1. Аналіз даних опитувань

• моніторинг суспільної думки і аналіз соціально-економічної ситуації для з’ясування ситуації у регіоні та виявлення проблемних сфер;

• визначення проблем, які формують кризову ситуацію - аналіз даних потрібен для виявлення проблем регіону і визначення причин їх ви-никнення;

• аналіз реакції населення на впровадження різних державних програм дає можливість корегування програм для підвищення їх ефективнос-ті;

• аналіз економічного стану та рівня життя населення.

2. Суспільна безпека

- аналіз злочинності (типів злочинів та районів їх здійснення; рециди- вів).

3. Освіта

• планування оптимальної кількості нових шкіл залежно від умов ра-йону, демографічної ситуації та ін.;

• адміністрування і контроль за рівнем виконання обов’язкових про­грам і тестів.

4. Працевлаштування

- аналіз ринку праці, розуміння складу і структури робочої сили;

5. Охорона здоров’я

• відслідковувався захворювань і створення звітів про випадки захво-рювань;

• епідеміологія, виявлення причин захворювань і території їх поши-рення;

• медична допомога - визначення профілів тих, хто часто потребує ме-дичної допомоги;

• профілактика і виявлення груп ризику.

6. Оточуюче середовище

• аналіз екосистем з метою виявлення чинників, які впливають на їх стан;

• оцінка якості води та повітря для здійснення контролю за відповідні-стю їх якості стандартам;

7. Транспорт

• планування найбільш ефективних маршрутів для кращої організації транспортних та пасажирських потоків;

• аналіз дорожньо-транспортних пригод для виявлення чинників, які на них впливають;

- моделювання програм підтримки належного стану дорожніх покриттів, прогнозування можливого ремонту доріг.

В галузі політичного аналізу можуть здійснюватись передвиборчі дослідження та прогнозування результатів виборів, зокрема:

• аналіз ефективності політичної реклами;

• аналіз засобів масової інформації - з метою розуміння того, до якої аудиторії та наскільки ефективно можна звертатись з допомогою то­го або іншого засобу масової інформації;

• виявлення найбільш ефективних засобів впливу на думки різних груп виборців;

• діагностика передвиборчої ситуації для визначення шансів кандида-тів та партій, контролю за їх рейтингом;

• аналіз основних проблем виборців для розробки напрямів передви-борчої програми кандидата або партії.

Інформаційно-аналітична діяльність у державному управлінні - сукупність дій та заходів на основі методів та засобів для збирання, накопичення, обробки та аналізу даних на основі інформаційних технологій з метою обгрунтування прийняття рішень для здійснення організуючого впливу на ті сфери суспільного життя, що вимагають регулювання через систему органів державної влади шляхом використання повноважень державноївлади.

Розрізняють такі види аналітичних досліджень: Моніторингові дослідження - дослідження, призначені для тривалого аналітичного спостереження за розвитком певної ситуації з метою забезпечення можливості апріорного синтезу управлінських рішень, які мають профілактичний або упереджуючий характер. Моніторин-гові дослідження передбачають одержання статистичних або змісто-вих показників, які характеризують об’єкт спостереження Моніторингові дослідження можуть бути таких видів: Інформаційно-аналітичний моніторинг - вид інформаційної діяльно­сті, пов’язаний з процесами аналізу, синтезу інформації із за-стосуванням методів моделювання, експертного оцінювання, діагностики і прогнозування, що реалізуються у режимах пос­тійного збирання інформації з традиційних і нетрадиційних джерел з метою регулярного інформаційного забезпечення ко­ристувачів Комунікативний аудит - вид інформаційно-аналітичного моніторин-гу; здійснюється з метою виявлення і аналізу зовнішньої та

внутрішньоорганізаційної інформації, яка прямо або опосеред-ковано характеризує репутацію підприємства, його образ, що сформувався в уявленні різних груп громадськості та персона-лу Ініційовані аналітичні дослідження проводяться за раніш незапланова-ними дорученнями керівництва або в результаті виявлення при про­веденні моніторингових досліджень нових проблемних ситуацій Кумулятивні дослідження -характеризуються високими вимогами до опе­ративності їх проведення, використанням спеціалізованих методів опрацювання експертної інформації. Кумулятивні дослідження про­водяться на основі ситуативної обробки інформації групами керівни-ків та/або експертів-аналітиків. У цих дослідженнях широко застосо-вується методологія групових експертних процедур Залежно від цілей фахівці обирають конкретні методи аналізу [87, с.124]:

