексу України можна зробити висновок про міцний зв'язок Сімейного права з іншими галузями права. Так, як слушно зазначає Ю.С.Червоний «Сімейний кодекс передбачає субсидіарне застосування до регулювання сімейних майнових відносин норм ЦК. Він містить те тільки сімейно-, а й цивільно- адміністративно – правові та цивільно-процесуальні норми. Так, зокрема, норми інституту опіки і піклування відзначаються комплексністю. Вони мають сімейно-, цивільно- та адміністративно-правовий характер. Норми інституту усиновлення мають не тільки сімейно-, а й адміністративно-правовий та цивільно-процесуальний характер»⁴. Відносини між нареченими, які подали заяву про реєстрацію шлюбу та органом реєстрації актів цивільного стану (РАЦС) – є адміністративними, публічними. Такими ж є відносини, які складаються, наприклад, між усиновлювачем і органом опіки та піклування у зв’язку зі здійсненням контролю за виконанням своїх обов’язків⁵.