8.3. Основні риси соціальних організацій

Функціонування будь-якого соціального інституту проходить в рамках відповідних соціальних організацій. Вони в свою чергу також бувають різні за розміром, структурою. Тому слід розмежовувати поняття “соціальний інститут” та “соціальні організації”.

Соціальна організація (від лат. organizo – повідомляю, влаштовую) – специфічна формалізована група, яка має повноваження від суспільства на здійснення певної діяльності в рамках певного соціального інституту і здійснює систему конкретних функцій. Це цільова, структурована, ієрархізована група, створена для досягнення певної мети за допомогою раціональних засобів.

Багато соціологів називають соціальні організації різновидом соціальних інститутів, але вони мають відмінні від них риси:

1. Соціальна організація утворена для реалізації певних цілей, прагне якомога швидше та ефективніше їх досягти, тобто вона є певним засобом вирішення завдань.

2. Члени організації розподіляються по ієрархічній драбині відповідно до статусів і ролей.

3. Соціальна організація виникає на основі поділу праці, її спеціалізації за функціональною ознакою. У цьому розумінні соціальна організація є формою соціальних відносин, що змінюється відповідно до зміни типу суспільства та ступеня розвитку матеріального виробництва.

4. Кожна соціальна організація має певний координуючий орган або систему управління. Управляючі підсистеми формують свої механізми і засоби регулювання і контролю за діяльністю різних елементів організації.

Отже, соціальна організація має власну назву, мету, завдання, певну сферу діяльності, порядок роботи, штат працівників. Можна навести наступні приклади соціальних організацій таких, як політична партія, уряд, футбольна команда, школа.

У відповідності до виконуваних завдань та методів їх досягнення створюються різні типи організацій. Якщо врахувати ступінь формалізації існуючих у них зв’язків, відносин та взаємодій, то соціальні організації можна поділити на формальні та неформальні. Формальні організації будують соціальні відносини на підставі регламентації зв’язків, статусів, норм. Це, наприклад, фірма, навчальний заклад. В основі формальної організації лежить розподіл праці, її спеціалізація за функціональною ознакою. Розподіл праці виступає у вигляді системи статусів – посад, кожна з яких наділена специфічними функціями таким чином, що всі функціональні завдання розподілені між членами організації. Формальна організація нагадує піраміду, в якій завдання диференційовані на кількох рівнях. Вона має спеціальний адміністративний апарат, основною функцією якого є координація дій членів організації з метою її збереження. Чим складніша й більша організація, тим складніші функції виконує адміністративний апарат.

Кожна формальна організація певною мірою є бюрократичною. Достоїнства бюрократичної системи полягають у тому, що вона надає управлінню організацією певної усталеності, упорядкованості, дисциплінованості, функціональної ефективності. Бюрократичність надає апаратній діяльності формально-раціонального характеру, уможливлює її планування й інструментально-методичне забезпечення, запровадження оптимальних методів управління. Призначення бюрократії полягає, зокрема, у тому, щоб бути носієм нормативного, впорядковуючого начала в житті суспільства. Вона відіграє важливу соціальну роль в житті суспільства як фактор раціоналізації і впорядкування, здатний подолати чи нейтралізувати соціальну стихію. Головний недолік бюрократії – відсутність гнучкості, шаблонність дій.

Неформальні організації створюються, як правило, самими її членами для задоволення власних інтересів. Ними можуть бути коло друзів, любительські групи. Такі організації ґрунтуються на товариських взаєминах та особистому виборі зв’язків учасників і характеризується соціальною самостійністю.

У відповідності до виконуваних завдань та методів їх досягнення суспільством створюються різні типи організацій:

• органи законодавчої та виконавчої влади;

• організації з виробництва товарів і послуг (промислові, сервісні підприємства, фірми, фінансові установи);

• організації в галузі освіти (дошкільні, шкільні, вищі заклади, заклади пост освіти);

• організації в галузі медичного обслуговування, охорони здоров’я, відпочинку, фізичної культури та спорту (лікарні, санаторії, туристичні бази, стадіони).

Таким чином, соціальна організація являє собою сукупність ієрархічно розташованих соціальних позицій (статусів), виконуваних функцій (ролей), форм діяльності, відносин та зв’язків працівників. У соціальній організації основною одиницею є соціальні ролі індивіда. Тому соціальну організацію можна тлумачити як сукупність ролей, що завдяки каналам комунікації утворюють систему. Крім цього, соціальна організація – це ще й цільова група, тобто об’єднання людей, що вирішують певну мету.

Сучасне суспільство не можна уявити без соціальних організацій – банків, підприємств, установ, вузів, магазинів. Кожна соціальна організація має власну назву, кодекс, мету та завдання, сферу діяльності, порядок роботи, штат працівників, офіс. Надзвичайно важливою функцією соціальних організацій в суспільстві є підвищення впорядкованості, організованості дій його членів в життєво важливих сферах всього суспільства.