Характеристика методів аналізу

Метод Характеристика методу

Декомпозиції

Розчленування будь-якого складного явища на прості складові. Об’єктом розчленування можуть бути як реа-льні соціальні, так і інтелектуальні системи. Для досяг-нення адекватності декомпозиції застосовується де-композиційне моделювання, тобто створення нової мо-делі і порівняння її з системою до декомпозиції.

Порівняння

Передбачає порівняння даної системи, явища, процесу з іншими, що дає змогу виявити їхню специфіку.

Н ормативний

Обґрунтовується сукупність нормативів, що відбивають ефективність системи, а потім реальна система порівню-ється з нормативною, що діє змогу виявити характер від-хилення від норми.

А грегування

Перетворення вихідної моделі на модель з меншим чи-слом змінних чи обмежень, що дає порівняно з вихід-ною моделлю наближений опис досліджуваного об’єкту чи процесу.

Аналогій

Передбачає доказ аналогії між двома об’єктами і пере­несення системи пояснень з одного об’єкта на інший.

В иключень

Ґрунтується на поступовому виключенні значної групи складових на підставі закону виключення третього, зміст якого полягає в тому, що справа має такий ви-гляд, як описується у висловленні, чи такий, як вимагає заперечення, й іншого не дано.

Метод Характеристика методу Гіпотетичний Зводиться до висування, обгрунтування і доказу гіпо­тез.
Закономірності Являє собою пошук стійкої і невипадково! характерис-тики чи зв’язку явищ
„Мінімаксу”	Це окремий випадок методу закономірності, що перед-бачає пошук мінімальних чи максимальних характери-стик.
Балансовий Виділення двох сторін чого-небудь, які визначають ці­ле і врівноважують одна одну.
Класифікацій Упорядкування об’єктів на підставі істотних ознак за певними класами
Ранжування	Присвоєння сукупності об’єктів певних числових ве­личин на підставі інтуїції або відповідно до ступеня виразності певної ознаки.
Проб Вибір із сукупності певних об’єктів і їхнє випробувань
Середнього і ві- Обчислюється певна середня величина і виявляються дхилень від ньо- відхилення від неї. Го
Моделювання	Побудова моделі, що відбиває істотні сторони аналізо-ваного об’єкта, спрощує його і заміна нею реального об’єкта аналізу.

А мбівалентності і суперечності

Парадоксу

Систематизації

Екстраполяції

Пошук для пояснення чого-небудь амбівалентного йо­му явища (ситність-голод, великий-маленький і т.п.), пошук суперечностей, що визначають сутність явища.

Розгляд явища з несподіваних позицій, що не відпові-дають загальноприйнятим уявленням.

Зведення наявних даних у певну систему, що дає змогу пояснити їх з позицій системного підходу.

Поширення висновків, отриманих зі спостереження за однією частиною явища, на його іншу частину.

І ндукції і дедук-ції

Індукція передбачає побудову умовиводу, в якому на підставі знань про частину предметів класу робиться висновок про весь клас. Дедукція - операція зворотно-го характеру(на основі знань про весь клас робиться висновок про один предмет класу).

Метод	Характеристика методу
Ідеалізації	Уявна процедура, зв’язана з уявленням чого-небудь як ідеалу і наступним порівнянням реального об’єкта з ідеалом.
Формалізації Дослідження об’єкта шляхом переведення його якісних характеристик у певну знакову форму.
Спрощення Зображення об’єкта у вигляди певної спрощеної моде­лі.
Морфологічний	Спочатку виділяються головні характеристики об’єкта –осі, а потом по кожній з них записують усілякі варіан-ти.
Контрольних Передбачає складання списку питань, на які готуються питань відповіді.
Фокусування	Спрямований на перенесення у фокус уваги окремих об’єктів, що дає змогу одержати їхнє оригінальне ба-чення.
„Мозкового штурму”	Являє собою організовану систему обговорення про­блеми за умови заборони критикувати висловлювання колег.
Синтезу	Здіснення після процедури аналітичного розкладання синтезу і перевірка ефективності і тотожності об’єкта самому собі.
Емпатії	Аналітик входить в образ аналізованого об’єкта, уявляє себе досліджуваною „деталлю” і осмислює з її позиції здійснювані нею дії.
Добору Вивчення не всієї сукупності явищ, а лише деякої час-тини, відібраної за певними правилами.
„Від протилеж-ного”	Являє собою зміну ситуації на діаметрально протилеж-ну й осмислення її.

