3. Облік торговельної дебіторської заборгованості

Дебіторська заборгованість у балансі компанії обліковується за вирахуванням резерву по сумнівних боргах.

У Японії компанія Sony створила кілька програм продажу дебіторської  заборгованость  , за допомогою яких Sony може продати до 47 500 млн. ієн, що мають право дебіторських рахунків. За допомогою цих програм, Sony може продати дебіторську заборгованість підприємства спеціального  призначення, що належить і управляється банками. Sony може продати  дебіторську  заборгованість, в якій узгоджено оригінальнї строки не більше, ніж 190 днів після продажу дебіторської заборгованості. Дані  операції відображаються в обліку як продаж відповідно до Стандарту № 140,  так як Sony відмовилася від контролю дебіторської заборгованості. Первісний  продаж дебіторської заборгованості був завершений в  березні 2005,  в якому Sony продала в цілому 10041 млн. ієн.  Разом  дебіторська   заборгованість продана за фінансовий рік, що закінчився у березні 2006 і 2007 року становила 146 193 млн.ієн і 152 519 млн. ієн, відповідно. Збитки від цих операцій були незначними. Хоча Sony продовжує обслуговування дебіторської заборгованості після продажу, немає  неважливого обслуговування зобов'язань, що відображаються як витрати на збір проданої дебіторської заборгованості.

	2009 фінансовий рік	2010 фінансовий рік
Notes and accounts receivable, trade	996,100	834,221
Allowance for doubtful accounts and sales returns	(104,475)	(90,531)

Скорочення дебіторської заборгованості оцінюється позитивно, якщо це відбувається за рахунок скорочення періоду її погашення. Якщо ж дебіторська заборгованість зменшується в зв'язку зі зменшенням відвантаження продукції, то це свідчить про зниження ділової активності підприємства.

4. Метод оцінки запасів компанії

Запаси в сегментах «Споживчі товари», «Професійні та пристрої», «Мережеві товари і послуги», «Музика», «Фото» оцінюються за вартістю, що не перевищує ринкову, вартість визначається на основі «середньої вартості», за винятком  собівартості  готової продукції здійснюється певними дочірніх  компаніями, яка визначається за методом ФІФО. Ринкова вартість запасів визначається як чиста вартість - тобто, за оцінками, ціна продажу в ході звичайної господарської діяльності мінус передбачувані  витрат на завершення і утилізацію. Sony не вважає нормальним прибуток при розрахунку чистої вартості реалізації.

		Mar 31, 2011	Mar 31, 2010	Mar 31, 2009
	Finished products	6,516	5,592	6,166
	Work in process	873	854	858
	Raw materials, purchased components and supplies	1,272	1,457	1,711
	Inventories	8,661	7,903	8,735

Перевага методу оцінки за середньозваженою собівартістю полягає у тому, що оцінку вартості відпущених запасів та їх залишків можна отримати одразу в момент здійснення операції, що дає об'єктивну інформацію про вартість запасів і практично не дозволяє здійснювати маніпуляції з цифрами. Але це досягається за рахунок великого обсягу роботи. Крім того, оцінка залишків матеріалів і собівартості готової продукції не є абсолютно об'єктивною.

При використанні методу середньозваженої собівартості робиться припущення, яке спрощує реальну картину руху запасів: усі запаси надійшли та відпущені в один і той же час - у кінці звітного періоду. Застосування методу середньозваженої собівартості в умовах періодичної оцінки запасів означає, що вартість придбаних протягом звітного періоду запасів необхідно розділити на їх загальну кількість, отримавши таким чином середню ціну придбання запасів, яка і буде ціною вибуття запасів у цьому звітному періоді.

Якщо з дати останнього вибуття відбулося зростання цін порівняно з їх середнім рівнем, то оцінка запасів за цим методом при безперервному обліку дає меншу вартість вибуття запасів, ніж при періодичному, і навпаки.

Перевага методу ФІФО полягає в його простоті, систематичності та об'єктивності, завдяки використанню цього методу не допускається маніпулювання даними в сторону штучного завищення або заниження вартості запасів, тобто сприяє запобіганню можливості маніпулювання прибутком, забезпечує відображення у балансі суми запасів, яка приблизно співпадає з поточною ринковою вартістю. Метод ФІФО оправдовує себе в умовах незначної інфляції. Застосування ж його в умовах високої інфляції призведе до завищення вартості матеріальних залишків, заниження собівартості готової продукції та, як наслідок, завищення результатів від реалізації.

Водночас, оскільки запаси, які придбаваються в умовах постійно зростаючих цін і оцінюються при вибутті за методом ФІФО, списуються в реалізацію за найменшою з цін, то запаси, які залишаються на балансі підприємства, виявляються оціненими за вартістю, більш-менш наближеною до ринкової. Це означає, що при аналізі балансу такого підприємства показники власних оборотних коштів, оборотного капіталу і відповідно коефіцієнт покриття будуть не просто оптимістичнішими, а й реальнішими порівняно з тими, якби це підприємство використало при вибутті запасів метод ЛІФО.