Вказані типи і різновиди кар’єри доповнюють один одного. Іноді вони можуть перетинатися, створюючи різні варіанти кар’єри.

Таким чином, соціологія праці розкриває закономірності формування, функціонування і розвитку соціальних утворень у сфері праці й пов’язані з ними процеси та явища, розкриває структуру та механізми соціально-трудових відносин. Інакше кажучи, соціологія праці сприяє вирішенню багатьох соціально-економічних проблем, основна з яких – зайнятість населення.

?	Питання для самоперевірки та контролю

1. У чому специфіка соціологічного підходу до праці?

2. Розкрийте місце праці в розвитку людини і суспільства.

3. Розкрийте механізм формування соціально-трудових відносин у сфері праці.

4. Соціально-психологічний клімат трудового колективу та чинники, що впливають на його формування.

5. Професійна кар’єра та фактори, що її визначають.

6. Охарактеризуйте основні види безробіття.

7. Особливості зайнятості та безробіття в Україні.

Список використаної та рекомендованої літератури

1. Альшевська Н. Кар’єра як соціальний феномен: сутність, ознаки, технології побудови // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 2000. – № 2.

2. Бицюра Ю. Аналіз безробіття в Україні // Географія та основи економіки в школі. – 2004. – № 5.

3. Дворецька Г. Соціологія праці: Навчальний посібник – К.: КНЕУ, 2001.

4. Іващенко О. Соціологія самозайнятості: до проблеми визначення предмета // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 2002. – № 4.

5. Лукашевич М. Соціологія праці: Підручник. – К.: Либідь, 2004.

6. Огаренко В., Малахова Ж. Соціологія праці: Навчальний посібник. – Запоріжжя: ГУ: “ЗІДМЕУ”, 2001.

7. Полякова Н. Труд в социологической теории: Теория и общество // Вестник Московского университета. Серия 18. Социология и политология. – 2004. – № 2.

8. Полторак В. Соціологія. Основи соціології праці та управління. – К.., 1992.

9. Прирбиткова І. Трудові мігранти у соціальній ієрархії українського суспільства: статусні позиції, цінності, життєві стратегії, стиль і спосіб життя // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 2002. – № 4.

10. Ромашов О. Социология труда. – М., 1999.

11. Соціологія: короткий енциклопедичний словник. / Під заг. ред. В. Воловича. – К.:Укр.. Центр духовн. культури, 1998.

12. Старовойтова Л., Золотарева Т. Занятость населения и ее регулирование. – М., 2001.

Лекція

Е

16

ТНОСОЦІОЛОГІЯ

• Які проблеми досліджує етносоціологія

• Що таке етнос і нація

• Які етносоціальні процеси проходять

на терені України

16. 1. Предмет і функції етносоціології, передумови її виникнення

Еинічні спільності – один із ключових елементів соціальної структури суспільства і невід’ємний фактор соціального розвитку суспільства. Значимість етнічних спільностей у суспільному прогресі полягає у тому, що по-перше, вони є одними із найдавніших соціальних утворень, по-друге, являють собою численні групи індивідів, по-третє, так як етноси є носіями специфічних соціокультурних цінностей, історичного досвіду, вони відіграють велику роль в соціалізації як окремих індивідів, так і соціальних груп, по-четверте, беруть активну участь в політичних, культурних економічних процесах і є, таким чином, однією з найважливіших соціальних складових суспільства. Тому очевидно, що вивчення народів та націй як соціальних спільнот є одним із основних предметів досліджень соціологічної науки. Займається ж аналізом закономірностей функціонування етнічних спільнот окрема галузь соціології – етносоціологія.

Етносоціологія – відносно молода галузь соціологічних знань, яка виникла на межі етнографії і соціології. Поняття “етносоціологія” походить від двох слів “етнос” – народ і “соціологія” – вчення про суспільство. Таким чином, в буквальному перекладі етносоціологія означає вчення про суспільство та місце в ньому народів.