Фахівці, які готують інформацію для прийняття управлінських рі-шень, повинні надати її у вигляді цілісної картини, яка відображає об’єкт

управління у зручному для сприйняття

Симуляція, яка максимально точно повторює реальність, викликає реа-льний результат

Ж.Бодріяр. Симулякри і симуляція

ракурсі, містить пропозиції варіантів альтернативної поведінки і можливих наслідків, дає можливість сприймати об’єкт у його динаміці. На кожному з етапів управлінського циклу: аналіз проблемної ситуації, прогностичні до-

слідження, аналіз існуючих рішень, аналіз варіантів дерева виявлених ці-лей, розробка документів - необхідні сучасні технології, які значною мі­рою використовують кількісні і якісні оцінки висококваліфікованих спеці-алістів - експертів. Результати експертних оцінок багато в чому визнача-ють ефективність управлінських рішень, які приймаються. Причини застосування експертних оцінок:

• недостатній рівень якості наявної інформації;

• частина інформації має якісний характер і не підлягає кількісному оцінюванню;

• наявна група чинників, які не можна точно передбачити, але які мо-жуть вплинути на реалізацію рішення у майбутньому;

• наявність у поставленого завдання потенційної можливості різних схем його реалізації.

Розв’язання таких проблем потребує аргументованих суджень керів­ників і фахівців, знайомих із станом справ і перспективами розвитку у різ­них галузях практичної діяльності. Це вимагає комплектування груп фахі-вців, що представляють як експерти різні галузі знань.

Мета експертизи - підвищення професійного рівня рішень, що при-ймаються, за рахунок спеціально розроблених і перевірених на практиці технологій експертного оцінювання.

Експертні методи застосовуються, якщо вибір, обгрунтування і оці-нка наслідків рішень не можуть бути виконані на основі точних розрахун-ків і потребують різнобічного аналізу.

Експертні оцінки - це судження висококваліфікованих спеціалістів-професіоналів, висловлені у вигляді змісто­вої, якісної або кількісної оцінки об’єкта, призначені для використання при прийнятті рішень.

Експертна комісія складається з фахівців, які професійно знайомі з об’єктом експертизи і мають досвід роботи експерта.

Експерт - це особа, яку вважають професіоналом до-сить високого рівня для оцінки об’єкта експертизи, чиї оцінки і судження враховуються при прийнятті рішень аналітичною групою або особою, яка приймає рішення.

Сутність методу експертних оцінок полягає у проведенні експерта-ми інтуїтивно-логічного аналізу проблеми з кількісною оцінкою суджень і формальною обробкою результатів. Одержане в результаті опрацювання узагальнена думка експертів приймається як рішення проблеми. Розрізняють такі методи оцінки якостей експерта: a) Апріорні методи, серед яких: Самооцінка

загальні відомості (ПІБ, посада, науковий ступінь, звання, членство у професійних спільнотах експертів); сфера наукових інтересів;

досвід експертної роботи та участь у журі конкурсів; рекоме-ндації;

публікації, книги, брошури;

професійні нагороди та премії, сертифікати, що підтверджу-ють кваліфікацію в галузі експертизи;

самооцінка компетентності експерта (оцінка знайомства з проблемою експертизи на теоретичному, практичному рівні) Методи взаємного оцінювання:

метод підпроблем - полягає в тому, що проблема, яка є об’єктом оцінювання, може бути представлена у виді кількох під проблем. Оцінюється ступінь знайомства експерта з кож-ною з підпроблем.

