19.2. Соціологія міста: сутність, проблеми, основні поняття.

Місто являє собою складне соціально-територіальне утворення, до якого крім природного і матеріально-речового компонентів входять населення, виробництво і споживання матеріальних благ, тому воно і вивчається багатьма суспільними, економічними та географічними науками. Оскільки місто є певною соціальною системою, то воно також є об’єктом вивчення й соціологічної науки. З проблемами вивчення міста як соціально-поселенської спільності пов’язана спеціальна соціологічна теорія – соціологія міста.

Соціологія міста – це галузь соціологічної науки, яка вивчає закономірності виникнення, функціонування і розвитку міста як однієї з форм соціально- територіальної організації суспільства.

Соціологія міста як галузь соціології сформувалась в 20-30-их рр. ХХ ст. в США. Виникнення її пов’язане з різким зростанням міст і кількості міських жителів, а внаслідок цього із загостренням соціальних проблем міста. Соціологічні дослідження, що поклали початок цій галузі соціології, почали проводити представники Чиказької школи Р. Парк, Е. Берджес, Р. Маккензі, які вперше окреслили міську поселенську спільність як окремий об’єкт соціологічного дослідження у праці “Місто” (1925) [5, c. 75 – 77]. Міська поселенська спільність розглядалася ними як складна мозаїка різноманітних соціальних груп, кожна з яких претендувала на певну територіальну зону. Просторова організація міста була представлена у вигляді концентричних зон, кожна з яких належала певній соціальній групі. Зміни в співвідношенні сил груп призводили до чергового переділу міської території. Основний предмет дослідження даних учених складали, як бачимо, міграційні процеси, міжетнічні відносини і явища соціальної дезорганізації міста. Місто в свою чергу вони уявляли як спрощений елемент суспільства, том у результати дослідження у галузі соціології міста вони переносили на суспільство в цілому. Дещо пізніше інший представник Чиказької школи Л. Вірт заклав основи урбаністичної концепції міста. На його думку, чисельність, густота і неоднорідність населення знаходять своє вираження в особливій міській культурі, що характеризується переважанням анонімних, ділових, короткочасних і поверхневих контактів у між особистій взаємодії; зменшенням соціальної ролі сімї, різноманіттям культурних стереотипів, нестабільністю соціальних статусів громадян, послабленням впливу традицій на поведінку індивідів.

Подібні дослідження були спричинені об’єктивними факторами, що охопили американське суспільство міжвоєнних років: швидке зростання міського населення і збільшення його частки в соціальній структурі американського суспільства, значний приплив іммігрантів з інших країн, що загострило міжнаціональні суперечки та між особисті конфлікти.

В Україні соціологія міста почала розвиватись в 50-их рр., коли швидке зростання кількості міст гостро поставило проблему про шляхи їх подальшого розвитку.

Загалом, у західній і вітчизняній соціології виділилось три основних напрямки, в яких проводить свої дослідження соціологія міста.

Перший напрям охоплює такі питання як специфіка урбанізації в різних соціальних умовах, взаємозв’язок урбанізації та індустріалізації, проблеми управління, соціального прогнозування і планування міста.

Другий напрям виявляє своїм предметом дослідження внутрішньої структури міста, вивчення у цьому зв’язку соціально-демографічної і соціально-професійної структури міста, особливостей функціонування його соціальних інститутів, міського способу життя та міської культури.

Третій напрям соціологічного дослідження міста передбачає аналіз закономірностей змін у розвитку і функціонуванні міста, звертає увагу на його соціальну інфраструктуру (різні форми побутового, соціального і культурного обслуговування) [10, 555].

Таким чином, до кола проблем, які досліджує соціологія міста можна віднести такі:

• визначення ролі міста у суспільному житті;

• основні причини появи міст і фактори, що впливають на їх розвиток;

• соціальна структура населення міст;

• соціальна стратифікація міста та соціальна мобільність у ньому;

• особливості міського способу життя і міської культури;

• соціальна природа урбанізації;

• соціальна і культурна роль міст;

• соціальні фактори і наслідки міграції населення;

• типологія міст та ін.

