Лабораторна робота № 9

Тема: Дослідження фізико – механічних показників оздоблювальних матеріалів. Плитка керамічна

Мета: Визначення фізико – механічних показників керамічної облицювальної плитки.

Матеріальне забезпечення: Зразки керамічної плитки, ГОСТ 27180-86 (СТ СЭВ 4870-84), штангель циркуль за ГОСТ 166-80, кутомір (90⁰), лінійка з похибкою не більше 1мм за ГОСТ 427-75, прилад експрес контролю водопоглинання (ЕКВ), ваги технічні з похибкою 0,01г, шафа сушильна з температурою до 120⁰С, плитка електрична, місткість для кип’ятіння з металевою сіткою або підставкою з дроту для зразків, вода питна, м’яка тканина або губка, корунд синтетичний зернистістю 0,20-0,16ммза ГОСТ 22028-76 або фракція піску кварцового 0,5-0,25мм (50%) та 0,25-0,16 мм (50%)за ГОСТ 22551-77, сталеві шарики діаметром 1, 2, 3 і 5мм, мірний циліндр місткістю 20см³ сито з отворами 0,63-0,7 мм за ГОСТ 3584-73, чорнила, морозильна камера з температурою -15 -20⁰С, термостат, місткість з дерев’яною решіткою, контейнер для укладки зразків.

Загальні відомості

Плитка керамічна призначена для облицювання та оздоблення внутрішніх поверхонь будівель. Виготовляють глазуровану і неглазуровану плитку; остання призначена для облицювання поверхонь приміщень,в яких виключена можливість впливу вологи. Плитку виготовляють прямокутною і фігурною, у тому числі кутовою згідно з розробленими ТУ, вимоги яких відповідають чинним стандартам зокрема ГОСТ 27180-86 (СТ СЭВ 4870-84)

Оскільки керамічну плитку піддають обпалу, то недотримання технології її виготовлення призводить до порушення геометричних розмірів і фізико-механічних властивостей виробів. Тому важливими показниками якості є прямолінійність граней і площин, міцність до механічної дії, морозостійкість тощо.

1. Визначення лінійних розмірів і правильності форми

1.1.Вимірювання довжини, ширини і товщини

Довжину і ширину плитки виміряють штангенциркулем на відстані не менше 5мм від граней на лицьовій поверхні. Довжину і ширину фігурних плиток виміряють по двом взаємно перпендикулярним прямим, проведеним через центр плитки, максимально обмеженим її формою.

Визначте товщину плитки: необхідно виміряти штангенциркулем у чотирьох місцях на відстані не менше 15мм від середини кожної грані до краю плитки; при цьому враховують висоту рельєфу монтажної поверхні і висоту лицьової поверхні плитки.

За товщину плитки приймають середнє арифметичне значення чотирьох вимірювань.

1.2. Визначення прямолінійності лицьової поверхні

Викривлення лицьової поверхні вимірюють так:

• Якщо поверхня вигнута всередину, то найбільший зазор між лицьовою поверхнею плитки і ребром металевої лінійки. Яку ставлять по її діагоналі, вимірюють щупом (калібром);

• Якщо поверхня вигнута зовні, то визначають величину найбільшого зазору між лицьовою поверхнею плитки і ребром металевої лінійки, що встановлена по діагоналі і спирається одним кінцем на щуп , яка не повинна перебільшувати допустиму величину викривлення.

Величину викривлення рельєфних плиток визначають з монтажного боку за двома взаємно перпендикулярними напрямками між рельєфами.

За результат вимірювання приймають найбільше значення в міліметрах.

1.3.Визначення величини викривлення граней (методика за п.1.1) Контролю підлягають усі прямі грані плитки.

Викривлення граней плиток, в яких вони завалені з лицьової поверхні, визначають з монтажного боку до рифленої поверхні.

Величина викривлення вигнутої всередину грані плитки дорівнює визначеній ширині зазору; вигнутої зовні – половині суми товщини щупа (калібру) і визначеній ширині зазору.