метод списку експертів полягає в тому, що кожен з експертів укладає список фахівців, яких він вважає експертами у даній області. Коефіцієнт компетентності експерта розраховується як відношення числа списків, у яких присутнє прізвище дано­го експерта, до загального числа списків. Документаційний метод - використовуються об’єктивні характе-ристики: стаж роботи, вчений ступінь, посада, кількість пуб-лікацій, інколи доцільно враховувати такі чинники, як воло-діння мовами, вік, стан здоров’я

b) Апостеріорні методи - оцінка результатів участі експерта у попе-редніх експертизах

c) Тестові методи - орієнтовані на встановлення професійного рівня експерта і визначення у експертів навичок і досвіду, необхідних у роботі експертних комісій

На результати експертизи суттєво можуть вплинути такі характерис-тики експерта як конформізм та кон 'юнктурність.

Конформізм експерта - зміна оцінок експерта на ко­ристь загальноприйнятих або, на його думку, більш ав­торитетних оцінок.

Кон'юнктурній експерта може проявлятись у разі проведення ек-спертизи при обмежених можливостях залучення експертів, об’єктивно не зацікавлених у результаті експертизи або прямо чи опосередковано заціка-влених у її результаті.

На сучасному етапі інформаційно-аналітична діяльність здійснюєть-ся кваліфікованими фахівцями різних галузей, в основному, на інтуїтивно-

му рівні. Керуючись власним професійним, науковим та життєвим досві-дом, аналітики створюють інформаційно-аналітичні матеріали для прийн-яття рішень у сфері політики та державного управління - тобто у тих сфе­рах, які не тільки безпосередньо впливають на життя кожного громадяни-на, але й знаходяться сьогодні у сфері прискіпливої уваги суспільства, як, власне, і професіоналізм інформаційних аналітиків – і тих, хто оприлюд-нює свої прогнози у засобах масової інформації, і тих, хто складає аналіти-чні довідки керівникам відповідних структур для прийняття управлінських рішень.

Слід зазначити, що у системі освіти - і сучасної, і минулих років - не здійснювалась спеціальна підготовка інформаційних аналітиків, не існува-ло спеціальностей, спрямованих на їх підготовку. Інформаційна аналітика вважається складовою інформаційної діяльності, а, отже, певний цикл дис­циплін у навчальних планах підготовки фахівців інформаційного профілю, поміж яких і спеціальна дисципліна „Інформаційно-аналітична діяльність”, системно формує уміння і навички, необхідні для здійснення інформацій-но-аналітичної діяльності. Однак, як свідчить практика, соціальне замов-лення на необхідність здійснення професійної інформаційно-аналітичної діяльності потребує відповідних освітньо-професійних програм та розроб-ки освітньо-кваліфікаційних характеристик.

Для реалізації освітніх перспектив підготовки фахівців з інформацій-ної аналітики зроблено важливий крок - Наказом МОН України от 08.05.2003г. № 277 до „Переліку напрямів та спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за відпові-дними освітньо-кваліфікаційними рівнями” введена нова спеціальність 8.000012 «Консолідована інформація”. Дана спеціальність є суттєво важ-ливою складовою у забезпеченні вітчизняної інформаційної освіти і розви-тку інформаційної науки. За визначенням, яке міститься у Тлумачному словнику з основ інформаційної діяльності [110]: ...консолідована інфор-мація с суспільним знанням, до якого застосований спеціальний відбір, ана-ліз, оцінка, а також можлива реструктуризація та видозміна з метою придатності для безпосереднього вирішення проблем і задоволення інших інформаційних потреб певних осіб або соціальних груп, які в іншому разі не мали б прямого доступу до цих знань і не могли б ними ефективно скорис-татись, оскільки вони важкодоступні у своїй оригінальній формі і розсіяні по багатьох документах.

До Державного класифікатора професій 003-95 внесена назва роботи „Аналітик консолідованої інформації”:

2433 Професіонали в галузі інформації та інформаційного аналізу

1. Наукові співробітники (інформаційні аналітики)

2. Професіонали в галузі інформації та інформаційні аналітики

Об’єктом діяльності фахівців визначено дослідження, створення і забезпечення використання інформаційних ресурсів у сфері діяльності ор­ганізації; розробка стратегічних планів, проектування і супровід бізнес-процесів; вироблення рекомендацій із забезпечення ефективності функціо­нальних та адміністративних процесів, технологій роботи організаційно-управлінської структури, виконання консалтингових проектів і проектів з реінжинирингу.

