22.2. Вірогідні вибіркові дослідження

Основне правило вірогідних вибіркових досліджень полягає в тому, що кожний респондент має рівне право бути опитаним, тобто попадати у вибірку.

Цей метод побудований на законах теорії імовірності й дозволяє на невеликих розмірах вибіркової сукупності мати уявлення про основні характеристики та тенденції генеральної сукупності. Для проведення дослідження за вірогідним методом потрібні списки всіх одиниць генеральної сукупності.

Це може бути алфавітний перелік прізвищ співробітників організації, установи, закладу тощо. Можна також скористатися списками, які були складені для проведення виборів або проведення референдуму, а також телефонним довідником.

Відбір одиниць проводиться об’єктивним шляхом, незалежно від дослідника. При відборі одиниць можна скористатись таблицею випадкових чисел або іншою формою лотерейного відбору.

Вірогідний відбір полягає в тому, що шляхом ділення N (всі одиниці аналізу генеральної сукупності) на n (обсяг вибірки) визначається інтервал (крок) вибірки, потім даного інтервалу (кроку вибірки) обов’язково дотримуватися: у свою чергу відбір респондентів, які включені у вибірку, здійснюється за певним випадковим показником (наприклад, порядковий номер у загальному списку або в телефонній книзі, крок вибірки вираховується за абеткою, номерами телефонів, які розпочинаються на 3, 4, 5, 6 і т.д.). Обов’язковим елементом надійності отриманих результатів є правило: кожний респондент повинен мати рівні можливості брати участь в опитуванні.

Наприклад, у відповідності до розрахунків обсягу вибірки вимагається з 5000 працівників організації (N) відібрати для анкетування 500 (n). Поділивши N на n, отримуємо інтервал (крок) вибірки [6, с. 207]. Це значить, що у вибірку повинен бути включений кожний десятий працівник організації. Виходячи із загальних списків працюючих, на основі виключно порядкового номера (1, 11, 21 і т. д.) складається список респондентів, які й створюють вибіркову сукупність.

У теорії вибіркового дослідження використовується вірогідний відбір одиниць – повторний та безповторний спосіб. Вони розрізняються не лише технікою відбору одиниць із генеральної сукупності, але й ступенем надійності та точності результатів. Адже при використанні повторного способу відбору впродовж всього процесу зберігається однакова імовірність “попадання” одиниць у вибіркову сукупність. Це досягається поверненням відібраних одиниць у генеральну сукупність, і відбір розпочинається нібито знову.

При безповторному відборі вірогідність попадання у вибіркову сукупність постійно збільшується, оскільки відібрані одиниці вже не беруть участі в подальшому відборі. Потрібно наголосити, що середні квадратичні помилки без повторних відборів завжди менші від середніх квадратичних помилок повторних відборів у тому ж обсязі. Потрібно зазначити, що у соціологічних дослідженнях вірогідний відбір поєднується з іншими способами вибіркових досліджень – районованим, квотним тощо. Практично вірогідна вибірка може бути використана при вивченні об’єктів великого обсягу. Це пов’язано зі складнощами складання списків одиниць, які включені в об’єкт дослідження. Разом з тим, вірогідний відбір – єдиний метод визначення одиниць дослідження в тих випадках, коли відсутні попередні дані про розподілення потрібних характеристик генеральної сукупності. Це можна пояснити тим, що питання репрезентативності вірогідної вибірки вирішується в основному на етапі відбору одиниць дослідження. Цей етап вимагає створення умов, за яких елементи генеральної сукупності мають рівну вірогідність “потрапити” у вибіркову сукупність. Обсяг вибірки розраховується за певними формулами, які обґрунтовані за законами математичної статистики.

Наводимо таблицю Інституту Геллапа (США), яка дозволяє побачити залежність відсотків (дисперсії або відхилення) від розміру вибіркової сукупності при використанні вірогідного методу.

Вибіркова сукупність	Дисперсія (відхилення)
4000	2 %
1500	3 %
1000	4 %
750	4 %
600	5 %
400	6 %
200	8 %
100	11 %