2. Особливості визнання витрат подвійного призначення Ст 140. При визначенні оо враховуються такі витрати подвійного призначення:

1) витрати платника на забезпечення найманих працівників спеціальним одягом, взуттям, спеціальним одягом, мийними та знешкоджувальними засобами, засобами індивідуального захисту, що необхідні для виконання професійних обов’язків та продуктами спеціального харчування за переліком, що встановлюється КМУ;

2) витрати (крім тих, що підлягають амортизації), пов’язані з науково-технічним забезпеченням г/д, на винахідництво і раціоналізацію господарських процесів, проведення дослідно-експериментальних та конструкторських робіт, виготовлення та дослідження моделей і зразків, пов’язаних з основною діяльністю платника, витрати з нарахування роялті та придбання нематеріальних активів для їх використання в г/д платника податку.

3) витрати платника на професійну підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації працівників робітничих професій та у разі якщо законодавством передбачено обов’язковість періодичної перепідготовки або підвищення кваліфікації; витрати на навчання та професійну підготовку, перепідготовку або підвищення кваліфікації у вітчизняних або закордонних навчальних закладах, якщо наявність сертифіката про освіту в закладах є обов’язковою для виконання певних умов ведення г/д, в тому числі, але не виключно вищих та професійно-технічних навчальних закладах фіз осіб, які уклали з ним письмовий договір про взяті ними зобов’язання відпрацювати у платника після закінчення вищого та професійно-технічного навчального закладу і отримання спеціальності (кваліфікації) не менше 3 років;

- витрати на організацію навчально-виробничої практики за профілем основної діяльності платника або в структурних підрозділах, що забезпечують його г/д, осіб, які навчаються у вищих та професійно-технічних навчальних закладах.

4) будь-які витрати на гарантійний ремонт (обслуговування), проданих платником, вартість яких не компенсується за рахунок покупців товарів, у розмірі, що відповідає рівню гарантійних замін, прийнятих/оприлюднених платником податку.

5) витрати платника на проведення реклами;

6) будь-які витрати із страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника; цивільної відповідальності, пов’язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі ОЗ; будь-які витрати із страхування ризиків, пов’язаних із виробництвом національних фільмів;

7) витрати на відрядження фіз осіб, які перебувають у трудових відносинах з платником або є членами керівних органів платника, в межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження, оплату вартості проживання у готелях, а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги, на найм інших жилих приміщень, оплату телефонних розмов, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в’їзд (віз), обов’язкове страхування, інші документально оформлені витрати, пов’язані з правилами в’їзду та перебування у місці відрядження, в тому числі будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв’язку із здійсненням таких витрат.

Не дозволяється включати до складу витрат на харчування вартість алкогольних напоїв і тютюнових виробів, суми "чайових", за винятком випадків, коли суми таких "чайових" включаються до рахунку згідно із законами країни перебування, а також плату за видовищні заходи.

До складу витрат на відрядження відносяться і витрати, не підтверджені документально, на харчування та фінансування інших власних потреб фіз особи (добові витрати), понесені у зв’язку з відрядженням у межах території України, але не більш як 0,2 розміру мінімальної з/п, що діяв для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, в розрахунку на добу, а для відряджень за кордон − не вище 0,75 розміру мінімальної з/п, що діяв для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, в розрахунку на добу тощо.

У разі якщо після продажу товарів здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, в тому числі перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари продавцю, платник – продавець та платник – покупець здійснюють відповідний перерахунок доходів або витрат (балансової вартості основних засобів) у звітному періоді, в якому сталася така зміна суми компенсації.