4. Грошові реформи: поняття, види та цілі грошових реформ. Стабілізація грошей як основна ціль реформи. Класифікація грошових реформ

І. Види грошових реформ залежно від глибини реформаційних заходів:

1. Грошові реформи у вузькому розумінні (реформи часткового типу) – передбачають лише введення в обіг нової грошової одиниці. Можлива зміна окремих елементів грошової системи. Найчастіше змінюється масштаб цін, вид та номінал грошових знаків, механізм емісії грошей тощо.

За повнотою здійснення їх поділяють на:

1) формальні - купюри одного зразка замінюються на купюри іншого зразка, а масштаб цін (величина грошової одиниці) не змінюється;

2) деномінаційні реформи – проводять шляхом обміну старих купюр на нові та перерахування всіх грошових показників, за певним співвідношенням, внаслідок чого маса грошей зменшується, а грошова одиниця збільшується.

2. Грошові реформи у широкому розумінні – предбачають, окрім впровадження в обіг нової грошової одиниці, ще й структурну перебудову діючої системи грошово-валютних і кредитних відносин. Такі реформи були характерними при здійсненні в окремих країнах переходу від біметалізму до монометалізму і далі до паперово-грошового обігу. Проведення структурної грошової реформи у широкому розумінні цього поняття передбачає також перехід від грошей адм.-командної економіки до грошей ринкової економіки.

Грошові реформи у широкому розумінні в зв’язку з масштабністю і різноплановістю структурних змін та інституційних перетворень є тривалими у часовому вимірі. Вони проводяться, як правило, кілька років.

ІІ. Залежно від мети проведення та глибини перебудови державою наявної грошової системи, реформи можна класифікувати так:

1. Становлення нової грошової системи. Такі реформи передбачають не лише впровадження в обіг нової грошової одиниці, а й функціональну структурну перебудову всієї системи грошово-валютних і кредитних відносин.

2. Часткова зміна грошової системи, коли реформуються окремі її елементи: назва і величина грош. од-ці, види грош. знаків, порядок їх емісії і т.д.

3. Проведення спеціальних стабілізаційних заходів з метою гальмування інфляції чи подолання її наслідків.

Нерідко грошова реформа має всі три ознаки, як наприклад, грошова реформа в Україні 2 –16 вересня 1996 року. Нова незалежна держава потребувала власної національної грошової системи, а глибока інфляція – проведення ефективних заходів загальної санації економіки і фінансів.

ІІІ. За характером обміну старих грошей на нові виділяють:

1. Неконфіскаційні грошові реформи – за єдиним співвідношенням обміну грошей здійснюється уцінка запасу грошей, доходів і цін для всіх економічних суб’єктів однаково. Так була проведена реформа в Україні у вересні 1996р.

2. Конфіскаційні – співв-ня обміну грошей диференціюється залежно:

– від величини поданого до обміну запасу старих грошей (чим вона більша, тим менше співвідношення обміну, чи встановлюється ліміт на обмін банкнот);

– від форми зберігання запасу старих грошей (вклади в банки можуть обмінюватися по меншому коефіцієнту, ніж готівка, чи співвідношення 1:1);

– від форми власності власника грошей (для державних власників грошей обмін може здійснюватися за більш пільговою пропорцією, ніж для приватних).

До цього типу реформ належить і так звана нуліфікація, коли старі грошові знаки оголошуються не дійсними і вилучаються з обороту, а замість них випускаються нові. Так були проведені грошові реформи в Німеччині в 1924 та 1948 рр. Проведення конфіскаційних реформ обґрунтовується необхідністю вилучення незаконних доходів, відновлення соціальної справедливості тощо.

За порядком введення в обіг нових грошей розрізняють:

1. Одномонетні грошові реформи – введення нових грошей в обіг здійсн. за короткий строк (7—15 днів), за який технічно можливо обміняти старі гроші на нові.

2. Реформи паралельного типу – випуск в оборот нових грошових знаків здійснюється поступово, паралельно з обігом старих, і вони тривалий час функціонують одночасно і паралельно.