До категоріального апарату соціології міста відносяться такі поняття як місто, соціальна структура міста, соціальні стратифікація міста, урбанізація, міська культура, міський спосіб життя та ін.

Міста виникли у ІV – ІІІ ст.. на Близькому Сході, а згодом розповсюдились фактично в усі куточки земної кулі. Серед основних причин виникнення міст слід назвати удосконалення знарядь та інструментів праці, посилення соціальних зв’язків, поділ праці, виникнення ремесла і торгівлі, центром яких і стало місто. Які ж риси є характерними для міста і відрізняють його від села? Серед них в першу чергу можна назвати такі, як значно більша кількість жителів, відмінність соціальних функцій, а головною особливістю міського життя є те, що його мешканці зайняті переважно в промисловості та сфері послуг, а не сільськогосподарською діяльністю.

Місто – це територіально сконцентрована форма розселення людей, зайнятих переважно несільськогосподарською діяльністю, що характеризується значною густотою населення, специфічними соціальними функціями та особливою культурою поведінки

Отже, місто як тип поселення характеризується такими ознаками:

• висока концентрація населення на обмеженій території;

• яскраво виражений поділ праці, який проявляється в розмаїтті форм, сфер і напрямків діяльності людей, зайнятих переважно несільськогосподарською діяльністю;

• виконання соціальних функцій, що визначають місто як центр політичного, економічного, культурного та духовного життя

• поглиблена соціальна стратифікація, що виявляється в значній соціальній і професійній неоднорідності населення;

• розгалужена соціальна інфраструктура;

• специфічний спосіб життя та культура поведінки населення.

Місто виконує ряд важливих соціальних функцій:

• економічна функція забезпечує ефективне використання індустріального і науково-технічного потенціалу, трудових і природних ресурсів;

• екологічна – забезпечує доцільне використання природних ресурсів і охорону навколишнього середовища;

• демографічна – забезпечує формування населення міста, трудових ресурсів, регулювання міграційних процесів, охорону здоров’я;

• соціально-побутова функція зв’язана з організацією побуту, задоволенням побутових потреб населення;

• суспільно-політична – зв’язана з організацією політичного життя;

• культурно-виховна – з організацією системи освіти, виховання і культурницько-освітньої діяльності.

З ростом кількості міст, чисельності їх жителів, зростанням їхньої ролі в суспільстві і різноманіттям функцій, що вони виконують в сучасній соціології, виникла проблема класифікації міст.

Спроби класифікації міст були зроблені за трьома основними критеріями: за величиною (за кількістю жителів); за адміністративними функціями та за специфічними функціями.

За величиною виділяють такі міста:

• найбільші міста, чисельність жителів в яких перевищує 1 млн. чол. В Україні таких міст п’ять – Київ, Харків, Одеса, Дніпропетровськ, Донецьк.

• великі міста – чисельністю від 250 тис. до 1 млн. чол.

• середні міста – від 100 тис. жителів до 250 тис.

• невеликі міста, від 50 до 100 тис. чол.

• малі міста – до 50 тис. жителів.

За адміністративними функціями в Україні виділяють такі міста:

• столичні. В Україні таких міст два – столиця України – Київ та столиця Автономної Республіки Крим – Сімферополь.

• обласні центри. В Україні таких міст 24.

• міста республіканського підпорядкування. В Україні це Київ та Севастополь. Ці міста за юридичним статусом прирівнюються до областей.

• міста обласного підпорядкування, що прирівнюються за юридичним статусом до району

• районні центри. Слід зазначити, що деякі районні міста є також містами обласного підпорядкування.

За специфічними функціями виділяють такі міста:

• промислові (індустріальні) центри;

• транспортні центри (вузли);

• культурні центри;

• курортно-оздоровчі центри;

• освітньо-наукові центри;

• релігійні центри та ін.