Етносоціологія як окрема галузь соціологічних знань сформувалась у Німеччині в 20-30-их рр. ХХ ст. Вперше термін етносоціологія запровадив у науковий обіг німецький соціолог Р. Турнвальд. Основоположником етносоціології прийнято вважати американського соціолога та історика-славіста Х. Сіттона-Уотсона, який розробив концепцію етногенезу в доіндустріальному суспільстві. Основи етносоціології як окремої соціологічної дисципліни заклали також ряд відомих дослідників, такі як Б. Андерсон, Е. Гідденс, К. Ясперс, Е. Геллнер, Ф. Тьонніс, Е. Сміт та ін. На території колишнього СРСР вона виокремлюється лише в 60-их рр., у часи так званої хрущовської “відлиги”. Поява її пов’язана з необхідністю проникнення у сутність тих суспільних явищ, зміст яких значною мірою визначається етнічною специфікою країни чи окремих її регіонів.

У сучасному суспільстві інтерес до етносоціології зріс, що пояснюється рядом об’єктивних факторів. Один з них – пожвавлення активності окремих народів та націй, викликаних у першу чергу політичними процесами, зокрема, розпадом колоніальних систем, закінченням холодної війни, руйнуванням тоталітарних комуністичних режимів у Східній Європі та розбудови незалежних держав, сприяння збереженню та розвитку національних культур, та мов окремих етносів, пов’язаних з демократизацією світового суспільства. Явище активізації етнічних спільностей в другій половині ХХ ст. отримало загальну назву в західній соціології – “етнічний ренесанс”. Натомість інший фактор, що поглибив інтерес до етносоціології – це загострення міжетнічних взаємин сучасному світі, яке призвело до міжетнічних конфліктів у ряді регіонів світу. Це також свідчить про активізацію етнічних спільнот, розширення їхньої участі в сучасних соціальних процесах, тому на сьогодні етносоціологія стала однією з провідних галузей соціологічної науки.

На відміну від етнографії, предметом якої є передусім визначення кількісного складу того чи іншого етносу, його антропологічних особливостей, території проживання, вивчення етнічних особливостей матеріальної і духовної культури народу, етносоціологія вивчає етнічні спільності як соціальні утворення, як суб’єкти і об’єкти соціальних відносин. Важливе значення має дослідження закономірностей формування і розвитку етносів, оскільки це дає можливість зрозуміти їх місце у сучасних суспільних процесах. Чимало уваги сучасними ученими надається й дослідженню міжетнічної взаємодії, в тому числі й міжнаціональних конфліктів. Вивчає етносоціологія також вплив етнічних спільнот на певні соціальні процеси, що існують в суспільстві, зокрема на соціальну структуру суспільства й соціальну стратифікацію, використання і розподіл трудових ресурсів, процеси політичного життя – державотворення, утворення і функціонування політичних партій, у яких народи і нації є основною соціальною базою тощо.

Таким чином, предмет етносоціології виявляється досить об’ємним, відмінним від предмета інших наук, котрі досліджують етнічні спільноти і включає в себе:

• походження і розвиток етнічних спільностей;

• вплив етнічних спільнот на різноманітні соціальні процеси, їхню роль у суспільному житті;

• динаміку змін у культурі, мові, побуті різних етносів;

• соціальні зв’язки та соціальні відносини, що виникають між етносами, тобто міжетнічні взаємини.

Звідси можна зробити висновок що:

Етносоціологія – це галузь соціологічних знань, яка вивчає основні тенденції утворення і розвитку етнічних спільностей, їх взаємовідносини між собою, а також механізми їх входження в систему соціальних відносин.

Як і кожна галузь соціології, етносоціологія має власний категоріальний апарат. До основних категорій цієї соціологічної дисципліни належать плем’я, народність, народ, нація, міжетнічна взаємодія, національна свідомість, націоналізм та багато інших.

Серед основних функцій етносоціології можна назвати:

• визначення і усвідомлення ролі етнічних спільнот у суспільному житті;

• сприяння розвитку національної свідомості та національної культури;

• сприяння розвитку почуттів патріотизму та національної гідності;

• налагодження механізмів міжетнічних відносин та інші.

Починаючи з кінця 80-их рр. етносоціологія як наука формується і в Україні. Українська етносоціологія зосереджує свою увагу на дослідженні етнічного складу українського суспільства, визначенні статусу українського етносу й національних меншин, вивченні міжетнічних стосунків в українському суспільстві.