МІНІСТЕРСТВО НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ УКРАЇНИ

Академія пожежної безпеки ім. Героїв Чорнобиля

Кафедра психології діяльності в особливих умовах та педагогіки

ЗАТВЕРДЖУЮ

Завідувач кафедри

психології діяльності в особливих

умовах та педагогіки

к.психол.н., доцент

___________ П.В. Теслюк

“____” _________ 2012 р.

Предмет: Соціальна психологія

ЛЕКЦІЯ

Тема № 2. Проблема спілкування в соціальній психології

Час: 28 год., з них 10 годин лекцій, 10 годин семінарських занять, 8 годин самостійної роботи.

Тема лекції: № 2.9. Конфлікт як особливий вид міжособистісної взаємодії

Навчальна мета: ознайомити курсантів (студентів) з інтерактивною стороною спілкування, видами взаємодії; поняттям, структурою, причинами виникнення конфліктної взаємодії, особливостями розв’язання конфлікту через конфронтацію до співробітництва, пояснити соціальні дилеми та особливості їх вирішення, сприяти формуванню знань по даній темі.

Виховна мета: сприяти розвитку творчого мислення, уяви, виховувати осмислене відношення до процесу навчання, розвивати пізнавальну активність, формувати інтерес до даної дисципліни, вміння і навички самоосвіти.

Матеріально-методичне забезпечення: тексти лекцій, керівні документи, методична література, навчальні посібники.

Лекцію розробив: ст. викладач кафедри психології діяльності в особливих умовах та педагогіки підполковник с.ц.з. Вовк Неля Павлівна

Лекція обговорена та схвалена на засіданні кафедри

Протокол від 27 серпня 2012 р. № 1

Послідовність проведення заняття:

І. Вступна частина.

ІІ. Ознайомлення курсантів (студентів) з темою та метою лекції.

ІІІ. Викладання навчального матеріалу:

1. Визначення конфлікту.

2. Розв’язання конфлікту через конфронтацію до співробітництва.

3. Соціальні дилеми. Вирішення соціальних дилем.

ІV. Відповіді на запитання курсантів (студентів).

5. Заключна частина (підведення підсумків заняття та видача завдання на самопідготовку).

1. Ануфриева Н.М. и др. Социальная психология: курс лекций. – К., 2000. – 241 с.

2. Корнєв М.Н., Коваленко А.Б. Соціальна психологія: Підручник. - К., 1995. – 304 с.

3. Москаленко В.В. Соціальна психологія: Підручник. – К: Центр навчальної літератури, 2005. – 624 с.

4. Парыгин Б.Д. Социальная психология. Истоки и перспективы. – 2010. – 538 с.

5. Почебут Л.Г., Мейжис И.А. Социальная психология. – Питер, 2010. – 672 с.

6. Зимбардо Ф., Ляйппе М. Социальное влияние. – Питер, 2011. – 448 с.

Визначення поняття взаємодія (інтеракція)

Поняття "інтеракція" (від англ. іпіегасііоп) означає взаємодію. У вітчизняній соціальній психології поняття "інтеракція" і "взаємодія" здебільшого ототожнюються.

Взаємодія - це універсальна властивість всього існуючого світу речей і явищ в їх взаємній зміні, впливові одного на інші. В суспільстві взаємодія - це система зв'язків і взаємодій між індивідами, соціальними групами, сукупність всіх соціальних відносин. Людина для задоволення своїх потреб повинна вступати у взаємодію з іншими людьми, входити в соціальні групи, приймати участь у сумісній діяльності. Тому, звичайно, неможливо знайти на Землі людину, яка була б зовсім ізольованою від інших людей. Більш того, одне лише розуміння того, що десь існують інші люди, може суттєво змінити поведінку індивіда. У всіх сферах свого життя людина зв'язана з іншими людьми безпосередньо чи опосередковано, пасивно чи активно, постійно чи ситуативно. Соціальні взаємозв'язки мають різні підстави і багато різних відтінків, які залежать від особистісних якостей індивідів, що вступають у взаємозв'язок. Формування цих зв'язків відбувається поступово від простих форм до складних. Соціальні зв'язки індивіда, який знаходиться навіть у малочисельній групі, являють собою чисельність взаємодій, які складаються з дій і зворотних реакцій на них. Утворюється складна система взаємодій, в яку включена різна кількість індивідів.

Отже, в соціології і соціальній психології здійснювались пошуки такої одиниці взаємодії, яку можна було б використати в експерименті. Пошуки таких одиниць, які б можна було спостерігати, продовжуються і до цього часу. Широке розповсюдження отримала схема, запропонована американським психологом Р. Бейлзом, яка дозволяє за єдиним планом реєструвати різні види взаємодії в групі. За допомогою метода спостережень Бейлз фіксував ті реальні вияви взаємодії, які можна було побачити в групі дітей, що виконують сумісну діяльність. Спочатку список таких видів взаємодії нараховував 82 назви і тому був незручним для застосування в експерименті. Бейлз об'єднав спостережувані зразки взаємодій в категорії, виділивши чотири категорії, в яких зафіксовано виявлення взаємодії, область позитивних емоцій, область негативних емоцій, область вирішення проблем і область постановки цих проблем.

Типи взаємодії

Люди вступають в численну кількість різних видів взаємодій, на основі чого в соціальній психології створено ряд їх класифікацій. Найбільш поширеним є дихотомічний поділ всіх можливих видів взаємодій, тобто розподіл їх на два протилежних види: кооперація і конкуренція, узгодженість і конфлікт, пристосування і опозиція, асоціація і дисоціація і т.ін. З точки зору цієї класифікації аналізуються два протилежних вияви взаємодії: з одного боку, такі, що сприяють організації сумісної діяльності, а з другого - ті, що так або інакше перешкоджають їй.

Розрізняють два основних типи взаємодій: співробітництво і суперництво (конкуренція). Співробітництво передбачає взаємопов'язані дії індивідів, що спрямовані на досягнення загальних цілей з взаємною вигодою для взаємодіючих сторін. Взаємодія на основі суперництва включає в себе спроби відтворення, випередження або придушення суперника, який прагне до ідентичних цілей.

Ці два типи взаємодій є полярними, супроводжуються протилежними почуттями, установками і орієнтаціями у взаємодіючих індивідів. Якщо в умовах співробітництва виявляються почуття вдячності, потреби у спілкуванні, бажанні поступитись, то в умовах конкуренції часто виникають почуття страху, неприязні, ненависті, заздрощів, роздратування. В результаті повторення того чи іншого типу соціальної взаємодії виникають різні види відносин між людьми.