Фахівці здійснюють інформаційно-аналітичний супровід управління, використовуючи продукти і послуги традиційних інформаційно-допоміжних служб. Але, на відміну від цих служб, вони виконують завдан-ня якісно-змістового перетворення інформації, а також одночасно наукові (виробництво нового знання) і управлінські (розробка варіантів рішень, сценаріїв) функції. При цьому здійснюється організаційне відділення поді­бної інформаційно-аналітичної діяльності від управлінської, важливим компонентом якої вона була в перебігу багатьох сторіч.

Основні завдання діяльності інформаційного аналітика:

• ідентифікація напрямів та пріоритетів діяльності організацій;

• планування інформаційно-аналітичних досліджень;

• прийняття рішень щодо проведення інформаційно-аналітичних дос­ліджень та використання їх результатів;

• аналіз ефективності інформаційно-аналітичних досліджень;

• науково-аналітичне опрацювання інформаційних матеріалів;

• організація взаємодії з постачальниками та споживачами інформації.

• Фахівець у галузі інформації та інформаційної аналітики - це фахівець, який виявляє потреби зовнішнього оточення та осіб, що ухвалюють рішення, в інформаційних та інтелектуальних ресурсах. Розробляє пріоритети діяльності організацій, плани і заходи щодо інформаційного забезпечення зацікавлених осіб, накопичує, обробляє, структурує і систематизує дані, забезпечує їх довготривале зберігання і оперативне використання, а також доступ до них зацікавлених осіб. Займається інформаційно-аналітичними дослідженнями, опрацюванням інформаційних матеріалів, проведенням аналітичних досліджень.

Аналітики консолідованої інформації працюють на посадах заступ-ника директора з інформаційно-аналітичній роботи, керівника інформацій-ної служби, відділу стратегічного планування та прогнозування, аналітич-ного відділу, аналітика-консультанта.

Очевидно, що здійснення діяльності з консолідації інформації харак-терне для інформаційного фахівця будь-якої професії (і бібліотекознавця, і бібліографа, і документознавця). Однак, у спеціальності „Консолідована інформація” ця діяльність набуває системоутворюючих ознак у професії інформаційного аналітика.

Деякі ВНЗ Харкова розпочали підготовку студентів за спеціальністю „Консолідована інформація” (освітній рівень - магістр). На сайті кафедри соціальної інформатики Харківського Національного університету радіо­електроніки (ХНУР) опублікована кваліфікаційна характеристика фахівця, яка відображає зміст його майбутньої діяльності як фахівця інформаційно-го профілю, яку наведемо у скороченому вигляді.

Групова кваліфікаційна характеристика (2433.2) "Професіонали в галузі інформації та інформаційні аналітики "

Завдання і обов’язки:

Інформаційні аналітики здійснюють інформаційно-аналітичний та консультативний супровід діяльності юридичних осіб з метою її вдоскона-лення на основі системологічного використання інформаційних та інтелек-туальних ресурсів для підтримки прийняття оперативних і стратегічних рішень.

Накопичують, структурують і систематизують дані у предметній об-ласті діяльності організацій. Забезпечують їх довготермінове зберігання та оперативне використання, а також доступ до них зацікавлених осіб з ура-хуванням їх потреб та суспільних інтересів. Виявляють потреби осіб, які приймають рішення, у інформаційних та інтелектуальних ресурсах. Роз-робляють плани і заходи з інформаційного забезпечення зацікавлених осіб.

Формують інформаційні ресурси організації на основі одержуваних даних. Моделюють та аналізують схеми інформаційних та матеріальних потоків, структуру, склад і властивості організації з урахуванням її місії, а також процеси, які відбуваються в організації та поза її межами. Забезпе-чують достовірність та надійність джерел інформації.

Складають реферати, анотації, аналітичні та тематичні огляди нако-пичених інтелектуальних ресурсів. Контролюють їх практичне викорис-тання.

Забезпечують своєчасну консолідацію інтелектуальних ресурсів для підтримки прийняття рішень. Розробляють плани і заходи з випереджаючої інформаційно-аналітичної протидії внутрішнім і зовнішнім негативним фа-кторам, а також заходи із забезпечення сталого розвитку організації. Вдол-сконалюють форми і методи інформаційно-аналітичної та консультативної роботи.

