Символічний інтеракціонізм
До проблем соціальної взаємодії вдалися і представники ще одного напряму соціології ХХ ст. – символічного інтеракціонізму, засновником якого вважають американського соціолога Джорджа Міда (1863 – 1934). Основні принципи символічного інтеракціонізму Мід виклав у своїй праці “Розум, Я і суспільство” (1934). Вирішальним засобом соціальної взаємодії представники цього напряму вважають її символічне відображення. Тобто процес соціальної взаємодії відбувається на основі системи символів, основними серед яких Дж. Мід вважає мову та жести. Соціальний символ являє собою відображення соціальних норм і принципів. Він з’явився фактично із появою у людини свідомості, і саме соціальні символи, на думку ученого, є одним із критеріїв, що відрізняють людину від тварини. Суспільство ж, як зазначав соціолог, являє собою не що інше, як обмін символами.
Ідеї Дж. Міда знайшли своє продовження у працях його послідовників, що входили до Чиказької та Айовської соціологічних шкіл – Г. Блумера, А. Стросса, М. Куна та ін. Символічний інтеракціонізм сприяв формуванню теорії соціальних ролей, у якій символи соціальної взаємодії трансформуються у соціальні ролі. Деякі соціологи на цій основі у межах символічного інтеракціонізму виділяють так званий соціодраматичний підхід, представники якого визначають соціальне життя як реалізацію символів та соціальних ролей.
? |
Питання для самоперевірки та контролю |
Назвіть основні школи і напрями соціології ХХ ст.
Проаналізуйте концепції структурно-функціонального аналізу та теорії конфлікту. Знайдіть їх основні протилежні риси.
В яких напрямках розвиваються сучасні психоаналітичні теорії в соціології?
Що таке феноменологія? Дайте коротку характеристику цій соціологічній концепції.
|
Список використаної та рекомендованої літератури |
Арон Р. Этапы развития социологической мысли. – М.: “Прогресс”, 1993.
Вебер М. Соціологія. Загально історичні аналізи. Політика. – К.: “Основи”, 1998.
Добреньков В., Кравченко А. Социология. – М.: ИНФРА-М, Т. 2. – 2000.
Дюркгейм Э. О разделении общественного труда. Метод социологии. – М., 1991.
Захарченко М. В. Погорілий О. І. Історія соціології. – К.: Либідь, 1993. – 336 с.
История социологиии в Западной Европе и США. – М.: Наука, 1993. – 424 с.
Лукашевич М. П., Ткуленков М. В. Соціологія: загальний курс. – К.: “Каравела”, 2004.
Погорілий О. І. Соціологічна думка ХХ ст. – К.: “Либідь”, 1996.
Ручка А. О., Танчер В. В. Курс історії теоретичної соціології.- К.: Наукова думка, 1995. – 223 с.
Современная западная социология: словарь. – М.: Политиздат, 1990.
Соціологія. Загальний курс. За ред.. Пічі В. М. – К.:, Каравела”, 2000.
Соціологія: Терміни, Поняття, Персоналії. /Уклад. В. Піча та ін. – Львів: “Новий світ – 2000”, 2002.
Соціологія: Підручник для студентів вищих навчальних закладів / За ред. В. Городяненка. – К.:”Академія”, 2006.
Соціологія: короткий енциклопедичний словник. / Під заг. ред. В. Воловича. – К.:Укр.. Центр духовн. культури, 1998.
Смелзер Н. Социология – М.: “Феникс”, 1994.
Черниш Наталія. Соціологія: Курс лекцій – Львів: Кальварія, 1996.
Лекція
5
СОЦІОЛОГІЧНА ДУМКА В УКРАЇНІ
Які етапи свого розвитку
пройшла соціологічна думка в Україні
Які відмінності в суспільній думці України
та світу
На якому рівні розвитку перебуває
сучасна українська соціологія