ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ЮРІЯ ФЕДЬКОВИЧА

Алексієвець Леся Миколаївна

УДК 94 (438) „1918 / 1926”

Польща в 1918–1926 рр.: особливості відродження національної державності, формування суспільно-політичного устрою

07. 00. 02 – всесвітня історія

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора історичних наук

Чернівці – 2007

Дисертацією

є рукопис

Робота виконана на кафедрі нової і новітньої історії та методики викладання історії Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка Міністерства освіти і науки України

Науковий консультант доктор історичних наук, професор

Макар Юрій Іванович,

Чернівецький національний університет

імені Юрія Федьковича,

завідувач кафедри міжнародних відносин

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор

Віднянський Степан Васильович,

Інститут історії України НАН України,

завідувач відділу всесвітньої історії

та міжнародних відносин

доктор (габілітований) історичних наук, професор

Бонусяк Влодзімєж,

Жешовський університет, ректор

Жешов, Республіка Польща,

доктор історичних наук, професор

Троян Сергій Станіславович

Рівненський інститут слов’янознавства

Київського славістичного університету,

завідувач кафедри міжнародних відносин

і країнознавства

Провідна установа Інститут української археографії та джерелознавства імені М. С. Грушевського НАН України, м. Київ

Захист відбудеться „ ___ ” _________ 2007 р. о ___ год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 76.051.06 у Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича (58012, м. Чернівці, вул. Кафедральна, 2, корп. 14, ауд. 18).

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича (58012, м. Чернівці, вул. Лесі Українки, 23).

Автореферат розіслано „ ___ ” _________ 2007 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Т. Я. Лупул

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. В умовах становлення Української держави та євроатлантичних інтеграційних процесів дедалі більше зростає інтерес до всесвітньої історії. З одного боку, це пов’язано з тим, що новизна геополітичного самовизначення, вироблення концепції міжнародної стратегії України й практики її реалізації потребують від науковців комплексного дослідження сучасного світу. З іншого, українське відродження загострює увагу фахівців на необхідності розгляду зарубіжного досвіду національно-державного оформлення як вагомого чинника у суверенізації народів.

У цьому зв’язку особливої науково-теоретичної цінності й практичного значення набуває досвід розбудови національних держав початку ХХ ст., зокрема відновлення і розвитку Польської держави, формування її устрою у формі конституційної парламентської демократії. Проголошення 11 листопада 1918 р. незалежності Польщі ознаменувало завершення багатолітніх зусиль поляків у її відродженні й відповідало вимогам національної і європейської історії, було закономірною подією в державницьких домаганнях поляків, одним із найважливіших кроків на шляху державотворення. Формування парламентсько-демократичного ладу Польщі в 1918–1926 рр. можна розцінювати як різновид досвіду, корисного Україні, яка стала на шлях реформування політичної системи, демократизації суспільства. Наукове осмислення державного будівництва у Польщі повчальне для відновлених держав Центрально-Східної Європи у другій половині 1980-х – на початку 1990-х рр.

Важливість теми обумовлена й тим, що її подавали спрощено, без критичного аналізу, з позицій марксизму, що призвело до деформування викладу відновлення державної незалежності Польщі, її подальшого поступу. Складність та неоднозначність польського державотворення ще й досі по-різному тлумачать національні історичні школи. А це диктує необхідність висвітлити новітню історію Польщі під іншим, ніж раніше, кутом зору. В умовах нового розвитку українсько-польських відносин, розбудови незалежних держав назріла необхідність неупередженого розкриття становлення Польщі та її національно-державної інституціоналізації.

Поява дослідження визначається завданнями з’ясування змісту і напрямків українських історичних течій і шкіл з полоністики, а також відсутністю наукових робіт, присвячених цим проблемам. Таким чином, потреба запропонованої праці безпосередньо випливає з актуальних завдань української історичної науки щодо розширення вивчення історії зарубіжних країн і глибокого аналізу етапів відродження Польської держави, формування суспільного устрою та передумов парламентської кризи в означений період. Все це разом актуалізує проблематику дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано в межах наукового напряму кафедри нової і новітньої історії та методики викладання історії Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка і є складовою частиною планової теми „Україна в контексті європейської історії” (Рішення вченої ради ТДПУ імені Володимира Гнатюка, протокол № 9 від 24.12.1998 р.), наукових програм Центру дослідження українсько-польських відносин Інституту українознавства імені Івана Крип’якевича НАН України і Центру історичної полоністики Київського славістичного університету.