Інформаційний аналітик повинен знати інформаційні матеріали про перспективні технології та наукові досягнення; нормативно-технічну до­кументацію та керівні матеріали у предметній галузі; методи аналітичної діяльності; види і можливості інформаційних технологій; основи інформа-тики, редакційно-видавничої діяльності; наукової організації праці, вироб-ництва та управління, трудового законодавства.

Спеціалізація. Інформаційний аналітик організаційно-адміністра-тивних процесів. Інформаційний аналітик інформаційно-комунікаційних процесів. Інженер з науково-технічної інформації.

Наведений перелік кваліфікаційних характеристик професіоналів у галузі інформації та інформаційних аналітиків є практично тотожним умінням і знанням фахівців інформаційного профілю будь-якої з наявних в

Україні „інформаційних” спеціальностей („Документознавство та інфор­маційна діяльність”, особливо у тій складовій, яка стосується інформацій-ної діяльності у класичному ,озумінні її напрямів і завдань, „Бібліотеко-знавство, бібліографознавство, книгознавство”, „Міжнародна інформація”).

Інформаційна аналітика, як інфраструктурна галузь, характеризуєть-ся певними функціонально-технологічними характеристиками (методи-кою, методами, інструментарієм діяльності) та галузевим знанням сфери, до якої включена ця інфраструктурна діяльність.

Існує два підходи до підготовки інформаційних аналітиків - для ко­жної галузі окремо і підготовка фахівців загального типу. Очевидно, що навчальні плани не можуть бути універсальними для підготовки інформа-ційного аналітика для сфери електроніки, інформаційних технологій, або, наприклад, для сфери державного управління, політики, реклами, ПР (public relations). Згадані галузі потребують, перш за все, аналізу соціальної сфери, соціальних технологій, соціальної психології, а, отже, студіювання таких напрямів, як:

• сучасні технології соціального проектування;

• аналіз і розробка алгоритмів вирішення соціальних проблем;

• управління соціальними системами;

• аналітичне забезпечення соціального моніторингу;

• прогнозування і випереджаюче моделювання соціальних явищ;

• методологія і технологія управління кризами у складних соціально-економічних системах; імідж і стиль керівника; моделювання вибор­чої кампанії;

• рекламна та організаційна діяльність із забезпечення передвиборчих кампаній.

Як свідчать дослідження [87], методи аналізу (у згаданій роботі їх пе-релік становить 31 позицію) застосовуються аналітиками залежно від ана-літичного замовлення з урахуванням його особливостей і кінцевої мети. До того ж, застосування тих або інших методів аналізу залежить від предмет-ної області - отже, функціональний компонент професійної діяльності си-стемно пов’язаний із галузевим.

Аналітичні методи активно використовуються як інструмент для ви-вчення суспільного життя, осмислення і пояснення складних суспільних явищ, формування відносно точних передбачень відносно тенденцій роз­витку подій тощо.

У сфері державного управління особливого значення набуває полі-тична аналітика як галузь професійної діяльності та система політико-аналітичного супроводу процесів державного управління й місцевого са-моврядування в Україні, що є сьогодні предметом наукових досліджень у галузі державного управління [41].

Політична аналітика в державному управлінні є специфічною галуз-зю наукового пізнання політичного буття суспільства, спрямована на вияв-

лення (шляхом застосування сукупності методів, технологій і процедур аналізу та синтезу) та використання в практичній діяльності його законо-мірностей, через вироблення порад щодо формування і реалізації держав-ної політики. Система політичної аналітики в державному управлінні скла-дається з низки обов’язкових і специфічних процедур, зокрема: визначення суспільно значущої проблеми для аналізу державної політики, виокрем-лення проблеми для політичного аналізу, власне політичний аналіз, аналіз державної політики (загальний і галузевий), аналіз політичного ризику, по-літичне оцінювання, політичне прогнозування (оперативне й стратегічне), політичне консультування, політичний моніторинг, політичні консультації та експертизи тощо.