Мета дослідження – висвітлення загального і специфічного у державно-політичному відновленні Польщі та з’ясування й розгляд основних етапів відродження її незалежності, формування суспільного устрою і розкриття передумов кризи парламентської демократії.

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити такі завдання:

· розкрити концептуальні основи історичних досліджень відродження національної державності Польщі, її суспільно-політичного устрою;

· обґрунтувати закономірність відновлення Польської держави й означити науково-методологічні засади формування державницьких структур;

· здійснити аналіз національно-державної інституціоналізації Другої Речі Посполитої;

· висвітлити зовнішньополітичні чинники відбудови країни та визначення її кордонів;

· виявити закономірності й специфічні особливості розстановки суспільно-політичних сил у державотворчому процесі;

· з’ясувати основні тенденції формування парламентсько-демократичного правління;

· встановити та розглянути головні напрямки соціально-економічних перетворень і створення духовних основ польського суспільства, виокремивши їх національні особливості;

· показати вплив етнополітичних проблем на польське суспільство;

· відстежити причини кризи парламентської демократії та урядового перевороту 1926 р., оцінити його наслідки для Польщі.

Об’єкт дослідження – процес відродження, становлення й розвитку Польської держави у контексті геополітичних трансформацій після Першої світової війни та розпаду європейських імперій, а предмет – встановлення закономірностей та особливостей будівництва основ національно-державницької незалежності Польщі, формування її суспільно-політичного устрою у досліджуваний період.

Методи дослідження обумовлені методологією соціально-гуманітарного наукового пізнання. У світлі новітніх підходів авторка керувалася принципом історизму в його загальноцивілізаційному контексті; теоретичними положеннями про загальнодемократичні засади відродження й становлення національної державності, наукового розуміння державотворчих процесів. При розв’язанні дослідницьких завдань використано загальнонаукові та конкретно-історичні методи. Серед перших – індукції й дедукції, які застосовувалися для аналізу фактів та їх систематизації. З-поміж спеціальних історичних використано хронологічний, проблемно-хронологічний, порівняльно-історичний, логічно-аналітичний та екстраполяційний. Застосовано міждисциплінарні методи статистичного і математичного аналізу, які дали змогу простежити процеси соціально-економічного розвитку країни. При розкритті подій і явищ польського державотворення використано методи систематизації та класифікації, аналізу документів й актуалізації і періодизації при виокремленні основних етапів формування Польської держави.

Теоретико-методологічними засадами дисертації є принципи історизму та об’єктивності в підході до висвітлення явищ минулого на основі комплексної характеристики джерел і неупередженості, методологічного плюралізму й багатовимірних моделей суспільного розвитку.

Хронологічні рамки роботи охоплюють часовий відрізок від 11 листопада 1918 р. – проголошення незалежності Польщі до 12–14 травня 1926 р. – урядового перевороту і встановлення „санаційного” режиму Ю. Пілсудського. При визначенні періоду дослідження враховано, що саме тоді відбулися суспільно-політичні події, характерні радикальними перетвореннями на польських землях.

Територіальні межі праці охоплюють Польщу в кордонах, визначених Паризькою мирною конференцією і Радою Послів 15 березня 1923 р.

Наукова новизна одержаних результатів. Створено комплексне дослідження відродження національної державності Польщі, формування її суспільно-політичного устрою в 1918–1926 рр. З’ясовано зміст і виокремлено етапи польського державотворення, суть національно-державної інституціоналізації Другої Речі Посполитої та створення парламентсько-демократичного правління.

У дисертації порушено суперечливі, дискусійні питання історії відродження Польської держави, її дальшого розвитку та запропоновано наукові варіанти їх розв’язання. Вони, зокрема, стосуються уточнення історичних передумов відновлення Польщі, ролі національно-визвольного руху поляків у її унезалежненні, характеристики нової польської політичної специфіки, значення Березневої конституції 1921 р. та визначення форм державно-політичного устрою, етнополітики держави, причин урядового перевороту 1926 р., його наслідків для країни тощо.

Отриманий результат формує новий науковий та пізнавальний погляд на здобуття незалежності у 1918 р., становлення польської національної державності, дає змогу по сучасному підійти до оцінки важливих аспектів історії державності країни досліджуваного періоду. Теоретично обґрунтовано проголошення самостійності Польщі як закономірної події в історії державницьких домагань польського народу.