Діяльність у галузі політичної аналітики здійснюють: аналітичні підрозділи владних структур, що залежать від конкрет-ного органу державної влади, на який вони працюють й у який вони інкорпоровані;

великі державні і недержавні дослідницькі центри, які займаються розробкою нових аналітичних методів й апробацією їх у прикладних політичних дослідженнях;

недержавні неприбуткові або комерційні аналітичні центри, се­ред яких виділяються такі, що прив’язані до одного суб’єкта полі­тичного процесу, або ж такі, що працюють одразу з кількома замов-никами.

Основними політико-аналітичними процедурами в державному управлінні є:

• аналіз державної політики;

• політичний аналіз;

• політичне прогнозування;

• політичне консультування;

• експертиза.

1. Аналітичне дослідження державної політики являє собою ло-гічно обгрунтовану послідовність дій аналітиків, спрямованих на вироб-лення альтернатив-порад щодо змісту і форм реалізації державної політики в конкретних сферах суспільного розвитку. Результатами аналітичного до­слідження є опис реалій і остаточна порада.

2. Політичний аналіз - процес збирання, упорядкування й узагаль-нення ін’ормації про політичну систему загалом і окремі її складові, вияв­лення звязків, взаємозалежностей та механізмів взаємодії суб’єктів полі­тичного процесу, його закономірностей, аналогів і детермінант з метою прогнозування напрямів і майбутніх результатів, наслідків політичних дій та їх впливу на розвиток суспільства.

Політичний аналізу державному управлінні містить три основних компоненти: аналіз сформованої політичної ситуації та проблем (загроз або

можливостей), які вона викликає, прогнозний аналіз щодо її розвитку і по­ради щодо прийняття компетентних політичних рішень. Також це сукуп-ність різних методик, за допомогою яких можливе дослідження конкретних політичних подій і політичної ситуації в цілому, висунення припущень із приводу їх можливого розвитку і прийняття суб’єктами державної влади компетентних політичних рішень. Метою політичного аналізу в державно-му управлінні є виявлення механізмів, завдяки яким державна влада суб’єктів виникає, зберігається і примножується в межах права та соціаль-ної парадигми (у національних, регіональних і місцевих масштабах).

Технологія застосування процедур політичної аналітики в держа-вному управлінні являє собою логічну послідовність дій, спрямованих на вироблення науково обгрунтованих державно-управлінських рішень, які на відміну від звичайних вольових рішень грунтуються не на інтуїтивних, емоційних або меркантильних міркуваннях суб’єктів державної влади, а на обгрунтованих висновках, підкріплених консолідованою думкою громад-ськості та інших зацікавлених сторін. Комплексний аналітичний супровід процесів публічного вироблення та реалізації державної політики сприяє не лише ефективній суспільно значущій діяльності суб’єктів державного управління, але й збереженню та примноженню державної влади шляхом зміцнення її громадської підтримки, а також удосконаленню системи дер-жавного управління.

3. Політичне прогнозування в державному управлінні це процес розроблення науково обгрунтованих висновків про можливий розвиток по-літичних подій у майбутньому (спільне з прогнозуванням у політиці) у зіс­тавленні їх із спрямованою на суспільство адміністративно-управлінською діяльністю (бездіяльністю) держави, її окремих органів або посадових осіб (що є відмінним від прогнозування в політиці); передбачення результатів та наслідків такої діяльності, що проявляються в стані політичної системи та її впливі на державну владу.

4. Політичні консультації (у широкому сенсі) - це процес надання спеціалістом або групою спеціалістів у галузі політики порад суб’єкту, що приймає рішення з питань його професійної діяльності в політиці.

Політичне консультування в державному управлінні переважно від-носять до формального типу консультування. У цьому випадк’ консуль-тант і споживач перебувають в безпосередньому службовому звязку один з одним (при цьому споживач поради займає більш високе службове стано-вище і є для консультанта прямим чи опосередкованим керівником), а про-цес консультування зводиться до підготовки та презентації споживачу-керівник’ інформаційного прод–кту політичного аналізу та прогнозу

Об'єкт консультування особа, яка приймає політичне рішення в галузі державного управління.

Засіб консультування - інформаційний продукт політичного аналізу та прогнозу (переважно у формі інформаційно-аналітичної записки).

Мета консультування - прийняття ефективного політичного та дер-жавно-управлінського рішення.