Уперше введено до наукового обігу значну кількість маловідомих і невідомих, раніше недоступних джерел, які дали можливість виявити і проаналізувати місце політичних сил у державотворчому процесі, розглянути основні тенденції перетворень суспільства, показати вплив на нього етнополітичних проблем, а також відстежити причини кризи парламентської демократії і урядового перевороту 1926 р. та оцінити його наслідки для Польщі. Все це, на нашу думку, дало змогу скоригувати усталені уявлення в оцінці польської історії, звільнитися від деформацій, якими відзначалися праці соціалістичної доби, що були наслідком класового підходу до явищ суспільного життя. Отже, започатковане дослідження презентує новий науковий напрямок і доповнює знання з історії Польщі та її розвитку у дискурсі ключових подій ХХ ст.

Практичне значення одержаних результатів. Дисертаційна робота синтезує окремі аспекти з новітньої історії Польщі. Результати можуть бути використані у вивченні історії Польщі, а також при написанні праць, підготовці лекцій та спецкурсів, навчальних посібників й програм згідно усталених критеріїв підготовки фахівців всесвітньої історії у контексті вимог і принципів Болонського процесу. Зібраний та систематизований у дисертації матеріал сприятиме урядовцям, дипломатам при розгляді перспектив оптимізації українсько-польських взаємин. Фактологічний матеріал і положення роботи авторка використала для підготовки посібника для студентів вузів України „Новітня історія Польщі (1918–1939)”. – Київ–Тернопіль: Астон, 2002. – 320 с.

Апробація результатів дослідження. Положення, висновки й матеріали дослідження обговорено на засіданнях кафедри міжнародних відносин Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, кафедри нової і новітньої історії та методики викладання історії та у доповідях на звітних конференціях професорсько-викладацького складу Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка (2000–2006), 25 міжнародних і всеукраїнських наукових конференціях, з’їздах та конґресах, зокрема: „Україна – Польща: шлях до європейської співдружності”. ІІІ міжнародна конференція молодих вчених (Тернопіль, 16–17 травня 2002 р.), П’ятий Міжнародний конґрес україністів (Чернівці, 26–29 серпня 2002 р.), „Україна – Польща: уроки Другої світової війни” (Тернопіль, 27 лютого 2003 р.), „Україна – Польща: шлях до європейської співдружності”. ІV міжнародна конференція молодих вчених (Тернопіль, 15–16 травня 2003 р.), „Українська історична наука на сучасному етапі розвитку”. ІІ Міжнародний науковий конґрес українських істориків (Кам’янець-Подільський, 17–18 вересня 2003 р.), „Актуальні проблеми історії і правознавства у працях молодих вчених” (Тернопіль, 23–24 жовтня 2003 р.), „Національно-державне відродження слов’янських народів Центрально-Східної Європи крізь призму 85-річчя” (Тернопіль, 18–19 листопада 2003 р.), „Суспільство: історія, методологія дослідження, практика” (Тернопіль, 18 червня 2004 р.), „Tradycja a nowoczesność – tożsamość”. Powszechny zjazd historykуw polskich w Krakowie (Краків, 15–18 вересня 2004 р.), „Поляки, українці, білоруси, литовці у міжвоєнній Польщі” (Дрогобич, 8–9 жовтня 2004 р.), ІІ Міжнародний науковий семінар „Кайндлівські читання” (Чернівці, 28–29 травня 2005 р.), V Буковинська Міжнародна історико-краєзнавча конференція, присвячена 130-річчю Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича (Чернівці, 29 вересня 2005 р.), „Українська історична наука на шляху творчого поступу”. ІІІ Міжнародний науковий конґрес українських істориків (Луцьк, 17–19 травня 2006 р.), „Вікно в європейську науку”. ІІІ Міжнародна наукова конференція, присвячена 140-річчю від дня народження Раймунда Фрідріха Кайндля (Чернівці, 20–21 травня 2006 р.), „Кам’янець-Подільський у контексті українсько-європейських зв’язків: історія і сучасність”. ІІІ Міжнародна науково-практична конференція (Кам’янець-Подільський, 5–6 травня 2006 р.) та ін.

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження опубліковано у 49 наукових працях, з них 2 монографії, 32 статті у фахових збірниках, що входять до переліку ВАК України, 1 навчальний посібник для студентів вузів України та 14 праць в інших виданнях.

Структура дисертації. Праця складається зі вступу, шести розділів (14 підрозділів), висновків, переліку умовних скорочень та списку використаних джерел (781 позиція). Основний текст дисертації викладено на 397 сторінках, повний обсяг дисертації становить 455 сторінок.